Найбільший злочин Москви проти України

Мій прадід Павло під час Голодомору врятував родину ціною власного життя. В лютий мороз тягнув із сусідом полем тушу мертвого коня - відморозив ноги і помер від гангрени. Але діти і вагітна прабабуся вижили.

Мій дід Пилип в той час вже працював в Києві на заводі. Розповідав мені моторошні історії про те, як на вулицях та у під'їздах лежали трупи людей з навколишніх сіл, які у передсмертному відчаю шукали шматок хліба. Їх було стільки, що не встигали прибирати.

Геноцид української нації - це найбільший злочин Москви. Він став можливим, бо ми програли війну і втратили свою державу. Пам'ятаймо про це сьогодні. Ціна поразки і втрати держави - новий геноцид. Це не може більше повторитися.

Згадаймо сьогодні наших мертвих. Заради живих і заради майбутніх поколінь.