Утопія Гройсмана і Яценюка чи план Путіна?

Гібридні війни появились не сьогодні й не вчора, історія знає чимало прикладів заволодіння фортецями, містами й цілими народами у немілітарні способи, загальним іменем для яких є всім відомий Троянський кінь. Та набагато більшого поширення, ніж усілякі технічні штучки, набули способи захоплення країн за допомоги так званої п'ятої колони, і Україна є у цьому сенсі чи не найпоказовішим сучасним прикладом.

На жаль, я у попередньому реченні не помилився - не була, а є!

Тому, що широко і глибоко імплантована в Україну іноземна агентура, яка з 2010 по 2014 роки узурпувала в країні владу, після Євромайдану не тільки не знищена, але й залишила по собі спадок, який продовжує її руйнівну справу. В це важко повірити, але цей спадок - не тільки чиновники й депутати із числа «попередників», що збереглися майже у всіх інстанціях, але ... і державна політика ! Причому, політика відверто антинародна, можна сказати - людожерська.

І ще важче повірити, але це саме так, що цю злочинну політику зрадників України інколи наполегливо проводять, просто таки воюють за її втілення ті, хто зараз при самій високій владі, кого до неї через Майдан привів народ!

Найбільш яскравий приклад - так звана реформа децентралізації.

Признаюся відверто, із самого початку роботи у Верховній Раді голосував за «реформаторські» закони Кабміну стиснувши зуби й тільки тому, що так вимагала фракція: треба, бо МВФ не прийме рішення про приїзд до України; треба, бо МВФ не прийме рішення про виділення коштів; треба, бо тих коштів не дадуть - і так без кінця, раз за разом, під залякуваннями дефолтом і фінансовим колапсом.

Але зовсім погано стало, коли ознайомився із «Методикою формування спроможних територіальних громад» від Кабміну. Стало ясно, що гасла децентралізації та відродження місцевого самоврядування, під якими я сам боровся за нову владу і закликав людей голосувати за неї, у інтерпретації цієї самої влади є повною протилежністю очікуванням народу.

Абсолютно повною! Затверджена і започаткована Урядом і, як тепер з'ясовується із статті в «Українській правді», схвалювана головою Верховної Ради України Володимиром Гройсманом «децентралізація» правильно мала б бути названа «Завершальний етап знищення місцевого самоврядування шляхом його централізації, бюрократизації та віддалення від народу з метою найскорішого знищення українського села й селянства».

Це було б точно і, головне, чесно, бо нічого іншого, крім знищення єдино доступних селянам органів влади - сільрад - та шкіл, дитсадків, ФАПів, іншого сільського «соцкультпобуту», а з ними і самих сіл скрізь, де вони зараз ще є, «децентралізація» за Вашим сценарієм, високоповажні пане голово Верховної Ради України і пане Прем'єр-Міністр України, не несе!

Це настільки зрозуміло усім, хто знає українське село і його існування, що нам, селянам, не потребує доказування. І тільки ті, хто «знає» село з висоти чиновного кабінету в столиці, обласному чи навіть районному центрі, можуть «свято вірити» й на всю країну казки розказувати, що діти із «реформованих» сіл зможуть за десятки кілометрів за пів години добиратися до шкіл і дитсадків у «центри об'єднаних громад» (ага, по роздовбаних вщент дорогах, на драндулетах-колимагах), і за ті ж пів години звідти може у разі потреби домчати до села міліція, медична чи пожежна допомога.

Або, що як тільки у селах зникнуть сільради, одразу ж у райцентрах - вибачте, у «потенційних адміністративних центрах спроможних територіальних громад», як страшно по-європейськи пише у «Методиці» головний український «децентралізатор» із Житомира пан Зубко - замість традиційних злодіїв появляться чесні слуги народу, у бюджетах не знати звідки заведуться великі кошти на дорожнє будівництво, освіту, медицину й усе інше, а на сільську глибинку прямо таки нападуть інвестори, настворюють робочих місць і не життя почнеться, а малина!

Все зло, виявляється, в сільрадах,це вони, ганебні, довели село до межі небуття!

Маячня це все, панове, а по-народному кажучи - брехня собача.

До того критичного стану, в якому знаходиться українське село, його довела так звана українська незалежна держава. І не поспішайте звинувачувати мене у неповазі до Української Незалежності. Я не є апологетом радянського минулого, але тоді сільради, райради і облради були невід'ємною частиною державної влади, і відповідальність за все в Державі, відповідно, була спільною.

А в Незалежній Україні, з прийняттям Конституції 1996 року, держава стала повністю «незалежною» від місцевого самоврядування, відокремивши його від власне державної влади. Місцеве самоврядування цією «чи не найкращою в Європі Конституцією» перетворено на хрен зна що, воно навіть владою не названо! Із восьми статей Конституції, присвячених самоврядуванню - а всього їх 161 (сто шістдесят одна!) плюс Перехідні положення - еталонною є ст.7, ось вона у всій красі:»В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування».

І все! І ніде ні слова про те, що місцеве самоврядування - це повноцінна влада, а в статті 140 воно названо аж «правом територіальної громади ... самостійно вирішувати питання місцевого значення». Мовляв, панове чи то чорношкірі, чи червоношкірі, можете за бажання зійтися, погомоніти ... А ми, Держава, забираємо собі все добро, всі природні ресурси, всі повноваження, і колись, можливо, щось вам дамо, щось делегуємо.

Отож, з 96-го року, відмежувавшись від місцевого самоврядування, «українська незалежна держава» стала повністю «незалежною» і від народу, й ім'я їй відтоді - чиновник-злодій, можновладець-корупціонер!

Я переконаний, що така «держава» була створена Кучмою й іншими бувшими комуністичними керманичами свідомо з метою заграбастати все, що вони бажають, і так воно й сталося. Не до кінця захопленими залишилися ще тільки сільгоспземлі - залишки місцевого самоврядування заважають.

І така «децентралізація», панове, яку Ви тепер, «добровільно-примусово» хочете впровадити із зловживанням адмінресурсами (що вже має місце - візьміть хоча б Миколаївщину) є відверто антиселянською, а відтак і антиукраїнською, не дарма вона задумана, розроблялася і починала втілюватися ...українофобами Януковича!

Так-так, не Вами, хоча Ви зараз докладаєте шалених зусиль до реалізації цієї «реформи», а тими, хто готовив країну до здачі, як тепер вже загальновідомо.

Я далекий від думки, що Ви є їх агентами, але поясніть - з якої радості Ви є такими їх послідовниками ?!

Навіть не знаю, чи це поменшує, чи посилює Вашу провину й відповідальність, але ця «реформа самоврядування» цілком і повністю «передрана» Вами у «папередника», у Азарова, який, як багато хто вважає, робив усе під диктовку Кремля.

Все один в один! У 2011 році Азаров готує проект Закону України «Про об'єднання територіальних громад», у 2013-му – «Про право територіальних громад на об'єднання», у тому ж 2013-му схвалює «Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні» - слава Богу, українському народу і Майдану, вони не були прийняті й не стали законами.

Так Ви тепер прагнете довести до завершення те, що тоді не вдалося бандовладі, навіть з деяким перевищення їх намірів – вони визначали «зону доступності адмінпослуг» у 20 хвилин «доїзду» медичного чи пожежного автомобіля до «реформованого» села, Ви – у 30 хвилин.

А все інше – як під копірку! У 2014 році «урядом камікадзе» затверджується «Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні» (оцініть гумор урядовців - вони зробили це 1 квітня, не змінивши в напрацюваннях Азарова ні слова!), Верховною Радою приймається Закон України «Про співробітництво територіальних громад», а в 2015 році затверджується Закон України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» - тут слова у заголовках дещо поміняли, але абсолютно не змінили суті - і розгортається «штурмовщина» із створення Офісів реформи і фальшуванню Перспективних планів формування «спроможних» територіальних громад.

Запитується: для чого паряться у Раді та інших високих установах засланці «регіоналів» - вони можуть спокійно їхати відпочивати, за них все зробить нова влада!

Усе це було б смішно, якби не було трагічно, бо без перебільшення, питання реформи самоврядування – це питання життя і смерті не тільки села й селян, але й України як такої.

Ця реформа має і може бути швидка, проста і ефективна, і повністю протилежна підлим «ригівським» задумкам – та не бажають слухати ні народ, ні народних депутатів наші високорозумні керманичі.

Про Прем'єра взагалі мовчу, до нього з такими «дрібницями» на тлі фінансової прірви нема чого й сунутися, а до Вас, Володимире Борисовичу, намагався попасти понад місяць - Ви не знайшли часу поговорити. А я ж, як Ви знаєте, намагався виконати пряме доручення Президента, яке він у Вашій присутності висловив на засіданні нашої парламентської фракції – обговорити з Вами мої пропозиції щодо зміни Концепції реформи і потім провести за участі Президента спеціальну нараду. Після тієї розмови з Президентом до моєї ініціативи доєдналися багато сільських мажоритарників, утворилося міжфракційне об'єднання «Захист села», але й гуртом ми до Вас не прорвалися.

А часу треба було «всього нічого», ми просто пояснили б Вам, що для того, щоб села стали самодостатніми, не треба знищувати народне самоврядування – сільради, треба всього-на-всього повернути їм украдене державою – території за межами сіл, так звані території сільрад та юрисдикцію на всій території і повноваження з розпорядження землями та місцевими природними ресурсами.

От і все, і будуть села і вся Україна жити й процвітати, а ті, хто хотів їх згубити, бачачи це, подохнуть від безсилої люті!

Давайте, так і зробимо. Я впевнений, що Ви бажаєте того ж самого, що і народ із справжніми народними депутатами і, в чому я впевнений ще більше - Гарант Конституції, Президент України Петро Порошенко.