Земельна афера національного масштабу, або Ще одна «перемога» Зеленського

В одному чудовому художньому фільмі «з минулого часу» ціла купа «вчених мудреців» тридцять літ і три роки дискутувала щодо того, де у палиці початок, а де кінець. Крутили ту палицю і так і сяк, і навіть билися нею.

А відповідь була дуже простою і наочною – по сучках було видно.

Точно така ж ситуація з темою статті «Бум чи збіг: чому розпродаються українські банки», опублікована «Економічною правдою», в особі журналіста Ярослава Вінокурова.

І навіть в НБУ не можуть зрозуміти, в чому причина такої активізації угод з купівлі банків.

Їх розкуповують просто як гарячі пиріжки!

А причина, крім того, що дуже проста й зрозуміла, ще й дуже трагічна. Для України. Вона була запрограмована корупційною мафією задовго до сьогоднішньої «чорної п’ятниці» з розпродажу українських банків, ще при підготовці проєкту закону, який став підставою для довгоочікуваного скасування антиконституційного «мораторію» на продаж земель сільгосппризначення для товарного виробництва.

Селяни та фермери очікували цього скасування з надією на краще для них.

Для чого й дозволили тим законом, через своїх слуг у Верховній Раді, набувати сільгоспземлю у власність без жодних обмежень по площі лише одній-єдиній категорії учасників земельного ринку. Банкам!

Чого й добилися. Буде тепер сільгоспземля власністю фінансових спекулянтів, а не сільгоспвиробників.

Що являється, безумовно, ще однією великою перемогою Президента України Володимира Зеленського.