Відносини України з СОТ: такого ще не було

Заява СОТ відносно вимог до України про відкликання заявки про перегляд тарифних зобов’язань – свідчить про відсутність системної зовнішньоекономічної політики України і є безпрецедентним в практиці торговельно-економічних переговорів.

СОТ - це форум для постійних переговорів, клопітка робота експертів, торговельно-економічних комісій та аналітичних центрів. Це свого роду торговельна дипломатія та твердий економічний лобізм власних інтересів, які, на жаль, в Україні відсутні.

Такий поворот подій може значно ускладнити переговорний процес України з Митним Союзом та повноцінне існування в системі ЗВТ СНД, так як рівень тарифного захисту цих об’єднань є значно вищим ніж в України і без належного обмеження може шкодити їхнім економічним інтересам. Попередня діюча середньозважена тарифна ставка по всій номенклатурі становить 7,02% (сільське господарство – 18,19 та промисловість – 6,11%). Після вступу до СОТ відповідно до зв’язаних рівнів по всій номенклатурі вона дорівнює 5,09% (сільське господарство – 10,0, промисловість – 4,77%). Середньоарифметична діюча тарифна ставка по всій номенклатурі становить 6,51% (сільське господарство – 13,84, промисловість – 4,40%). Після вступу до СОТ відповідно до зв’язаних рівнів по всій номенклатурі ці показники дорівнюватимуть 6,28% (сільське господарство – 11,16, промисловість – 4,85%). Як відомо, середньозважена тарифна ставка після вступу Росії до ВТО становить 9.5%, що є значно вищим показником ніж для України.

Україна повинна бути зацікавлена у повномасштабній імплементації до системи відносин Митного союзу договірно-правової бази СОТ і всіма можливими засобами сприяти активізації переговорного процесу щодо вступу членів союзу до Організації. Приєднання України до союзу є можливим лише на умовах СОТ, що означає прийняття країнами-членами МС умов України.

У даний час гармонізація митних тарифів України та Митного Союзу – неможлива з огляду на розклад тарифних зобов’язань України, який є невід’ємною частиною Закону України “Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі”, прийнятого Верховною Радою України 10.04.2008 за № 250-VI. Подача заявки в СОТ щодо перегляду тарифних зобов’язань була однією із спроб уніфікації цього процесу.

Негативна реакція держав-членів СОТ на можливий одноособовий перегляд тарифних зобов’язань України може призвести до застосування санкцій обмежувального характеру (не лише тарифних) по відношенню до України, наслідком чого може стати погіршення ситуації з експортом, висунення вимог до України щодо застосування компенсаційних механізмів, ініціювання країнами-членами СОТ обговорення виконання Україною зобов’язань в рамках СОТ.

Разом тим треба визнати, що Україною не були в повній мірі вжиті заходи для того, щоб уникнути можливих негативних наслідків приєднання до СОТ. Всього не можна було передбачити відразу. Але СОТ має відповідні механізми для виправлення ситуації, що на погляд країни-члена СОТ загрожує її національним та торговельно-економічним інтересам. Для того, щоб говорити про вплив чи шкоду від вступу України до СОТ, треба розуміти і бачити внутрішню структуру економіки України, політичні та бізнесові інтереси правлячих кіл. Вони говорять про реформи і модернізацію, але не зацікавлені в них. Реформи – це зміна структури економіки, ліквідація сировинної орієнтації експорту, а значить і надприбутків олігархів.

Водночас практичний досвід багатьох країн світу, які нині є членами СОТ, особливо країн, що розвиваються, вказує на те, що більшість потенційно можливих позитивних наслідків для країни, її виробників реалізується не автоматично, а є результатом розумної політики, яка створює потенціал для використання таких можливостей.

Аналіз можливих торговельно-економічних наслідків інтеграції з МС показує, що для України переваги в експорті складатимуться лише з переліку скасованих вилучень з режимів вільної торгівлі. Водночас спрощення митного режиму наприклад в рамках ЗВТ з ЄС дозволить Україні не тільки розширити ринки збуту власного експорту, але й наростити імпорт інвестиційних товарів, використання яких у виробництві є передумовою стабільного довгострокового зростання економіки.

Участь України у МС може потребувати перегляду чинних двосторонніх угод про вільну торгівлю, стороною яких є Україна, з огляду на те, що Митний Союз є єдиною митною територією, яка складається з митних територій учасників такого союзу.

Майбутня зона вільної торгівлі між Україною та ЄС не вимагає перегляду вже існуючих Договорів про вільну торгівлю України з іншими країнами. Україна може мати одночасно Зону вільної торгівлі з Російською Федерацією та Європейським Союзом, а також утворювати у майбутньому нові Зони вільної торгівлі. Наприклад, ЄС має угоди про вільну торгівлю з 24 країнами, а з трьома країнами (Андора, Туреччина, Сан Маріно) – Митні Союзи. У межах Європейського Союзу існує вже спільний ринок та спільна митна політика, яка також передбачає спільний митний тариф по відношенню до третіх країн.

Теоретично, у разі входження України до Митного Союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном Європейський Союз повинен буде утворювати зону вільної торгівлі тільки з Митним Союзом, а не з окремою країною (Україною), яка входить до цього союзу. Водночас, ЄС не практикує утворення Зон вільної торгівлі з тими регіональними угрупуваннями країн, до яких входять не члени СОТ (як у випадку Митного союзу – Казахстан, Білорусь). У той же час утворення Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС не буде перешкодою торговельним відносинам України з країнами Митного Союзу у складі Росії, Білорусі та Казахстану. Політика ЄС передбачає утворення Зон вільної торгівлі з багатьма країнами світу, тому можна передбачити, що вступ країн (Білорусі та Казахстану) до СОТ відкриє дорогу до переговорів щодо утворення Зон вільної торгівлі між ними та Європейським Союзом.

Таким чином, у разі приєднання України до Митного Союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном це спричинить фактичне припинення переговорного процесу з ЄС до моменту вступу всіх зазначених країн до СОТ.