Партія регіонів – колос на глиняних ногах

Вперше за часи незалежності України посади президента, спікера і прем’єра обіймаються представниками однієї партії. В принципі Леонід Кучма мав прем’єра Віктора Януковича, а спікера Володимира Литвина. Тоді Литвин формально належав до ставлеників Кучми, а Янукович був з Партії регіонів. Вони всі вважалися представниками провладного табору, але не мали однієї партійної прописки. Сьогодні ж з формальної точки влада концентрується в руках однієї політичної сили і це є досить небезпечним.

Безумовно, з часів президентства Януковича в Україні триває узурпація влади. Найбільш наочно це проходило в 2010 році після рішень Конституційного суду, що повернули стару конституцію. Тоді ж було сформовано неконституційну більшість в парламенті. Фактично тоді відбувся антиконституційний заколот і парламент перетворився на машину, яка штампувала рішення за помахом руки Чечетова. Про узурпацію влади говорилось в резолюціях різних міжнародних організацій.

Але путінський сценарій в Україні важко реалізувати. Вибори показали, що середовище конкурентне, що опозиція лишається достатньо сильною попри її подільність. Всі бачили, що опозиційні сили виграли за партійними списками. Безумовно, Януковичу нинішній парламент буде важче контролювати ніж попередній.

Крім того цей «регіональний» тріумвірат заважатиме Януковичу в перспективі піти на другий президентський термін. Те, що посаду спікера зайняв представник «регіонів» принципово ситуацію не змінює. Адже і Литвин був теж достатньо лояльний. Попри свої маневри, він фактично слухняно виконував волю Банкової. Зараз Януковичу буде складніше, бо на ньому лежить відповідальність за все. В цьому великий мінус тієї конституційної моделі, яка є.

Якщо проаналізувати реальний стан речей, то ми бачимо, що в парламенті Партії регіонів вдалося організувати голосування на підтримку спікера Володимира Рибака і прем’єра Миколи Азарова. Але насправді у Партії регіонів запасу міцності недостатньо. Очевидно, що голосів самих регіоналів не вистачає. Тому їм необхідні самовисуванці і комуністи. Отже, новий парламент не буде таким слухняним, як були останні три роки попереднього парламенту. Це ситуативна більшість і вона буде поступово дезінтегруватися. По мірі наближення президентських виборів в цьому парламенті будуть відбуватися ті ж процеси, що відбувалися в 2004 році. Там будуть наростати суперечності.