44% опитаних зізнались, що були жертвами насильства

  • Ігор Гуцуляк
    Керівник проекту «Підтримка впровадження національного гендерного механізму» ООН в Україні
  •  glavcom.ua
  • Розсилка
44% опитаних зізнались, що були жертвами насильства

На жаль, українському суспільству доводиться боротися з таким ганебним явищем, як гендерне насильство.

На жаль, українському суспільству доводиться боротися з таким ганебним явищем, як гендерне насильство. Згідно опитувань, які провела «Програма розвитку ООН в Україні» спільно з Європейським Союзом, близько 44% опитаних зізнались, що вони в той чи інший період життя зазнавали насильства.

Чоловіки більше зазнають насильства в дитячому віці, жінки - після 18 років. Варто звернути увагу, що 75% людей, які зазнавали насильства ніколи не зверталися по допомогу. Це явище свідчить про те, що в українському суспільстві продовжує існувати культура покривання насильства, а головне, культура звинувачення жертви. Жертву засуджують за те, що вона стала жертвою, що є абсолютно не припустимо. Засуджуватись повинен злочинець, а не жертва.

Потрібно змінювати стереотипи і працювати над зміною цієї культури дискримінації. Україна одна з 125 держав світу, яка криміналізувала домашнє насильство, однак виконання закону про попередження насильства в сім’ї не є ефективним. Із 100 тис. звернень які фіксуються щороку, менше 1 тис. кримінальні, решта отримують адміністративні покарання.

Варто сказати, що законом прописано чотири види насильства. Якщо про фізичне і сексуальне насильство в нашому суспільстві говорять досить багато і всі розуміють що це таке, то розуміння того, що таке психологічне та економічне насильство лишається на дуже низькому рівні. В основному це проблема не так суспільства, як чиновників і міліціонерів, бо дуже складно провести межу між тим, де закінчується сварка і починається насильство.

Пошук вирішення питань проблеми насильства досить складний. Важливим є те, що Україна приєднується до європейських і світових ініціатив. Останньою з таких стало підписання конвенції Ради Європи про запобіганню насильству стосовно жінок і домашнього насильства та боротьби з цим явищем. В цій конвенції створюються схеми запобігання насильству, а також система надання послуг жертвам насильства. Також прописана система надання послуг насильникам, тобто робота з насильниками тому, що ж цими людьми також потрібно працювати. Конвенція поки не ратифікована Україною, але важливий не сам процес ратифікації, а виконання умов конвенції. Двома основними шляхами запобігання цій проблемі повинна стати просвіта населення і робота державних органів влади.

Просвіта має створити систему неприйняття насильства, бо це порушення прав людини. В той же час органи влади мають налагодити систему надання допомоги жертвам насильства. Важливо, щоб судова система не била по жертвах насильства, щоб не просто призначали штрафи, бо ці штрафи платяться з сімейного бюджету, а виносилися б рішення, які могли б ефективно запобігати і протидіяти домашньому насильству, не завдаючи жертві кривди.

99% справ пов’язані з фізичним насильством, бо тільки на такі випадки може ефективно реагувати міліція, в ці відсотки також потрапляє сексуальне насильство і тільки решта 1% пов’язані з психологічним чи економічним насильством. Це означає, що в суспільстві немає розуміння того, що таке психологічне і економічне насильство. Чоловіки страждають переважно від психологічного насильства, але через це і не звертаються по допомогу, звертаються тільки ті, хто піддається фізичному насильству. Так само і жінки переважно звертаються через фізичне чи сексуальне насильство. Фізичне насильство можна довести, а от факт психологічного насильства треба досить наполегливо доводити.

Де коріниться насилля? Подивіться на фільми і виховання, яке отримали наші діти і ви отримаєте відповідь на питання. Люди з самого дитинства не розуміють, чому вони не повинні застосовувати насильство, якщо бачили що в сім’ї воно застосовується щодо дітей, дружин, чоловіків. Є думка, що це проблема неблагополучних сімей, але насправді випадки насильства відбуваються абсолютно в усіх сім’ях.

Можливо варто забороняти фільми, де показується насильство, не показувати серіали зі сценами побиття чоловіком жінки або навпаки. Нам потрібно міняти культуру і збільшувати рівень освіченості населення. Давати зрозуміти, що порушення прав іншої людини є неприпустимим, але це не короткостроковий процес.

Нагадаємо, 25 листопада проходив Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
Отар Довженко
Отар Довженко

Журналіст

Роман Шрайк
Роман Шрайк

Журналіст

Ігор Попов
Ігор Попов

Народний депутат 8 скликання

Андрій Іллєнко
Андрій Іллєнко

Народний депутат України 7, 8 скликань

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies