За наш європейський український спосіб життя

Виступ українського Президента в Парламентській Асамблеї Ради Європи по-доброму шокував статечну європейську публіку. Не заважав навіть мовний бар`єр – хоч Петро Порошенко й добре володіє англійською мовою, для виступу він обрав рідну, українську.

Шок викликало усвідомлення того, що європейці поки не наважувалися говорити вголос навіть самі собі – на Україні післявоєнна система безпеки, в яку так вірять в ЄС, дала збій. І якщо конфлікт в Югославії був громадянською війною на периферії Європи, то неможливість зупинити агресію Росії, впливового гравця на світовій арені, лякає вже не на жарт.

«У 2008 році ми це спостерігали в Грузії, у 2014 році, на жаль, це відбувається за рахунок суверенітету України - питання «хто буде наступним?» є відкритим,» - виступаючи перед ПАРЕ Петро Порошенко особливо не добирав слів. На його думку повоєнна модель стримувань і договорів тепер зруйнована.

У сорокові Європа з кров`ю відхаркувала проблемний Версальський мир. Анексія німецькомовної Австрії та заселених переважно німцями чеських Судетів для Гітлера стала розминкою перед тим, як він кинув війська на Францію через Бенілюкс, а потім на Польщу і Радянський Союз. Аналогія з теперішніми подіями більше ніж очевидна. Анексія здебільшого етнічно російського Криму, а тепер і спроба захоплення російськомовних схилів Донецького кряжу…

Низькорослі диктатори навіть у чомусь між собою зовнішньо схожі і обидвох у себе в країнах підтримує більшість захоплених їхніми діями співвітчизників. І як раніше в світі німців вважали носіями великої німецької культури, так і донедавна росіян вважали носіями російської культури.

«Проблема для Європи сьогодні – це відсутність реального механізму збереження миру, захисту територіальної цілісності та демократії», - не шкодуючи європейців, заявив з трибуни ПАРЕ український Президент. І продовжив: «Тому зараз на наші з вами плечі лягає відповідальність за створення нової моделі».

Очевидно йдеться про модель гарантування миру в Європі.

Звичайно сучасний світ відрізняється від світу кінця 30-х років. З`явилося НАТО, яке об`єднало військовий потенціал країн Європи та США. Однак, поки ніхто не хоче зв`язуватись з Росією, як з агресором, що утримує другий у світі ядерний потенціал.

Ніхто, крім нас. Може тому, що ми надто на них схожі, - такі ж несамовиті у захисті рідної землі. Може тому, що надто від них різнимося – такі ж волелюбні та індивідуальні, як і всі європейці.

Вже вкотре у своїй тисячолітній історії Україна-Русь опинившись на кордоні цивілізацій, між тоталітарним Сходом і демократичним Заходом, знову обрала Захід.

«Все почалося минулого листопада, коли колишня влада забрала в українців мрію, відмовившись від європейської інтеграції, не спитавши українців і не давши взамін нічого, крім корупції та нехтування людськими правами», - щиро розповів європейцям український Президент, - «Україна піднялася і почалася Революція Гідності, народ переміг, хоч ця перемога далась великою кров’ю і великими жертвами».

Можливо вони більше воюють за європейські цінності, ніж ми у старій мирній Європі, - говорять про нас європейці. Після Революції гідності цивілізаційний кордон перемістився до кордонів Луганської і Донецької областей, де зараз триває неоголошена, гібридна війна і гинуть люди. Невдовзі це ще має зрозуміти Брюсель - вони гинуть не лише за Україну, але й за Європу. За наш, європейський український демократичний спосіб життя.