Не вистачає сил на Донбас: чого чекати після виборів Путіна

Думаю, Кремль вже все зробив для підвищення явки 18 березня. Вони вже не хочуть втручатися у цей процес. Тепер питання в тому, що, якщо явка (або щось ще) буде недостатньою, доведеться в процесі голосування її підтягувати адміністративними методами.

Для підвищення явки Кремль розгорнув пропагандистську кампанію, послав сигнал регіональним елітам, що вони повинні зробити все, що можуть. Кожен регіон розуміє своє завдання: забезпечити максимальну явку та підтримку Путіна. Ця модель працює особливим чином, тому що в Росії є дві групи регіонів. В одній групі, і вона більша, ключову роль відіграють активність і настрої людей: москвичів не заженуть на вибори, якщо вони не хочуть; те ж саме - і в інших найбільших містах. А в регіонах, «електоральних султанатах», нікого навіть і не треба заганяти: там просто напишуть потрібні цифри. Таких регіонів у нас приблизно 15-17, і головним чином це республіки. Ключове значення там мають дії місцевих еліт: як вони намалюють, так і буде.

Наприклад, в 2012 році, на попередніх президентських виборах, у Чеченській Республіці явка склала 99,6%, а з тих, хто прийшов на дільниці, за Путіна проголосували 99,8%. Зрозуміло, що це технічно неможливо. Хай на цих виборах буде 94% або 92%, тому що місцевим елітам скажуть: не треба так вже явно. Але все одно там все схвачено. А в Москві або Пермі таке не проходить: інші люди та виборчі комісії, інша преса і спостерігачі. Це просто два різних всесвіти в рамках однієї країни.

Тому в Росії вибори амбівалентні: не можна сказати, що все сфальсифіковано, і, природно, не можна говорити, що вони зовсім чесні.

На виборах є певна частка непередбачуваності. У тому плані, що Путін переможе, сумнівів немає. Але яка буде явка і яким буде результат - сумніви є. У 2012 році явка була 65%. Зараз, думаю, буде трошки нижче, тому що розчарування накопичується. І це важливий момент, тому що Путін повинен показати, що його популярність зростає, і явка повинна бути більше 65%, і результат повинен бути більше 66%, які він набрав в 2012 році. Але я не впевнений, що ці цифри вдасться забезпечити.

Думаю, ніяких різких рухів Кремль не робитиме: так можна тільки відлякати виборців від дільниць у конкурентному кластері. Будуть заманювати, залучати: безкоштовно міряти кров'яний тиск, роздавати якісь подаруночки... Бюджетникам за останні два місяці різко підвищили зарплату, в деяких випадках в рази. Зрозуміло, що після виборів це закінчиться, але люди-то сподіваються, що збережеться. Так що всі можливі ресурси використані, і я просто не розумію, навіщо потрібні якісь дуже неочікувані кроки.

Звичайно, Олексій Навальний і його прихильники будуть говорити, що ці вибори несправжні і Путін переміг нечесно. І тут нема з чим сперечатися. Але це не зустріне масової підтримки. Може, і вийде хтось на вулицю, але проблема в тому, що десятки тисяч людей не вийдуть. Вони просто розуміють, що це безглузда вправа. Зараз у Москві не буде такого тотального фальсифікату, як в 2011 році, після чого почалася Болотна площа. Тому в міста вставати на диби підстав не буде.

Якщо ж говорити про перспективу невизнання результату виборів міжнародною спільнотою, оскільки вибори проходять у Криму, то тут правова колізія. Всі, звичайно, розуміють, що Крим за міжнародними законами - територія України. Але не воювати ж з Путіним через це! А за законами Російської Федерації Крим - це вже територія Росії.

На виборах в 2016 році «Яблуко» потрапило в ідіотську позицію. Партія не визнає анексію Криму, і дуже правильно. Але при цьому, оскільки згідно із законом про вибори представники партій повинні обиратися в округах, які охоплюють всю територію Росії, «Яблуко» було змушене поширити один зі своїх округів на Крим. Суто юридично «Яблуко» виглядає по-ідіотськи. Якщо ж партія ігнорує вибори, то перестає бути партією, тому що, за законом РФ, зобов'язана брати участь у федеральних виборах.

Те ж із Собчак: вона намагалася поїхати в Крим, дотримуючись українських законів, через Київ. Її звинуватили в шизофренії. Мені здається, це досить дурна акція була з боку київського керівництва, тому що Собчак якраз хотіла показати, що вона поважає українські права. Так чи інакше ці голоси двох мільйонів виборців, які живуть в Криму, будуть враховувати при підрахунку. Я думаю, українська дипломатія могла б зробити акуратніше заяву, не ображаючи спеціально Собчак. Може, в Україні це й підвищило рейтинг Клімкіна, але багатьох в Росії це покоробило - тих, хто симпатизує Україні і європейському шляху.

Звичайно, Київ скаже, що ці вибори незаконні, і це правильно. І ЄС скаже, що вибори нечесні, несправедливі та нерівні. І це теж правильно. І все одно Європейський союз буде підтримувати відносини з Путіним. Куди подінешся?! І хіба Порошенко не зустрічається з Путіним?! Взаємодіяти все одно треба.

Думаю, не варто очікувати після виборів і нового підходу Кремля до питання Донбасу. В Путіна все менше ресурсів, у тому числі суто економічних. І він прекрасно розуміє, що «приєднати» Донбас, чого від нього чекає значна частина націонал-патріотичного електорату, він не в силах. Репутаційні, економічні та санкційні витрати будуть просто неймовірні. Більше того, він абсолютно не в захваті від такої ідеї. Але, наскільки я розумію, і Порошенко не дуже рветься цей камінь брати собі на шию. Слова-то він каже, але в прагматичних діях йому це не дуже треба, скажемо прямо. Тому я думаю, що Донбас буде в проміжному статусі, як Придністров'я, Північний Кіпр, Абхазія та Південна Осетія.

Змінити Путін навряд чи щось зможе. Треба розуміти дуже просту річ: в нього дуже вузький коридор можливостей.