Чому замість політики маємо анархію

Я завжди був за Порошенка, але в одному з моїх постів я трохи покритикував одне з його висловлювань. Одразу ж мій пост перепостив народний депутат України із коментарем в стилі: «Подивіться, яке жалюгідне створіння критикує нашого Президента!» Одразу ж на цей репост прибігло щонайменше 300 відповідальних громадян, які почали писати на різний лад, але одне й те саме: «Журналюги з Хробацького остаточно знахабніли! Розстріляти, посадити на кіл і вислати з України назавжди!» 

Але й противники Порошенка поводяться так само. В Україні повністю відсутня культура політичної дискусії, дослуховування до аргументів співбесідника, поваги до опонента. Якщо думка людини хоч трохи відрізняється від панівної у певних колах, то ніякої реакції, окрім агресії, це не викликає. Більше того, цей агресивний прибічник оббреше тебе з ніг до голови, придумає таке, що й на голову не налазить, повірить у це сам і переконає всіх своїх френдів, після чого всі вони об'єднаються проти тебе у спільній ненависті, яка булькотітиме приблизно тиждень, а потім про неї забудуть, бо з'явиться новий об'єкт. 

Чому це відбувається? Тому, що люди нічого не читають (за останнім дослідженням, 60% українців не прочитали жодної книжки), окрім стрічки Фейсбуку і новин, і зовсім не вчать іноземних мов. У них не формується критичного ставлення до себе та реальності. А відсутність критичного ставлення - це не лише особиста проблема, а ще й ознака психічного захворювання.

Перед тим, як на когось накинутись, завжди подумайте: а це точно правда? А може, мене обдурили чи перекрутили оригінал? Чи не краще це перевірити? А може, я не зрозумів повністю те, що я прочитав, і варто спитати у автора? А може, те, що викликає в мене таку лють, і є правда, просто я не можу про це здогадатися через мою обмежену освіту, відсутність знань у певній сфері і схильність довіряти чуткам? 

Рідко хто питає себе про це. В результаті, замість політики, маємо анархію і взаємну боротьбу. І це не може не радувати того, кого це зазвичай радує.