Звинувачення України в диверсіях – анекдот, розказаний двічі

Історія дуже дивна, незрозуміла абсолютно. Справа в тому, що перша історія була в серпні, навіть на початку серпня. Отже, минув серпень, вересень, жовтень — три місяці. Якби тоді була реальна диверсійна група, реальні диверсанти, то, зрозуміло, за три місяці вони б якісь свідчення дали, якісь прес-конференції слідчі провели — загалом, якийсь піар був би. Але його не було. Це пискнуло, і одразу ж замовкли. Це, звичайно, наводить на думку, що була невдала імітація.
У Путіна тоді був якийсь план, який він озвучив. План був таким: якщо є такий ось «теракт», отже, ми справ з Україною не маємо (при цьому, до речі, дипломатичні відносини не рвемо, з абсолютно незрозумілих причин), публічно Порошенка (а в його особі — всю Україну) опускаємо, відмовляємося говорити з вами такими-сякими у форматі «нормандської четвірки». Утрьох — Росія, Німеччина, Франція — за закритими дверима вирішуємо долю двієчника, прогульника. Педрада зібралася, а двієчник нехай чекає за дверима вирішення його долі — такий був план Путіна. Але нічого з цього плану не вийшло, і все начебто здулося, провалилася ця гра.

Питання: навіщо зараз влаштовувати той самий фільм, другу серію? Цього я зрозуміти не можу.
Можливо, це насправді українська диверсійна група? Це, звичайно, цілком можливо. Але знову-таки не зовсім зрозуміло, навіщо це потрібно. Припустимо, підірвали б вони що-небудь у Севастополі. Ну і що? Для чого це Україні потрібно? Був би грандіозний скандал, порвали б, напевно, нарешті дипломатичні відносини. І в чому вигода для Порошенка? Щойно в Америці обраний новий президент. Зрозуміло, що диверсійну групу не надсилають в один день: їх готують довго, а наказ віддається безпосередньо. Ну, влаштували з цього приводу феєрверк, підірвали, припустимо, якусь вежу або нафтосховище. Для чого? Щоб наступний президент одразу сказав: «Ну і Україна! Бандити якісь! ІДІЛ якийсь. На біса нам з ними справу мати?!» Це страшно безглуздо.
Отже, Україна цю групу не посилала. Чудово. Отже, це — чергова імітація Росії. Знову ж таки, питання: навіщо? Вдруге наступати на ті самі граблі та розігрувати спектакль «Ах ви такі-сякі, ми вас з четвірки виключаємо», і знову не виключити? Анекдот якийсь. Коли той самий анекдот розповідають два рази поспіль, це якось дуже нерозумно. Тим більше що це з самого початку нерозумно.