Євгенія Семененко. Історія медика, яка загинула, рятуючи поранених
країна героїв
Пережити екстремальні моменти на війні дівчині допомагало малювання
Її поховали як наречену, адже так і не встигла створити власної родини. Євгенія Семененко мріяла, що після закінчення контракту писатиме картини у тихому будиночку біля річки. У планах було ще навчання у виші, офіцерські погони…
На жаль, життя світлої, з чистою душею дівчини обірвала війна.
Народилася Євгенія Семененко на Сумщині, в селі Залізничне. Дівчина навчалася в 11 класі, коли розпочалася Революція Гідності. Події на Майдані надзвичайно вплинули на неї, «зачепили підліткову душу», як зізнавалася сама Женя в інтерв’ю. Саме тоді вона вирішила – своє життя точно пов’яже із військом. Однак спершу вивчилася на фельдшера – закінчила Лебединське медичне училище. 2017 року Євгенія Семененко уклала контракт. Служила в реактивному артилерійському дивізіоні, з ним уперше потрапила в район бойових дій.
Євгенія Володимирівна Семененко (1997 – 2022) – сержант Збройних сил України.
Народилася в селі Залізничне на Сумщині, тут закінчила загальноосвітню школу. Опісля навчалася у Лебединському медичному училищі, здобула фах фельдшера. 2017 року підписала контракт зі Збройними силами України.
У ході повномасштабного військового вторгнення РФ бойовий медик Євгенія Семененко несла військову службу в першій мотострілецькій роті першого мотострілецького батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Загинула 30 травня 2022 року на Херсонщині.
«Ніколи не забуду, коли по «радєйці» передали, що у нас двоє 300-х. Серце від хвилювання здавалось вилетить. За себе ніколи так не переживала, як за бійців. Рюкзак на плечі й – до них. А знаєте, як ще буває? Ти можеш вибігти їм на допомогу, в тебе є всі необхідні медикаменти, ти повністю екіпірований... Але – це не твоя зона відповідальності і їм допомагають ті медики, які ближче. І от сидиш і чекаєш повідомлення, що всіх евакуювали – живі», – розповідала медикиня.
Як зізнавалася Євгенія, пережити екстремальні моменти на війні їй допомагало малювання. Емоції переносила на папір, створювала пейзажі, портрети, птахів і тварин.
Сержантка Семененко весь час вдосконалювала навички тактичної медицини та мріяла стати офіцером. Хотіла вступити до академії Сухопутних військ у Львові. Про службу на передовій вона розповідала мало, лише те, що знайшла себе. Усього хотіла досягти сама, придбала будиночок у селі у селі Боромля Сумської області, щоб жити там з мамою і старшою сестрою. Хлопця в Жені не було, служба – понад усе. А свою любов вона віддавала маленькій племінниці.
Повномасштабне вторгнення Росії застало Євгенію на посаді бойового медика у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. 30 травня, як і безліч днів до цього, вона рятувала поранених на Херсонщині. Одного встигла евакуювати, коли ж рушили за іншим, у машину «швидкої» влучила ворожа ракета. Дівчина загинула миттєво. Смертельні травми отримав і водій.
«Після смерті сестри знайшла у будинку стільки картин, які вона так і не встигла домалювати. Шкода, так хотілось би присвятити їй виставку, аби всі охочі побачили, якою талановитою вона була», – поділилася із газетою «Факти» сестра загиблої Тетяна Кириченко.
Сержантку Семененко посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Євгенію поховали у селі Боромля на Сумщині. Їй було лише 25 років.
Коментарі — 0