Героїзм ЗСУ, про який ми дізнаємось ще не скоро

Колись про цей наступ буде написано багато постів та аналітики. Як про перший оперативно-тактичний успіх у наступі (а для нас це новий досвід, ми за ці роки багато чому навчились, але не наступати. Нам дай поля, там вже окопаємось, займемо посадки та почнемо душити супротивника), якого спромоглися доволі невеликими силами.

Ми дізнаємося як у перші дні наші підрозділи йшли уперед, хоча співвідношення снарядів що літали над ними у повітрі було спочатку 10 до 1 (а десь так і по сьогодні). Ми дізнаємося історії настільки героїчні, що по ним можна буде писати сценарії до фільмов. Ми дізнаємося про людей, простих, звичайних людей, які потрапили у ситуації, що зробили іх героями. Деякіх, нажаль, посмертно. Ми дізнаємось про винахідливість командиров, що змогли опанувати паніку у деяких ситуаціях та досягнути мети. Про підрозділи, які отримав команду «всі йдуть вперед» пішли вперед настільки, що відрвались від флангів та материли сусідів на темі «давай догоняй». Ми дізнаємось скільки різних, точкових ударів було заплановано, щоб цей план став реальністю. Як росіяне очікували зовсім іншій сценарій, і коли все пішло як пішло – здригнулися.

Ще багато чого підвішено у повітрі, багато де ситуація змінюється з кожним часом, але вже можна сказати, коли у ФБ люди писали «Вірю у ЗСУ» – вони не помилились.