Як живе туристична галузь України в період війни

Наталя Власенко любила показувати туристам з усього світу Одесу й околиці. Однак потім почалася війна, і все стало з ніг на голову. Замість показувати туристам пам'ятки архітектури, Наталя допомагає біженцям і перекладає для іноземних журналістів, які приїздять до Одеси. Війна повністю змінила життя не лише Наталі, а й багатьох її колег і колежанок в українській туристичній галузі. Вона розповіла нам свою історію, а також історії чотирьох інших представників українського туризму.

Не час для туристичних репортажів

Наталя Власенко, екскурсоводка з Одеси:

«У мене було так багато очікувань і планів на 2022 рік, після того, як запроваджені через коронавірус обмеження почали поступово скасовувати. Раніше я співпрацювала з багатьма групами відвідувачів, які приїздили з Великобританії, США, Німеччини, Франції, Польщі, Бельгії й Нідерландів. Я маю багато хороших спогадів про ці часи! Я могла займатися тим, що мені подобається – показувати туристам моє місто і знайомити їх з історією, культурою й кухнею Одеси.

Але коли 24 лютого почалася війна, мої плани завалилися, наче картковий будинок. Я більше не можу організовувати тури, і мій запасний аеродром теж відпав – як журналістка, яка пише про подорожі, я дописувала для однієї інтернет-сторінки про Одесу. Однак зараз туристичні репортажі просто не на часі.

Мені довелося шукати нову роботу, аби заробити на прожиття. На даний момент я працюю як перекладачка й асистентка для іноземних ЗМІ, які приїздять до Одеси, аби повідомляти про актуальну ситуацію. Мої знання мови мені в цьому знадобилися – окрім української я знаю англійську, французьку і польську. Окрім того, я працюю волонтеркою для англомовного новинного порталу «We are Ukraine».

Деякі мої колеги й колежанки вирішили залишитися в Україні, інші натомість тимчасово виїхали за її межі. Я поспілкувалася з чотирма з них і переклала їхні історії. За допомогою нашого досвіду ми хотіли б дати уявлення про те, як війна у нашій країні змінила все – у тому числі в туристичній галузі».

Важлива роль туристичної галузі під час війни

Іван Ліптуга, президент Національної туристичної організації України

«Незадовго до російського вторгнення в Україну, коли міжнародні ЗМІ уже відкрито спекулювали щодо можливої війни, переважна більшість людей тут іще не вірила у війну. У цей час до нас надійшли багато питань від закордонних ЗМІ, тож ми вирішили організувати зустріч у Zoom разом із Світовою туристичною мережею (WTN). Серед учасників були туроператори та власники готелів, вони заспокоювали наших міжнародних партнерів.

12 днів потому все змінилося – почалася війна. Ми запустили кампанію «Scream for Ukraine!», аби привернути увагу до жахливої ситуації в країні. Туроператори, власники готелів та ресторанів від самого початку підтримували армію. Вони приймають у себе біженців та допомагають їм організовувати пересуватися далі.

Усе це демонструє, наскільки важливою є туристична галузь – не лише у мирні часи з метою популяризації України як туристичної цілі, але й у воєнні часи – аби допомагати».

Туристи повернуться до України

Юлія Кулик, засновниця на директорка туроператора JC Travel:

«Зрозуміло, що війна зруйнувала весь туристичний бізнес. Наприкінці 2021 року були вже бронювання на 2022 рік, ми розраховували на хороший рік та були раді, що цифри після розпалу пандемії коронавірусу почали знову зростати. Але вже на початку року, коли напруження між Україною та Росією зростало, дедалі більше бронювань скасовували. А потім почалася війна, туристична галузь вмить розвалилася. Я поїхала разом із дочкою в Нідерланди. Для мене та мого чоловіка її життя, здоров'я та майбутнє – в абсолютному пріоритеті. І так, я тут також знайшла роботу, так само у галузі туризму.

Коли війна завершиться і війська залишать країну, туризм в Україні точно досить швидко оговтається. Туристи повертатимуться, коли це стане повністю безпечно. З'являться нові цікаві для туристів місця, адже інтерес до таких міст як Буча, Ірпінь, Бородянка та Маріуполь точно підвищиться. Єдина проблема: для всього цього потрібен час. У найкращому випадку рік, я дуже оптимістична».

«Сподіваюся, війна скоро завершиться»

Анна Ніколаєва, гід

«Львів був найпопулярнішим містом України для туристів. У 2021 році місто відвідали півтора мільйона людей. Гіди готуються до нового весняно-літнього сезону 2022 року. Між сезонами я працювала над однією веб-сторінкою та розробляла нові маршрути навколо Львова. Але війна зруйнувала всі мої плани. Я залишила Україну та живу зараз у Варшаві.

Коли почалася пандемія, я рекламувала на Airbnb онлайн-тур «Культурна подорож Україною». Зараз я пропоную цей віртуальний тур через Zoom. А від початку війни я говорила про Україну з Google, Intel, LinkedIn, Pfizer, Airbnb, Pinterest, KPMG Canada, Amazon Studios, Salesforce та іншими компаніями по всьому світу. Люди усвідомлюють, що вони мало або нічого не знають про нашу країну, і я можу допомогти їм дізнатися більше. Я сподіваюся, що війна скоро скінчиться і я зможу повернутися до Львова».

Війна паралізує економіку

Марія Юхновець, експертка з туризму та співробітниця Sputnik Kyiv DMC

«Міжнародний туризм завжди дуже чутливо реагує на всі можливі світові події – чи пандемія, чи то політична криза в якійсь країні. У січня 2022, коли ЗМІ дедалі більше повідомляли про можливе російське вторгнення, багато урядів вирішило оголосити застереження щодо поїздок в Україну. Хоч ми і розуміли та поважали ці рішення, ми розуміли, що це матиме сильний вплив на туристичний сезон 2022 року.

Економіка країни, майже всі галузі промисловості паралізовано. Туризму більше немає – ані всередині, ані за межами країни – небо закрите для цивільної авіації, в Україні війна.

Нам зрозуміло, що туризм буде однією з останніх галузей, що оговтаються від війни. Потрібно буде відбудувати інфраструктуру та відновити польоти. А туристи повинні будуть знову почати довіряти нашій країні – ми сподіваємося, що в 2023 році це буде можливо.

Зараз ми намагаємося допомогти націй країні та допомагаємо як волонтери. Ми розподіляємо продукти харчування, допомагаємо тим, хто втратив домівку, підтримуємо біженців, а також солдатів та допомагаємо з евакуацією. Це нове повсякдення майже всіх українців, так зараз виглядає і моє життя.

Ми сподіваємося, що Україна після цих років воскресне, наче фенікс із попелу. І так, ми впевнені, що після цієї війни мільйони людей ніколи не запитуватимуться: «Україна? Де це?».