Олександр Гудима: «Газпром» від імені Фірташа шантажує Януковича»

В далекому Стокгольмі зберігається інтрига щодо позову компанії «РосУкрЕнерго» до НАК «Нафтогаз» (а фактично до держави України) стосовно 11 мільядів кубів газу, які, на думку співвласника РУЕ Дмитра Фірташа, були незаконно вилучені в його компанії за часів прем’єрства Юлії Тимошенко. Стокгольмський арбітраж вже виніс проміжне рішення на користь РУЕ в розмірі $197 млн., але судові розборки тривають. Причому Фірташ, що з’явився перед пресою на зустрічі українського та російського Президентів, запевнив, що його цікавить, не стільки повернення газу, скільки фінансове відшкодування. За новими цінами на газ воно може скласти біля $4 млрд. Чим реально можуть загрожувати Україні ці судові ігри, «Главком» поцікавився у колишнього члена наглядової ради «Нафтогазу», депутата БЮТ Олескандра Гудими.

Зараз ситуація змінилась від агресивної, яку команда Фірташа демонструвала ще місяць тому, на компромісну, – почав свою розповідь Гудима. – Вони шукають компромісів з власним Кабміном. Що може бути ноткою примирення, щоб Фірташ відкатав свої фінансові претензії до пана Бойка, який де-факто очолює «Нафтогаз»? Можу припустити, що діапазон домовленостей є дуже великий.

Фірташа та Бойко записують в одну команду. А з ваших слів виходить, що Фірташ фактично позивається до Бойка.

За допомогою Бойка Фірташ намагається отримати максимум того, що в нього забрала Юлія Тимошенко. Бойка не можна примітивно вважати виконавцем волі Фірташа. Він все-таки міністр енергетики, і в нього є задачі, які він має виконувати на цій посаді. Але він має обмежену свободу в інших сферах.

Якщо по «Нафтогазу» група Фірташа ставить питання безпосередньо до Януковича через пана Льовочкіна, то існує буфер в особах Азарова і Клюєва, які ці апетити стримують. А апетити, напевно, дуже великі. Якщо, наприклад, говорити про ринок внутрішнього газу, на який намагаються зайти росіяни, то на даному етапі це їм не по зубах, бо команда Бойка і Фірташа їх просто туди не пустить. Можна припустити, що повернення ліквідованого за Тимошенко посередника на внутрішньому ринку «Укргазенерго» може стати тим компромісом, що зупинить нинішні претензії «Росукренерго».

«Росукренерго» належить Фірташу та «Газпрому». Як можна розділити їхні претензії?

Досвід показує, що хоча «Газпром» мав більшу частку в РУЕ, все, що стосується європейського ринку газу, він віддавав виконавчому директору з боку Фірташа. Нагадаю, що саме Росія пішла на зустріч Тимошенко і повернула нам 11 мільярдів кубічних метрів газу. Росія, в якої є підпис, абсолютно ідентичний тому, що є в Фірташа. Зараз же ми бачимо тонку гру з боку Росії, Путіна, «Газпрома»…

«Газпром» в певний момент або відпускає Фірташа у вільне плавання, або потім його притискає, тому що всі сторони мають свої пріоритети. «Газпром» має велетенські плани щодо будівництва газопроводів, які, на мій погляд, неадекватні в фінансовому плані. І відновлювати посередника вони не хочуть, бо Путін не хоче сам собі наступати на мозоль, яку він вже вилікував з Юлію Тимошенко. Але «Росукренерго» продовжує діяти.

Тільки в судах.

Так, воно судиться, бо хоче чогось досягнути на українському ринку, але і «Газпром» хоче того ж самого.

Від «Газпрому» на нашому внутрішньому ринку вже є «Укргазпромзбут»…

І через це йде постійне змагання, хто болюче вкусить українську економіку. І «Газпром», і Фірташ однаково хочуть зайти до нас. В принципі, «Газпрому» з його геополітичними інтересами плювати на ринок газу в Україні, де він може залишити лише «Укргазпромзбут», який не відіграє великої ролі. Якщо росіяни доб’ються, щоб Янукович віддав їм газотранспортну та нафтотранспортну систему, вони підуть на такий компроміс, віддавши Бойку и Фірташу внутрішній газовий ринок, причому вони будуть мати в тому ж в «Укргазенерго» часткову долю (25 %). Плюс «Укргазпромзбут». Тобто фактично дозволяючи Фірташу отримувати своє, паралельно, нічого не роблячи, вони отримують своє.

До того ж, росіяни хочуть, щоб ніхто більше не вів розмови, які Тимошенко вела з 2000-го року про диверсифікацію і про те, що в «Одеса – Броди» може бути використана каспійська нафта. Для Росії нафтовий сектор принциповий і значить не менше, ніж газовий. Просто за останній час тема газу була більш модною. А зараз росіян, наприклад, дуже турбує ситуація з Лукашенко та венесуельською нафтою.

За останні півроку Ігор Коломойський привіз декілька танкерів з каспійською нафтою в Одесу. Але Коломойський блефував, до того ж за допомогою деяких «експертів», що раніше працювали в СП. Вони стверджували, що нам потрібен аверс Одеса – Броди, щоб поставляти каспійську нафту та переробляти її на вітчизняних заводах. Маючи на увазі Надвірнянський і Дрогобицький. Я позавчора повернувся з тих країв, і цих НПЗ немає, вони безнадійно застаріли і перетворились на купу металолому, бо Коломойський за останні п’ять років нічого не вкладав в їхню модернізацію. Ніяка каспійська нафта, перероблена на вітчизняних заводах, не могла б бути конкурентною.

Зараз інтереси Коломойського – це продати два заводи, що перетворились на металобрухт, разом з міфічною трубою, по якій можна качати каспійську нафту. Але, напевно, таких людей немає, які хотіли б вкласти гроші в цю химеру.

Ви можете пояснити значення фігури Фірташа для російської та української сторін?

Фірташ був для Росії нормальним партнером, виконував всі зобов’язання, і не тільки «Газпром», як ви розумієте, заробляв на діяльності Фірташа. Він і сьогодні для «Газпрому» є людиною потрібною, бо має реальну силу в діючій владі. Він, Льовочкін і Бойко є російською платформою для досягнення стратегічних цілей. Ще раз скажу: якщо Фірташ отримає оперативний контроль над «Укргазенерго», то все рівно буде свої 25 % відкатувати «Газпрому». «Газпром» нічого не програє. І при цьому «Газпром» від імені Фірташа шантажує Януковича і Азарова. Врешті ми побачимо не повернення 11 млрд. кубів (я в це не вірю), а повернення «Укргазенерго», через яке Фірташ за пару років відіб’є все, що втратив.

І ще – запевняю вас, що на будь-якому раунді російсько-українських переговорів піднімається тема «Укртатнафти». І Ігор Коломойський, що поки її контролює, не має шансів втримати сумарний натиск усіх, разом з Януковичем. Думаю, що донецька група разом з групою Фірташа посунуть пана Коломойського з «Укртатнафти» і, дай Боже, щоб там зберігся статус-кво.

Ніхто в сучасній українській владі не планує пов’язувати свій бізнес з транзитом нафти чи газу. Це все хоче забрати Росія, бо вона має стратегічний інтерес – перенести свій «газовий» кордон на кордон з ЄС, забрати підземки, компенсувати собі трати від зменшення транзиту газу через монополізацію, через утримування високих цін на газ. Зараз для них це болюча тема, бо зменшилось споживання газу, а світ бореться за додаткові ресурси у вигляді сланцевого газу.

І оскільки в жодної з груп в нашій владі немає інтересів в газо- та нафтотранспортній системах, вони будуть віддавати їх в концесію на 50 років російським компаніям. Об’єднання, про яке говорив Путін, – це дуже примітивне формулювання. Ніхто не буде об’єднуватись активами, і не слухайте Литвина, який казав, що ми можемо отримати активи в Росії. Ніхто їх не отримає, бо Росія не підписала Енергетичну хартію. Росія не дозволяє нікому, крім своїх компаній, транспортувати нафту та газ в Європу. Тому навіть якщо б теоретично українці почали видобувати газ з якогось родовища, то вони зобов’язані, згідно російського законодавства, цей газ продавати російському «Газпрому».

Стокгольмський арбітраж виніс рішення на користь Росукренерго у розмірі 197 млн. РУЕ надалі оскаржує це рішення вже в іншому суді. Чим нове рішення може максимально загрожувати Україні?

Все це є частиною перемовин Януковича – Медведєва та Азарова – Путіна. Адже «Газпром» – це Путін. Путін знає все, що проходить в Стокгольмському арбітражі, і використовує це, щоб арбітраж нараховував нам саме такі санкції, які будуть потрібні для діалогу з «Газпромом». Фірташ не може одноособово домагатися в Стокгольмському арбітражному суді повернення йому всього.

Рішення про передачу 11 мільярдів кубів газу приймав Путін, і він все це контролює. А Фірташу вони дають можливість грати. Фірташ відступить від тих 197 мільйонів, якщо отримає разом з Бойко весь газовий ринок, крім «Газпромзбуту». «Укргазенерго» відіграватиме дуже важливу роль компенсатора за збитки, що були завдані Юлею та Путіним пану Фірташу. І арбітром в тому питанні є Путін.

Тобто в те, що 11 млрд. кубів або гроші за них будуть повернуті, ви не вірите?

Це можливо тільки якщо країни будуть у стані війни. А оскільки війни нема, усе буде вирішуватись за чаркою.

А звідки взялась сума в 197 мільйонів? Це тільки штрафні санкції?

Так, бо там хтось щось не повертав своєчасно. Але я б не заглиблювався в усі ці процедури. Якщо Стокгольмський суд буде розглядати стосунки між Україною і Росією в минулому, то там завжди знайдуться приводи для застосування санкцій один до одного. Ці 197 мільйонів – це аргументи, які мають примусити Януковича, Азарова, Фірташа, Бойка, зберігаючи свої інтереси на газовому ринку, поступитись Росії стратегічними інтересами в цій сфері.

Вони хочуть не 197 мільйонів, а реально 11 мільярдів, бо стільки було в підземках. І за тією угодою, що Юля підписала, на ці 11 мільярдів діяло право експорту, ми могли їх продати. Однак якщо Фірташ отримає ці куби назад, росіянам доведеться повертати нам гроші, що є неможливим.

Ви маєте на увазі гроші за транзит?

Ми отримали транзитні гроші і повернули їх в Росію за ці об’єми газу. Тобто ми їх купили.

Коли Тимошенко брала ці 11 мільярдів, вона розуміла, до чого це може привести – до тих же судів? Пан Івченко в нещодавньому інтерв’ю нашому виданню прямо казав, що ці об’єми не можна було так використовувати. Можна змоделювати, як би вирішувала цю проблему Тимошенко, якби зараз була при владі?

Якщо це рішення приймав «Газпром» через систему внутрішніх взаємостосунків в РУЕ, то можна було використовувати. Всі рішення де-факто приймає «Газпром», тому що без російського фактора «Росукренерго» Фірташа – ніхто. Хто сьогодні Фірташ – другий Бакай.

Тимошенко не виконувала б рішення Стокгольмського суду?

Вона б намагалась зав’язати нормальні стосунки з Путіним, а вони у неї були. І пан Путін не виставляв би Україні санкції за той газ, який від імені Росії забрав у Фірташа і продав нам.

А за рахунок чого можна було б настільки гарних стосунків досягти? У нинішньої влади вони, здається, краще нікуди.

Треба брати до уваги внутрішні психологічні стосунки конкурентів. Тимошенко с Путіним були такими ж претендентами на пост Президента як Янукович та Медведєв. В нас була внутрішня конкуренція між Тимошенко та Януковичем за найвищу посаду, а в Росії вона продовжується між Медведєвим та Путіним. Це змагання, піар не тільки внутрішньоросійського масштабу, а й загальносвітового. Кожен хоче своїм виборцям показати, як він українця чи хохла «обчехвостив».

А яке відношення, на ваш погляд, в Януковича до пана Фірташа? Він бачить в ньому шантажиста чи партнера?

А які сьогодні стосунки Януковича та Ахметова? В багатьох ініціативах Росії зачіпляються колосальні інтереси Ахметова в електроенергетичній сфері, останнім часом він придивляється до ядерної енергетики. І якщо вони протримаються при владі пару років, українську ядерну енергетику може чекати етап приватизації.

Янукович залежний і від Росії, і від Фірташа, і від Ахметова. А ми хочемо вибудувати центр національних інтересів. Для мене він є дуже важливий, а для них – другорядний.