Сергій Пашинський: «Стокгольмський суд міг прийняти невірне рішення»

Влада проводить бурний розбір польотів щодо операції з 11 мільярдами кубометрів газу за часів прем’єрства Тимошенко. У 2009-му цей газ за згодою «Нафтогазу» и «Газпрому» був переведений з балансу «РосУкрЕнерго» на баланс українського оператора. Тепер цей об’єм начебто відсуджений в «Нафтогазу» співвласником «РосУкрЕнерго» Дмитром Фірташем у далекому Стокгольмі.

Першими жертвами розслідування стали перший заступник голови НАК «Нафтогаз» у 2009-му Ігор Діденко, з якого взята підписка про невиїзд, та екс-керівник митної служби Анатолій Макаренко, щодо якого порушено кримінальну справу за фактом службової недбалості та обраний запобіжний захід у вигляді двох місяців знаходження під вартою. Опозиція, що оголошує Макаренка справжньою «жертвою режиму», шляхом підзабутого вже блокування домоглася звіту в парламенті з цього приводу представників СБУ та Генпрокуратури. А також ініціювала створення тимчасової слідчої комісії по розслідуванню фактів затримання Макаренка та по славнозвісному рішенню Стокгольмського арбітражу, яке досі не оприлюднене. БЮТ вимагає поставити сьогодні це питання першим в порядку денному. Один з бютівських «газових експертів» Сергій Пашинський розповів «Главкому», що повинна зробити комісія, в чому лукавлять регіонали і які пояснення Україна має вимагати від «Газпрому».

Опозиція домоглася заслуховування в залі парламенту представників СБУ та прокуратури щодо затримання Макаренка. Ті сказали, що діють в межах повноважень, справа таємна, прохання віддати його на поруки проігнорували. Що ви чекали від цього звіту і які власне висновки зробили?

Я б хотів повернутись до витоків цієї проблеми. Є контракт між НАК «Нафтогаз» і РАО «Газпром». Текст цього контракту кожен бажаючий може прочитати в Інтернеті. Згідно цього контракту, «Газпром» нам продав 11 мільярдів кубів газу, за який Україна повністю розрахувалась. Митниця розмитнила цей газ і передала його на баланс «Нафтогазу». І за це затриманий і заарештований тодішній голова митниці, а в першого заступника «Нафтогазу» взята підписка про невиїзд. Це просто кричуще!

Згадаймо, що контракт підписувався в умовах жорсткого протистояння між Україною і Росією, коли Медведєв і Путін на весь світ заявили, що для України ціна газу буде 450 доларів. Це були ультимативні і категоричні заяви. В результаті переговорів було підписано декілька угод, в тому числі, і ця угода, за якою ми отримали газ по 153 долари. За цей газ ми з Російською Федерацією повністю розрахувались. Проходить десь більше року, і починаються затримання, розмови про зловживання, крадіжки і таке інше.

В мене питання, на жаль, риторичне. Отже українська Феміда порушила кримінальну справу і висунула звинувачення українським чиновникам. З Росією в нас підписана угода про правову допомогу. От пан Голубєв – перший заступник пана Міллера в «Газпромі» – фігурує в цей кримінальній справі чи ні? Бо він підписував цю газову угоду. Чи українська Генпрокуратура звернулась до російських колег з питанням про притягнення його до кримінальної відповідальності, про допит, чи хоча б про використання пана Голубєва як свідка? Цієї інформації ми так і не отримали, і її взагалі, може, нема.

Не є секретом, що нинішній міністр палива і енергетики Юрій Бойко має безпосереднє відношення до компанії «РосУкрЕнерго». Чим мотивувалась українська сторона, коли відкликала групу юристів, яка представляла інтереси України в Стокгольмському суді? Як трапилось так, що ми до сих пір не почули, яка доля тих 1,7 млрд. доларів, які Україна заплатила Росії за цей газ? Чи подав уряд Азарова зустрічний позов про компенсацію збитків?

Ми ж купили цей газ у «Газпрому», а які в них стосунки з «РосУкрЕнерго», нас не повинно хвилювати. До того ж «Газпром» є засновником РУЕ.

Але РУЕ висунуло позов до «Нафтогазу», а не до «Газпрому».

Цей газ – це якісь стосунки між «Газпромом» та РУЕ. Більше того, якщо вірити російській стороні, РУЕ не виконало своїх зобов’язань і не заплатило за цей газ. Я не збираюсь розкладати якісь юридичні пасьянси, але є питання, які навіть неюристам зрозумілі.

Може, Стокгольмський суд і передбачив якісь компенсації Україні, але ми про це не знаємо. Інакше яка доля тих 1,7 млрд., які ми вже заплатили? І ще – чи є в матеріалах справи сам контракт, платіжне доручення і де саме рішення Стокгольмського суду?

Пшонка з трибуни сказав, що в нього є.

Хочу звернути вашу увагу на те, що суб’єктом в суді є не Україна, а НАК «Нафтогаз». За день до рішення Печерського суду про затримання Макаренка Бойко сказав, що рішення Стокгольмського арбітражу в Україну ще не поступило. Важливо зрозуміти міжнародну судову процедуру: якщо ти – суб’єкт процесу, то логічно, що спочатку рішення направлять тобі, а не Пшонці. До того ж, державу Україну по всім міжнародним угодам представляє Мінюст, і прямий запит до міністерства палива і енергетики, підрозділ якого і є суб’єктом справи, дав відповідь, що рішення суду немає.

Наступного дня суддя Печерського суду послалась на це рішення, хоча в матеріалах справи його офіційно не було. Пшонка вчора заявив, що він його бачив. Але рішення міжнародного суду не є секретним документом. Будь ласка, опублікуйте його!

А як ви для себе це пояснюєте? Фірташевський Centrogas що – вигадав це рішення?

Я допускаю, що якесь рішення є. Процес давно йде, і дві сторони навели свої аргументи. Але чому рішення суду з’явилося в короткий період після того, як була відкликана команда юристів, що представляла Україну? Тепер цікаво, які саме аргументи українська сторона надала суду. Якщо ви суддя, а вам не надають всіх документів по справі… Я далекий від того, щоб говорити, що Стокгольмський суд прийняв упереджене рішення. Але він міг прийняте невірне рішення, якщо йому не була надана вся інформація. Чому ми виступали за створення тимчасової слідчої комісії? Бо хочемо дослідити ці моменти, і для себе зрозуміти – Україна захищала свої інтереси чи не захищала.

Але досвід показує, що створення ТСК – найкращий спосіб похоронити справу…

Якщо комісія буде працювати, то вона зобов’язана дати відповідь на питання, що ми поставили в цьому інтерв’ю. Хоча б таку, що вона не отримала від держави Україна ніяких документів, навіть рішення Стокгольмського суду. В будь-якому випадку, комісія необхідна, як той центр, який спробує зібрати інформацію і доповісти Верховній Раді.

Я так розумію, що звіт опозицію не задовольнив.

Там не було ніякого звіту. Нам було сказано, що справа засекречена. Але ця справа не може бути засекреченою, бо має суспільну значимість. І там немає ніякої таємниці, бо ціна газу не є державною таємницею.

Ви вірите, що влада дійсно може «посадити» багатьох діячів режиму Тимошенко – власне, кажуть не тільки про Діденко і бухгалтера «Нафтогазу», але й про дуже наближених до неї осіб?

Макаренко вже сидить…

Це хоч і дивний, але запобіжний захід. Ніякого вироку ще нема.

Це ситуація філософії. Те, що в діях глави СБУ вбачаються елементи помсти – це апріорі. Згадайте, ким він був і ким став. В нього була своя позиція, і він її демонстрував завжди – не дати НАК «Нафтогаз» отримати у «Газпрому» цей газ. Чому – теж не велика таємниця. Пан Хорошковський публічно заявив, що пан Фірташ є його діловим партнером. Це класичний конфлікт інтересів – ситуація, що описана навіть у підручниках з юриспруденції.

До того ж, є чіткі методики та інструкції, де чия підслідність. Це справа має бути підслідна не СБУ, а Генпрокуратурі. Остання, як орган дуже фаховий та кваліфікований, мабуть, на якихсь нарадах відзначила, що не бачить складу злочину, але знайшлись люди, що бачать. До речі, я не знаю, наскільки цій інформації можна довіряти, але ходять розмови, що декілька слідчих СБУ відмовились порушувати цю справу.

Ну Фірташу, мабуть, не так важливо, що буде з Макаренком. Як Фірташ буде зараз отримувати те, що він, на його думку, має отримати?

Є заяви представників цієї влади, того ж Льовочкіна, що вони не збираються віддавати газ і гроші. Подивимось. Наші дії з блокуванням були направлені, в тому числі, на залучення уваги суспільства, тому що якщо зараз подарувати (підкреслюю – подарувати!) ці мільярди Фірташу, це буде такий удар, що світова криза здасться нам просто дрібницею.

Чи не збирається БЮТ захищати екс-керівників Держрезерву, за яких також взялась нова влада? Все ж таки події, про які йде розмова, відбувались за часів прем’єрства Тимошенко.

А чого їх захищати? Якщо якийсь чиновник Держрезерву продав дизельне пальне по 4 тисячі гривень при ціні в 7 тисяч, то його місце в тюрмі, не дивлячись на партійний квиток. На питання, чи була при нас корупція, я відповім – так, на жаль, була. В нашому уряді були елементи корупції, але це – криза системи нашої влади, і ми це повинні викорінювати.

До того ж, останні півтора року БЮТ до Держрезерву не мав ніякого відношення. Навіщо нам захищати представників нинішньої правлячої сили?