Фрідон Векуа: Щодня двоє-троє військових в Авдіївці дістають поранення. Як ви гадаєте, це перемир’я чи ні?

20 вересня міський голова Авдіївки Юрій Черкасов та секретар міськради Артем Сабадаш написали заяви про складання своїх повноважень. Під час сесії 19 з 23 місцевих депутатів, які були присутні, проголосували за задоволення заяв, двоє утрималися. Глава області Павло Жебрівський подякував Черкасову за роботу. Таким чином влада повністю перейшла до міської військово-цивільної адміністрації (ВЦА), яку було створено указом президента ще 5 березня 2015 року.

Окрім Авдіївки, міські військово-цивільні адміністрації на Донеччині також було утворено у Вугледарі і Красногорівці Мар’їнського району. Та якщо у Вугледарі з осені минулого року таки працює обрана народом міська влада, у місті вдалося провести вибори, то у Красногорівці й Авдіївці ситуація залишається більш складною. Вибори в цих населених пунктах провести неможливо через регулярні обстріли, востаннє люди обирали тут владу ще за часів Януковича. Більш як півтора року Авдіївкою, яка зараз потерпає від обстрілів, паралельно керували ВЦА з одного боку і міськрада з міським головою з іншого, виконуючи фактично одні й ті самі функції. Адміністрація одразу після утворення на території міста, як пояснив Жебрівський, не могла взятися до повноцінної роботи: знадобився час, аби увійти в курс справ. Тепер, з відставкою мера Черкасова, єдиним представником української влади у цій гарячій точці на карті АТО є військово-цивільна адміністрація. З червня минулого року ВЦА Авдіївки очолює уродженець Дрогобича Львівської області Павло Малихін. Його першим заступником з середини січня цього року є виходець з Грузії Фрідон Векуа. Після відставки обраного мера Векуа повідомив, що найближчими днями слід очікувати подальших кадрових змін.

Згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті Авдіївської міськради, у 1988 році Векуа закінчив Донецьку середньо-спеціальну школу міліції МВС СРСР, у 2004 році – Донецький університет економіки та права за спеціальністю «правознавство». Якийсь час займався бізнесом, зокрема у місті Слов’янськ. За словами чиновника, наприкінці 80-х його звільнили з органів МВС за те, що він провів розслідування про корупційну діяльність свого начальника. Тому й пішов у бізнес, в якому працював до війни, з початком якої став її активним учасником, брав участь у звільненні Слов’янська. Був навіть подвійним агентом, особисто спілкувався з Гіркіним, добре знає «народного мера» Слов’янська Пономарьова. Водночас передавав інформацію до Києва про те, що відбувається в регіоні, розповідав пан Векуа ЗМІ. З 13 серпня 2015 року до січня 2016-го він працював на посаді начальника групи охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (ВСП) Південного територіального управління ВСП. Векуа каже про те, що є розвідником, колишнім співробітником спецслужб. В інтерв’ю «Главкому» у новому для себе статусі Фрідон Векуа розповів про те, чому обране керівництво Авдіївки вирішило піти у відставку саме зараз, кому довіряють городяни, яка обстановка у місті на тлі ледь не щоденних повідомлень про обстріли та коли можна очікувати нових виборів.

Міський голова Юрій Черкасов і секретар міськради Артем Сабадаш подали у відставку. З чим це пов'язано? Чому вони написали заяви саме зараз?

Причина – це свідоме розуміння з боку міського голови, що все-таки двовладдя довго тривати не могло. Як і те, що виборів у найближчі рік-два не буде в цьому регіоні. Та й вік мера підштовхнув до такого рішення.

Чи радився з кимсь міський голова перед своїм рішенням, наприклад з військовою адміністрацією?

Ні, з нами (керівництвом військово-цивільної адміністрації міста) у нього не було розмов з цього приводу. Так, робоче спілкування у нас постійно було: місто у нас прифронтове, надто багато нюансів роботи, які вимагають більш оперативного реагування на ситуацію.

За вашими словами, більшість депутатів міськради мешкає за межами міста, тобто не виконує своїх обов'язків. Але нових виборів до міськради теж не передбачається?

Я впевнений, що проводити у цих регіонах (Донецькій та Луганській областях) вибори, допоки тривають обстріли, недоцільно.

Є домовленість про відведення російських військових, які не хочуть визнавати, що вони російські. Зі своїми ми розберемося, наші не є проблемою. Має відбутися повернення контролю за нашими кордонами, які були до конфлікту. Потрібно хоча б рік-півтора, аби налагодити політичну діяльність українських партій на цій території, а вже тоді можна буде про щось говорити.

Ви хочете сказати, що нині повноцінного політичного життя в місті немає?

Як такого немає. Ті депутати міськради, які є, – це висуванці Партії регіонів і Компартії. Інших же тут не було. Нові люди не мають можливості у цих умовах займатися політикою.

В одному зі своїх коментарів ви сказали, що нині очікується «більш жорстке наведення порядку». Що саме маєте на увазі?

Мається на увазі більш інтенсивне, а не жорстке. Уся робота починається із забезпечення господарської діяльності в місті. Люди нині побачили, що дійсно, є влада у місті, яка дбає про місцевих жителів, аби їм було комфортно жити тут. Самі жителі Авдіївки нерідко відмовлялися йти на прийом до керівництва міста, натомість ішли до військово-цивільної адміністрації.

Чому?

В розмовах не один десяток мешканців міста розповідав, що туди (до міського голови) іти немає сенсу, тому ми прийшли до вас, ми хочемо поскаржитися.

На кого скаржаться? Чи пов’язують люди свої проблеми з центральною владою?

Першочергові питання – це тепло, світло, вода, побутові питання, робота соціальних об’єктів. Найгостріше питання – це зруйновані квартири, будинки, які потрібно відновлювати, а у людей немає для цього ресурсів. Усі сподіваються, що колись держава виділить для цього кошти… Готується проектно-кошторисна документація, на ремонти виділяються кошти. Є багатоповерхівки, у яких робимо ремонт опалювальних трубопроводів зокрема…

Скільки всього будинків постраждало?

До 2000 (одиниць житла). А у нас навіть програми з їх відновлення немає, наскільки я розумію.

Як узагалі ви охарактеризуєте ситуацію в місті, які настрої людей?

Будь-які обстріли, будь-яка екстремальна ситуація – це шок. Тим паче, коли у нас у місті працює п’ять шкіл, в яких навчається близько 1500 дітей, 120 ходять до музичної школи, до спортшколи також діти ходять. Близько 450 дітей ходять до дитячих садочків. Важко прогнозувати поведінку тієї сторони. Хоча було оголошено перемир’я. Перші два-три дні (у перших числах вересня) були обстріли зі стрілецької зброї, а потім вони повернулися до того режиму обстрілів, який був до 1 вересня (зокрема, з мінометів). У місті спокійна ситуація, всі вжилися в ці обставини і не скаржаться. Особливо страждає приватний сектор. Саме там цивільні люди потрапляють під обстріли. За останніх півтора-два місяці там у нас було двоє цивільних, які загинули. 19-річний хлопець, студент, приїхав до діда допомогти у дворі. Куля влучила йому в голову, він загинув, хоча медики у краматорській лікарні боролися за його життя два дні. Також загинула жінка. Просто вийшла на подвір’я поговорити по телефону. Куля влучила в живіт. 10 днів лікарі боролися за її життя – не змогли врятувати.

Тобто Мінських угод не дотримуються?

За останній тиждень у нас через день, а то й щодня по два-три військових дістають поранення. Як ви гадаєте, діють Мінські угоди чи ні? Ось така ситуація.

Чи працює Авдіївський коксохімічний завод?

Працює. Працюють магазини, банки. Всюди прибрано, чисто. День міста у нас відсвяткували, День звільнення Донбасу, День звільнення Авдіївки. Перший дзвоник у нас пройшов як належить. Відкрили пам’ятник Шевченку, обклали його мармуром. Словом, місто живе. Стараємося, щоб нам довіряли. Хочемо показати, що справді є українська влада, яка турбується про своїх людей.

Ринат Ахметов телефонує, цікавиться роботою своїх підприємств?

Наприклад, Муса Сегоєвич Магомедов (генеральний директор ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод») постійно перебуває у місті. Всі питання, які стосуються соціальних потреб населення, вирішуємо з ним. Вони (керівництво коксохіму зокрема) намагаються допомагати, роблять ремонти за рахунок заводів, виділяють певні гроші. З Ринатом Ахметовим я не розмовляв, немає у мене з ним зв’язку.

До конфлікту в Авдіївці проживало близько 35 тисяч людей. Скільки зараз мешканців у районному центрі?

Точної кількості я не знаю. Орієнтовно десь 22–25 тисяч. Люди потроху повертаються до своїх будинків. Хоч би як добре було десь далеко, але в будь-якому разі краще вдома. За межами міста немає робочих місць, люди не можуть себе прогодувати, тому й повертаються. Тим паче чутки поширюються нині про те, що в місті відносно спокійно, все працює. Люди намагаються повертатися. Скажу вам більше: навіть у наших школах кількість учнів зросла останнім часом на 100–150 дітей.

Михайло Глуховський, «Главком»