Червоний корпус: оргії та корупція? Ректор Університету Шевченка – відверто про всі звинувачення перед виборами

27 травня 2026 року у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбудуться вибори ректора. Академічна спільнота має обрати керівника ключового вишу країни на наступні п’ять років.

Чинний ректор Володимир Бугров, який очолює університет з 2021-го, підтвердив намір балотуватися знову. І вже на старті перегонів він перебуває в епіцентрі одразу кількох резонансних скандалів.

Перший – «корупційний». Національне агентство з питань запобігання корупції перевірило декларацію Бугрова за 2023 рік і стверджує, що нарахувало порушень майже на 900 тис. грн. Ректор звинувачення відкидає і називає їх політичним замовленням. Шевченківський районний суд Києва дійсно відхилив низку претензій НАЗК, але визнав Бугрова винним у порушенні, що пов’язане з використанням недорогого автомобіля сина. За даними відомства, ректор не вказав у декларації синів Volkswagen Golf 2015 року, вартістю 660 тис. грн, яким він нібито регулярно користувався. Ректор оскаржує і це рішення.

Другий – «інтимний». «Секс‑скандал» тягнеться за Бугровим з 2022 року, і перед черговими виборами ректора він отримав нове продовження: в анонімному Telegram‑каналі з’явилося відео інтимного характеру, на якому, за твердженням авторів, фігурує ректор. Міністерство освіти і науки створило комісію з перевірки діяльності Бугрова, причому її ініціатором виступив сам університет. Втім Студпарламент університету Шевченка має сумніви щодо незалежності перевірки, доки чинний ректор лишається на посаді. Студентське самоврядування навіть оголосило акцію протесту проти Бугрова, що має відбутися 1 квітня о 12:00 під стінами червоного корпусу.

«Главком» поспілкувався з ректором Володимиром Бугровим про майбутні вибори, судові справи, секс-скандал і конфлікти всередині університету. Аби довести свою невинуватість, керівник найпопулярнішого столичного вишу пустив «Главком» у «святая-святих», кімнату відпочинку, сховану за великим ректорським кабінетом...

«Моя каденція припала на пандемію і вторгнення. Звісно, були виклики, на які ми не змогли відповісти»

Пане Володимире, ви маєте намір іти на другий термін. Чому ухвалили таке рішення?

29 квітня завершується мій контракт. За цей п'ятирічний термін ми дуже багато зробили, і є плани на цій основі далі робити ще. Я часто наводжу таку аналогію: коли хочемо мати яблука – викопуємо яму, садимо яблуні, підживлюємо і на третій-четвертий рік маємо яблука. Тут аналогічна ситуація, особливо якщо зважити, що моя каденція припала на карантин із коронавірусом і на широкомасштабне вторгнення, то, звісно, були виклики, на які ми не змогли відповісти.

Наприклад, ми мали в 2022-2024 роках закінчити будівництво нового гуртожитку, якого нам бракувало. На це були передбачені кошти в державному бюджеті, але у 2022-му вони були вилучені, і ми на цьому зупинилися. І багато таких питань, які б ми хотіли продовжити робити з командою, тому, дійсно, я планую балотуватися, якщо таку змогу матиму.

Вам уже відомо, хто ваші конкуренти?

Ні, на сьогоднішній день невідомо. Подання документів триває до 2 травня, їх приймає Міністерство освіти і науки. Там ціла низка вимог, які ухвалює міністерство: має бути стаж роботи, вчене звання, науковий ступінь, володіння українською мовою.

Декільком вишам на периферії, наприклад, якось вдалося відстрочувати питання виборів, мотивуючи це війною.

Це рішення засновника. У нашому випадку засновником є держава, ми підпорядковуємося Міністерству освіти і науки. Якщо міністерство вважає, що не можна провести вибори в безпечній обстановці й організувати вільне волевиявлення, тоді переносять на якийсь час. Це, як правило, стосується регіонів, що безпосередньо наближені до зони бойових дій.

У принципі в багатьох закладах в центрі України, у Києві, на заході країни вибори відбувалися. Жодних особливих проблем тут нема.

Джерела нашептали «Главкому», що висуватися на ректорські вибори хоче заступник міністра освіти та депутат Київради від «Слуги народу» Андрій Вітренко…

Андрій Олександрович Вітренко – випускник тодішнього Київського національного торговельно-економічного університету (нині Державний торговельно-економічний університет – «Главком»). Він прийшов до Київського університету Шевченка, коли повернувся на економічний факультет декан Віктор Дмитрович Базилевич (Андрій Вітренко працював в Університеті Шевченка з 2003 до 2020 року – «Главком»). Остання його посада – заступник декана. Після цього він почав працювати заступником міністра освіти і науки.

У 2020 році він балотувався на виборах ректора Університету Шевченка, які були оголошені на осінь. Посів третє місце. У другий тур не пройшов, відповідно, закликав голосувати за того, хто посів друге місце. І вже у других виборах, які були навесні, він не брав участі.

Я наголошу, за що ми виступаємо. В університеті є велика потужна структура, голосують усі науково-педагогічні працівники, наукові працівники, педагогічні працівники, виборні представники від студентства, виборні представники від неакадемічного персоналу. Ми за те, щоб університет самостійно визначав, хто буде його очолювати на наступні п'ять років. Це насправді важливо, тому що це управлінська команда, одна людина сама нічого ніколи не важить.

Можу сказати, що наша управлінська команда, як на мене, ефективно справилася з тим викликом, який був під час широкомасштабного вторгнення. Ми не зупиняли роботу. Я був на місці, була ціла низка моїх колег, проректорів, керівників служб.

Ми тоді працювали належним чином, що дало можливість забезпечити навчання, зберегти університет і надати допомогу Силам оборони і захисту Києва. Ми тоді були одним із найбільших у плані допомоги закладів.

Чим саме допомагали Силам оборони?

Майже в кожному нашому приміщенні тоді розміщувалися підрозділи Сил оборони. У головному корпусі перебував один із добровольчих підрозділів, у гуманітарному – штаб підрозділу територіальної оборони столиці. В інших корпусах – командні структури ТРО, окремі добровольчі формування, підрозділи іноземних добровольців, місцеві підрозділи тероборони та один із прикордонних загонів. Ми забезпечували їм умови для ночівлі, харчування та базові потреби.

Як відбувається сама виборча кампанія, кандидати на посаду ректора оприлюднюють свої програми?

Усі кандидати мають до 2 травня подати свої документи до Міністерства освіти і науки, після того Міністерство вносить до Університету всі кандидатури, і тоді вже починається конкуренція програм, зустрічі з виборцями.

Організація виборів покладається на керівника вишу. Мною створено організаційний комітет, який має забезпечити технічну складову. Створено головну виборчу комісію, бо, відповідно до закону, якщо понад 2 тис. виборців – а в нас саме так – то можуть створюватись дільничні комісії.

Вчена рада університету затвердила відповідні документи про організацію виборів, про організаційний комітет і його повноваження, про головну виборчу комісію. Провели засідання й обрали керівників, заступників, секретарів. Я не втручаюся, це справа цих органів. Тепер вони мають визначити виборчі дільниці й технічне обладнання. Наскільки я знаю, говорилося про те, щоб виборчі дільниці зразу розташовувалися в сховищах, щоб тривога не переривала виборчий процес. Голосування триватиме з 9:00 до 15:00.

Нема ніякого попереднього голосування?

Ні. Як я вже сказав, голосують за списками всі викладачі, наукові працівники і педагоги. Але попередньо, як я вже говорив, потрібно обрати дві категорії голосувальників – представників від студентства і від інших категорій працівників.

Загалом скільки в Університеті Шевченка виборців?

Зараз ще рахують, але приблизно буде та сама кількість, що й на минулих виборах – 4200 виборців брали участь у голосуванні.

«Чи міг я користуватися авто сина 31 грудня?»

Як ви оцінюєте свої шанси на перемогу? Ви казали, що вас намагаються «зрізати» перед виборами. В чому цей тиск проявляється, окрім відомого скандалу з декларацією?

Для того, щоб я взяв участь у виборах, я маю відповідати певним вимогам, одна з них – відсутність порушень, пов'язаних з корупцією. Отже, Національне агентство з питань запобігання корупції у 2025 році організувало повну перевірку моєї декларації за 2022 рік й інкримінувало мені два типи порушень. Ця довідка НАЗК потім Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції була трансформована в протокол, який був направлений до Шевченківського суду. Перший тип порушень – недекларування мною і дружиною буцімто гонорарів від цивільно-правових органів. Я одразу заявив у Департаменті стратегічних розслідувань, що я цього не визнаю, бо в мене навіть не брали пояснення. А чому – питання до НАЗК. На жаль, відповідей до сих пір немає.

Перша сума 1400 з гаком євро – це внесення мною коштів на власну картку в касі банку. Жоден закон не вимагає їх декларування. Чому я вносив кошти? Бо я і моя дружина їхали у відрядження за програмою Еразмус (програма міжнародної співпраці Європейського Союзу з іншими країнами світу у сфері освіти, молоді та спорту – «Главком») до Франції, Університету Тулузи, нашого партнера. Як правило, компенсація приходить або наприкінці відрядження, або взагалі після. Так і трапилось у цьому випадку. До того ж Франція – країна, де готівка не ходить, тому я пішов у касу і поповнив власну картку. Але уповноважена особа НАЗК мені описала це як провину. Хоча Приватбанк підтвердив поповнення власної карти. Приблизно через місяць після повернення з-за кордону на мою картку і на картку дружини надійшли кошти за програмою Еразмус. 23 і 46 статті Закону України про запобігання корупції зазначають: не декларуються кошти, отримані як компенсація за міжнародні і внутрішні відрядження.

У запрошеннях, які були надіслані Університетом Тулузи, було зазначено, що сторона, що приймає, за кошти програми Еразмус компенсує витрати на дорогу, проживання, харчування.

Наступна сума приблизно така ж. Влітку я, як ректор і заступник голови Спілки ректорів, був у відрядженні в Італії, в Університеті Мессіни, де ректор на той час був головою Спілки ректорів італійських університетів. І знову ж: навіть у SWIFT-платежі, запрошеннях і всіх документах записано, що це кошти за програмою Еразмус, які не декларуються, за роз'ясненнями НАЗК.

Ну і остання сума – це взагалі для мене трошки чудернацько. 1 грудня 2022 року я був у Брюсселі на запрошення секретаріату НАТО, розповідав про війну в Україні. Був не я один. Переглянув декларації тих, хто був зі мною, – вони відсутні. У вересні 2023 року штаб-квартира секретаріату НАТО перерахувала мені 250 з чимось євро як компенсацію квитків. Це мені інкримінували, хоча в документах і запрошеннях позначено, що це компенсаційні витрати.

Дуже просте риторичне запитання: навіщо це вписувалося (як звинувачення з боку НАЗК – «Главком»), якщо це апріорі зрозуміло, і Національний Еразмус+ офіс (Національні Еразмус+ офіси допомагають Європейській Комісії у впроваженні програми Еразмус+ у країнах-партнерах – «Главком») давав роз'яснення щодо цього. В Україні дуже багато людей користується програмою Еразмус, кошти з якої ніхто не декларує. Ба більше, в суді ми просили долучити до справи документи двох працівників Міністерства освіти і науки, які є учасниками програм Еразмус. Їхні декларації за три роки пройшли повну автоматизовану перевірку. Тобто, виникає просте запитання: на їхні картки такі ж самі кошти надходять, вони не декларують їх, і питань нема? Тому Шевченківський суд зняв це звинувачення.

А найбільша інкримінація – це користування автомобілем Volkswagen Golf мого сина. Уповноважена особа НАЗК надсилала нам це питання: і син, і я підтвердили, що я періодично користувався цим авто, але не декларував, бо підстава для декларування – це користування ним протягом щонайменше 183 днів у році і 31 грудня. Цих підстав не було, тому я і не декларував.

Мені нічого не заважало б задекларувати авто, якби це відповідало вимогам закону. Але, по-перше, я користуюсь службовим автомобілем п’ять днів на тиждень. У році є 104 вихідних дні – це не 183.

Другий закид – це те, що я купував страховку на автомобіль сина. Будь-який юрист підтвердить, що це не є підставою для декларування.

Третій – те, що, за даними банків, я купував бензин і дизельне пальне – у мене автомобіль бензиновий, а в сина був дизельний. При цьому син не купував дизельне пальне за безготівковий розрахунок. Логіка тут дуже проста: він купував за готівку. Тому це не є доказом. До того ж компанія WOG у відповідь на запит НАЗК стосовно купівлі дизельного пального відповіла так: «ТОВ West Petrol Market не володіє достовірною інформацією щодо приналежності, в тому числі на праві власності, перебування і користування транспортних засобів учасників програми лояльності. Окрім того, інформуємо, що при заправці транспортного засобу на АЗС не фіксується номерний знак транспортного засобу». Тобто я міг заправляти другий, п'ятий автомобіль… Це міг бути взагалі дизельний генератор у мене на дачі. Тим більше, є випадки, коли в один день я купував і бензин, і дизельне пальне – не міг же одночасно на двох автомобілях їхати, правда?

Ще один закид – те, що я паркую свій власний автомобіль на території університету, але ще й сплачував парковку за реєстратором розрахункових операцій. Я дійсно користуюсь цією платною послугою від університету, як і десятки, а то й сотні людей. Але коли я заїжджаю, скажімо, на столичний ринок чи ще кудись – плачу за в'їзд, за парковку. Ось компанія, якій я оплачував, говорить: «ТОВ «Автопарк центр» надає послуги з погодинного паркування. За вказані послуги розрахунок користувачами відбувається через реєстратор розрахункових операцій. Цей вид розрахунку не дає можливості ідентифікувати дані фізичної особи, яка здійснює оплату послуг».

Далі – чи міг я користуватися авто сина 31 грудня? Цього дня і до 7 січня 2024 року я, дружина, мама, син були в санаторії у Східниці, про що є довідка. Ба більше, у довідці від WOG вказується, що я заправляв бензином автомобіль у місті Бучач, звідки я родом і де мешкає моя мама. На додачу: з санаторію, де ми перебували, є довідка про те, що на парковці під охороною стояв мій автомобіль Mitsubishi Outlander.

Ну і насамкінець унікальний юридичний доказ. Мовляв, користування автомобілем сина, за версією НАЗК, підтверджується даними з системи «Безпечне місто». Моя адвокатка направила запит до Патрульної поліції. Та дала відповідь, що розпорядником системи «Безпечне місто» є КП «Інформатика» Київської міської державної адміністрації. КП «Інформатика» відповіло, що фотографії зберігаються 40 днів. Тобто при перевірці декларації в 2025 році фотографій 2023-го бути не могло.

І справді, коли ми за адвокатським запитом взяли фотографії в НАЗК, то це виявилися 154 фото 2025 року. З них 148 стосується Volkswagen Golf, але це за 21 день у травні, червні, липні. От, наприклад, на вашу думку, що ця фотографія може підтвердити? Тут не видно водія. Тим паче, тут зафіксовано колір blue, vehicle type SUV (синій універсал підвищеної прохідності – «Главком»), це універсал Volkswagen синього кольору.

Серед тих фотографій є й такі…

А тепер я вам покажу взагалі оригінальну фотографію. Колір white (білий – «Главком»). І це не Volkswagen, правда? І не SUV, а седан – системою зафіксовано, це ж не моя вигадка? І це визнано судом як доказ.

Уся ця дуже складна історія обвинувачень  вам сьогодні якимось чином заважає балотуватися?

На сьогодні ні. Я оскаржую рішення Шевченківського суду. Суддя Шевченківського суду скасувала обвинувачення щодо недекларування грошових сум, але залишила в силі обвинувачення, пов’язане з авто сина. Оскарження рішення мені не заважає, воно буде розглянуте.

Ви для себе маєте відповідь на запитання, чому НАЗК зацікавили такі, будемо говорити відверто, дріб’язкові речі?

Мої колеги-юристи, які дивляться на це все, кажуть: «Якщо на тебе нічого не знайшли по суті, то натягують ось у такий спосіб»… Бо квартира в мене звичайнісінька. Автомобіль Mitsubishi Outlander – не елітний позашляховик, як було написано (в обвинуваченні – «Главком»). І Volkswagen Golf сина – це не така (недорога – «Главком») машина. Дача – шість соток.

«Вважаю, що сфабриковані секс-скандали, сфабриковані звинувачення в корупції йдуть саме від нього…»

Отож. То звідки ноги ростуть?

Коли я у 2021 році відмовив одному зі своїх заступників у виконанні його побажань, які я не вбачав правильними, – передати землю під забудову, то мені пообіцяли проблеми. Цей заступник, Микола Анатолійович Погорецький, є випускником вищої школи КДБ СРСР.

І він досі ваш заступник?

Він досі мій заступник, тому що юридично я не маю можливості його звільнити, він буде звільнений тільки коли закінчиться термін моїх повноважень. Я вважаю, що це все – сфабриковані секс-скандали, сфабриковані звинувачення в корупційних діяннях – йде саме від нього, щоб не допустити мене до виборів.

Чи є ймовірність того, що процедурно десь під самі вибори вам все-таки перекриють можливість балатуватися?

Я сподіваюсь, що судова система України є доброчесною й об'єктивною, і це питання буде вирішено.

Ви особисто говорили про цю історію, наприклад, з головою НАЗК Віктором Павлущиком?

Ні. Тут є парадокс: ми співпрацюємо з НАЗК. Місяць тому в нашому Інституті публічного управління та державної служби ми вручали дипломи випускникам магістерських програм у кооперації з НАЗК. Але пана Павлущика не було, я хотів би йому поставити це питання. Я написав у відділ внутрішнього контролю НАЗК, та, на жаль, вони відповіли формально: сказали, що поки йдуть судові процеси, розглядати нічого не будуть. Я б хотів, щоб вони підняли цю справу і дали мені відповідь: вони визнають Закон України про запобігання корупції? Чи визнають вони, що фотографії за 21 день 2025 року – це неприйнятні докази? Жодного доказу прямого немає. Тут аналогія така: когось зарізали ножем, але ви ж купували ніж в магазині.

Ми не збираємося бути вашими адвокатами, але хочемо показати проблему: під час перевірок декларацій міністра Галущенка НАЗК чомусь не побачило сотень мільйонів, а тут 1400 євро, 250 євро тощо... Ваш заступник точно не керує НАЗК. Хто міг дати завдання так прицільно вами зайнятися?

Не знаю, відверто про це кажу. Я знаю, хто тут воює проти мене. А чи можливі якісь ресурси, зв'язки, знайомства в силових структурах – не можу судити.

Який бізнес-проєкт лобіював ваш заступник?

Передачу землі під забудову. З 2012 року у нас на Печерському пагорбі, вулиця Григора Тютюнника, є Коледж георозвідувальних технологій – колишній Київський георозвідувальний технікум. Це достатньо велика територія, яка в нульових роках була віддана під інвестиційний проєкт від Міністерства освіти спільно з якоюсь будівельною компанією. У 2012 році Міністерство освіти на прохання колективу цього коледжу – тодішнього технікуму – приєднало його до Київського національного університету. У 2014 році, коли закінчився термін оренди, Київрада повернула землю під цей коледж, який є підрозділом університету.

Нині коледж працює?

Так, набирає студентів.

Який же план у інвесторів?

Коледж мав бути знесений, бо буцімто приміщення в аварійному стані, хоча це не так. А на його місці мало бути побудовано щось інше. Я цього не планував робити, бо, відверто кажучи, жодного успішного випадку ось такого партнерства в Україні з передачею державних земель під забудову немає.

Ви розуміли, хто саме хоче забудовувати землю?

Він (Микола Погорецький – «Главком») прийшов до мене і показав пальцем нагору. Мій попередник Леонід Васильович Губерський в 2017 чи 2018 році проводив конкурс на вибір забудовника, щоби передати землю коледжу під забудову, інвестор мав побудувати на виставковому комплексі щось на заміну. Конкурс пройшов, але передача землі не відбулася, і я не планував цього робити взагалі.

Яка площа цієї ділянки?

Близько трьох гектарів. Будівля цього коледжу більша, ніж червоний корпус.

Коли «Главком» досліджував тему мінеральної угоди зі Сполученими Штатами Америки, то спілкувалися з геологами, і всі вони говорили про те, що в Україні бракує таких фахівців…

Звичайно. Наш заклад є класичним дослідницьким університетом. Коледжі, які є в нашій структурі, для нас важливі, тому що треба не лише люди з повною вищою освітою магістерського чи бакалаврського рівня, а й фахівці технічного рівня. Наприклад, у Коледжі георозвідувальних технологій готують фахівців-бурильників, геологорозвідників, геофізиків… Не можна побудувати, відремонтувати дорогу чи будинок без геофізики. Не можна робити електростанцію, гідроелектростанцію без гідрогеолога і гідролога…

Чи отримували ви ще якісь пропозиції, натяки стосовно цього об’єкта від когось ще, окрім вашого заступника?

Ні.

Назвіть ваше рішення за першу каденцію, яке вважаєте найслабшим або таким, яке б точно не повторили?

Таких, в принципі, немає, тому що рішення ухвалюю я, але вони готуються колективом – це мої заступники, проректори, відповідні підрозділи, які працюють на відміну від означеного.

Що значить «на відміну від означеного»? Пан Погорецький не працює?

Він то у відпустці, то на лікарняному. Але я не можу його звільнити, тому що ми державна установа. Є трудове законодавство.

Так, але ви кажете про управлінську команду. Хто призначав пана Погорецького?

Я призначав, звісно. Він юрист, у нас була велика кількість питань юридичного характеру. Так, ще за ректора Скопенка (Віктор Скопенко був ректором у 1985-2008 роки – «Главком») почалася забудова території Виставкового кампусу. Наприклад, це ЖК «Сонячна брама» від компанії ТММ, по якому до сих пір є кримінальні провадження, чи ЖК «Еврика» від банку «Аркада». Мені треба було б, щоб хтось займався цими майновими, земельними питаннями.

Тобто ми таким звивистим шляхом прийшли до відповіді на запитання про ваші помилкові рішення. Перше – кадрове. Бо саме ви призначали Погорецького.

Так, можу погодитися. Бо ці питання мені довелося розв'язувати з іншими юристами. Ми, наприклад, розморозили добудову житлового комплексу «Еврика» разом з «Аркадою» і Stolitsa Group. І ось ввели в експлуатацію три будинки, де університету відійдуть близько 15 службових квартир. Ми маємо їх, відповідно до угоди, оформити в КМДА як службові і вже з ними розбиратися.  

«Главком» робив резонансне розслідування про Національний авіаційний університет (нині Київський авіаційний інститут), так там службові квартири буквально за місяць ставали приватними.

Це колись. Зараз це неможливо. Є викладачі і працівники університету, яким було надано житло в «Сонячній брамі» й «Евриці», яке вони хотіли приватизувати. Але ми це не можемо зробити. Ці квартири перебувають у власності держави, вони не є службовими, але ними розпоряджається університет. Працівники, що в них мешкають, подали на райдержадміністрацію позов до суду про зобов'язання надати дозвіл на приватизацію. Але Міністерство освіти в особі Андрія Вітренка, який відповідає за майнові питання, надало суду відгук про те, що це неможливо, відповідно до закону. І суд, дійсно, відмовив у приватизації цих квартир.

Тобто такої можливості не виникне навіть, якщо час використання співробітником цієї квартири є значним?

Ні, не виникне.

А якщо людина пропрацювала все життя в університету і виходить на пенсію?

Вона повинна житло звільнити. Але я повторюсь, ті квартири, про які я говорю, не були оформлені як службові, тому університет може продовжувати договір найму. Ті, які будуть оформлені як службові, дійсно, людина повинна буде звільнити.

Це цілий величезний спектр питань у нашому законодавстві, які, на жаль, ми вирішуємо без допомоги ось цієї, здавалося б, фахової людини (Миколи Погорецького – «Главком»).

«У мене на нозі є шрам, якого на «зливах» інтимних відео не видно»

Ще один гучний скандал, що стався за вашої участі, пов'язаний із нібито вашими інтимними переписками зі студентками й підлеглими. Недавно в мережі з’явилися нові «зливи» – якразх під вибори. Чи буде логічне завершення цієї історії?

Це чудернацька ситуація, я це розглядаю теж як схему компрометації. Чому? Це не один скандал, і кожного разу виникає питання про легалізацію цих «вкидів». Минулого разу це була якась моя коханка в кабінеті. Зараз ми зайдемо туди.

Тепер про центр Франка (20 березня в анонімному телеграм-каналі «Бугров leaks» з’явилося інтимне відео нібито з ректором та підлеглою в центрі дослідження спадщини Івана Франка, що в Червоному корпусі КНУ – «Главком»). Вже є відео, що буцімто я з кимось там на столі займався сексом. На моє запитання, звідки і хто автори цього відео, до сих пір відповіді нема. Бо знов якась «моя чергова коханка» нібито встановила камери і злила інформацію про це… Там був текст про нібито мене на якомусь фінальному засіданні, де був Губерський (Леонід Губерський, ректор університету у 2008-2021 роках – «Главком»), де були проректорки…

скріншот з відео, оприлюдненого в телеграм-каналі «Бугров leaks»

Питання в тому, що – це ви запитайте в будь-якої університетської людини – ніякого фінального засідання немає. Це досить цікава ситуація, тому що все це розраховано на людей, які тут не були й не обізнані.

Ви впізнаєте себе на відео?

Ніби я, так. Тільки три місяці тому вже була картинка, де я «граю на гітарі з дівчатами». Але її швидко прибрали, бо всі, хто зі мною знайомі, знають, що я і гітара… (не сумісні – «Главком»). Або вже є фотографії, де я з Епштейном цілуюся.

То це ШІ?

Я думаю, що так.

Ви бідкалися, що з телеграм-каналами неможливо судитися, бо не встановити, хто за ними стоїть. А звідки, наприклад, йшла поштова розсилка зі «зливами» – реально встановити? (На початку 2022 року співробітники й студенти Університету отримували листи-розсилки, у яких містилося нібито листування сексуального характеру Бугрова зі студентками – «Главком»)

Дослідили це, так. Дійшли до певного провайдера, а далі… (слід губиться – «Главком»).

Мій попередник Леонід Васильович Губерський, від чийого прізвища пішов «Червоний Губер», колись подавав до суду на цю ГО, але між громадською організацією «Червоний Губер» й однойменним телеграм-каналом не довели зв’язок («Червоний Губер» – ініціатива студентів Університету, що переросла у ГО. До неї входять студенти та активісти, які виступають проти корупції у сфері освіти, а також проти колишнього й нинішнього ректорів Леоніда Губерського та Володимира Бугрова. Засновником організації є Володимир Ксєніч – «Главком»). А телеграм-канал «Бугров leaks» – там узагалі йде відсилка до тих, хто буцімто тут знімав інформацію.

Попри те, що ви відкидаєте всі звинувачення в інтимних переписках зі студентками та підлеглими, та наводите докази на вашу користь, значна частина спільноти Університету, за спостереженнями зсередини (серед авторів цього інтерв’ю – випускниця КНУ, що навчалася за каденції Володимира Бугрова – «Главком»), таки критично налаштована проти вас після цього скандалу. Чому, на вашу думку, вас не підтримали?

Не погоджуся, що йдеться про «значну частину» – спільнота налічує понад 30 тис. людей і вона дуже різна у своїх оцінках.

Якщо говорити, чому частина людей могла не підтримати – це, передусім, емоційність самої теми і спосіб подачі інформації. У таких ситуаціях реакції часто формуються швидко, на рівні довіри чи недовіри.

Звісно, інформаційна кампанія теж впливає на сприйняття: певна «інформаційна бульбашка» може підсилювати одностороннє бачення. Але водночас я переконаний, що ті, хто бачить реальні справи і бере участь у розвитку університету, орієнтуються саме на це, а не на емоційний фон.

Тому я відчуваю підтримку великої кількості представників і представниць університетської спільноти.

У другій частині інтерв’ю з ректором Бугровим читайте про найдорожчий фах, який студенти здобувають в Університеті Шевченка, про вартість навчання в цьому виші та про факультети, які недооцінені абітурієнтами та їхніми батьками.

Єлизавета Жабська, Микола Підвезяний, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»