Нова епоха українського спорту. Рейтинг олімпійських призерів, народжених за Незалежної України

Український спорт має чимало великих імен. Особливо цікаво простежити історії тих спортсменів, які народилися за Незалежної України і вже встигли її прославити.

У цьому рейтингу «Главком» зібрав історії найяскравіших представників нового покоління. Хтось із них ішов до медалі як беззаперечний фаворит, хтось пробивався на п'єдестал у статусі андердога, а для когось олімпійська нагорода стала результатом багаторічного очікування. Але всіх об'єднує одне – вони сини та донька вже нової України і власними виступами вписали свої імена в історію нашого спорту.

Рейтинг «Главкома» сформований за тим же принципом, за яким формується медальна таблиця Олімпійських ігор. Діє принцип «спочатку золото». Тобто спортсмени ранжуються спочатку за кількістю найвищих – золотих – нагород, потім срібних, а потім вже бронзових. Зокрема, саме таку традиційну систему сортування використовує Міжнародний олімпійський комітет.

Олег Верняєв (спортивна гімнастика)

• Дата народження: 29.09.1993
• Олімпійські медалі: золото (2016), срібло (2016)

Олег Верняєв є одним із найкращих українських гімнастів сучасності. Він продовжує сильні традиції нашої країни в спортивній гімнастиці. На Олімпіаді-2016 у Ріо-де-Жанейро Олег мав чудовий шанс здобути золото в багатоборстві. Верняєв блискуче пройшов кваліфікацію, випередивши головного конкурента японця Кохея Учімуру та очоливши турнірну таблицю попереднього раунду.

У фіналі боротьба між українцем і японцем була надзвичайно напруженою. Верняєв тривалий час претендував на перемогу, однак вирішальним став його виступ на поперечині. Помилка на цьому снаряді коштувала Олегу дорого: у підсумку він поступився Учімурі лише кількома сотими бала та здобув срібну медаль. Золото було зовсім поруч, але японцеві вдалося випередити українця в останній момент.

Проте Олег Верняєв отримав можливість взяти реванш у фіналі на паралельних брусах, які завжди були його коронним снарядом. Саме на них українець неодноразово вигравав медалі на чемпіонатах світу та Європи. У Ріо йому вдалося підтвердити свій статус одного з найсильніших гімнастів світу на брусах, виконавши свою програму на найвищому рівні та виборовши омріяне олімпійське золото.

Аліна Комащук, Олена Кравацька (фехтування)

• Дата народження: 24.04.1993 (Комащук), 22.07.1992 (Кравацька)
• Олімпійські медалі: золото (2024), срібло (2016)

Аліна Комащук та Олена Кравацька мають особливу олімпійську історію: вони разом пройшли шлях від срібла Ріо-де-Жанейро до золота Парижа. Обидві фехтувальниці виступали у командній шаблі на двох Олімпіадах, причому в обох випадках українська збірна доходила до фіналу. У Ріо-2016 компанію їм складали Ольга Харлан та Олена Вороніна, а в Парижі до Комащук і Кравацької приєдналися Харлан та Юлія Бакастова.

У Ріо українки розпочали командний турнір із чвертьфіналу проти Південної Кореї. Україна впевнено перемогла 45:40 та вийшла до півфіналу, де на неї чекала Італія. Цей поєдинок також завершився на користь нашої команди (45:42). Завдяки цьому Комащук та Кравацька вже на дебютній для обох Олімпіаді отримали шанс поборотися за золото. У фіналі українки зустрілися з РФ та поступилися 30:45, завершивши турнір зі срібними медалями. Для Кравацької та Комащук це був перший олімпійський подіум.

Після Ріо-2016 минуло вісім років, і за цей час обидві спортсменки встигли пройти через чимало випробувань. Але на другій спільній Олімпіаді у Парижі вони знову дісталися командного фіналу. Цього разу українки стартували з чвертьфіналу проти Італії та здобули переконливу перемогу 45:37. У півфіналі суперницями стали японки, яких Україна перемогла ще впевненіше 45:32. Тож через вісім років Комащук та Кравацька знову отримали шанс виграти олімпійське золото.

Фінал проти Південної Кореї став зовсім іншою історією, ніж у Ріо. Українки провели надзвичайно напружений матч, у якому перевага постійно переходила від однієї команди до іншої. У вирішальні моменти українська четвірка втримала лідерство та перемогла 45:42. Через вісім років після срібла Комащук і Кравацька нарешті стали олімпійськими чемпіонками.

Олександр Хижняк (бокс)

• Дата народження: 03.08.1995
• Олімпійські медалі: золото (2024), срібло (2020)

Олександр Хижняк є чудовим прикладом того, як гірку поразку можна перетворити на бажану перемогу завдяки титанічній праці. Його шлях на Олімпіадах став історією про невдачу, яка лише додала мотивації та зрештою завершилася довгоочікуваним золотом.

У Токіо у 2021 році Хижняк упевнено розпочав турнір, здобувши перемоги над японцем Юіто Морівакі та домініканцем Еурі Седеньо Мартінесом. Значно складнішим став півфінал проти філіппінця Еуміра Марсьяля, якого українець здолав лише роздільним рішенням 3:2. У фіналі проти бразильця Еберта Соузи Хижняк вів за очками та був дуже близьким до золота, але в третьому раунді пропустив так званий lucky punch, тобто несподіваний влучний удар, який миттєво змінив перебіг бою. Після цього суддя зупинив поєдинок і зафіксував перемогу бразильця нокаутом, тож українець залишився зі срібною медаллю. 

У Парижі сценарій на шляху до фіналу багато в чому повторився: Хижняк упевнено пройшов перші бої, а у півфіналі на нього чекав надзвичайно серйозний суперник, дворазовий олімпійський чемпіон із Куби Арлен Лопес. Українець і цього разу витримав напружений бій та переміг роздільним рішенням 3:2. 

У головному поєдинку Олімпіади проти казаха Нурбека Оралбая боротьба також була непростою, але цього разу Хижняк довів справу до перемоги з мінімальною перевагою. «Полтавський танк», як називають Олександра вболівальники за його агресивну манеру ведення бою, нарешті здобув довгоочікуване олімпійське золото. 

Ярослава Магучіх (легка атлетика)

• Дата народження: 19.09.2001
• Олімпійські медалі: золото (2024), бронза (2020)

Ім'я Ярослави Магучіх уже давно асоціюється в українських любителів спорту з успіхом. Зірка юнацької Олімпіади-2018 дуже швидко заявила про себе й у дорослій легкій атлетиці, ставши однією з головних молодих зірок світових стрибків у висоту. 

Проте її перша Олімпіада стала для Магучіх серйозним випробуванням, де довелося боротися не лише із суперницями, а й з обставинами. У 2020 році Магучіх набрала феноменальну форму та демонструвала результати, які дозволяли мріяти про найвищі нагороди. Однак повноцінній підготовці до Токіо завадив Covid-19, через який Олімпіаду перенесли на 2021 рік. Уже безпосередньо перед Іграми українка отримала мікротравму, що вплинула на її підготовку та не дозволила підійти до старту в оптимальному стані. 

Однак навіть за таких обставин Магучіх зуміла пробитися до фіналу та залишитися серед головних претенденток на медаль. У фіналі українка почала з висоти 1,89 м, яку подолала з першої спроби. Далі Магучіх так само взяла 1,93 м, а ось після цього їй знадобилася зайва спроба на 1,96 м. Важким було випробування і на висоті 1,98 м, яку необхідно було брати для медалі. Ярослава Магучіх взяла її з третьої спроби і лишилася в боротьбі. 

На висоті 2,00 м вона припустилася помилки, але з другої спроби впоралася. Далі планку підняли до 2,02 м, і Магучіх не стрибнула з першої спроби. Їй довелося ризикувати і переносити дві спроби на 2,04 м. Підкорити цю висоту не вдалося, тому українка з результатом 2,00 м стала бронзовою призеркою. 

До Парижа-2024 Магучіх підійшла вже зовсім в іншому статусі. Вона була головною фавориткою усього турніру. І символічно, що саме у Парижі, але ще до початку Олімпіади, українка встановила світовий рекорд у стрибках у висоту. Сталося це на етапі Діамантової ліги: вона подолала 2,10 м. 

Від Магучіх чекали золота і у Парижі. У фіналі Олімпіади українка взяла всі висоти до 2,02 м з першої спроби, а потім не подолала 2,02 м та 2,04. Жодна суперниця не змогла її перевершити, тож Магучіх стала олімпійською чемпіонкою.

Юлія Бакастова (фехтування)

• Дата народження: 26.06.1996
• Олімпійські медалі: золото (2024)

Юлія Бакастова їхала на дебютну Олімпіаду в Парижі лише як запасна у командній першості. Це означало, що вона могла не вийти взагалі у жодному поєдинку або ж могла долучитися до усіх боїв. 

Почала свої виступи Юлія Бакастова з матчу проти Японії у півфіналі, де вона вийшла на один бій в останній третині матчу замість Олени Кравацької. Головним завданням було не програти бій проти Сера Озакі, і Бакастовій це вдалося, адже вона здобула мінімальну перемогу 5:4 та передала естафету лідеркам команди Аліні Комащук та Ользі Харлан, які своїх суперниць розгромили. 

Отримала повний кредит довіри Юлія Бакастова у найголовнішому поєдинку – у матчі за золото проти Південної Кореї. Хоча два її поєдинки проти Чон Ин Хе та Чон Ха Йон завершилися поразками, вона нав’язала боротьбу Чхве Се Бін, яка була четвертою в особистій першості. Той поєдинок завершився нічиєю, і Бакастова у підсумку принесла збірній Україні 13 балів у фіналі, долучившись до олімпійського золота жіночої командної шаблі. 

Людмила Лузан (веслування на байдарках і каное)

• Дата народження: 27.03.1997
• Олімпійські медалі: два срібла (2020, 2024), одна бронза (2020)

Жіноче каное як олімпійська дисципліна є доволі молодим явищем. Попри те, що жінки роками змагалися у каное на чемпіонатах світу та інших великих стартах, на Олімпіаді вони отримали можливість виступити лише у Токіо-2020. Тож Людмила Лузан отримала шанс увійти в історію вже на першому ж олімпійському турнірі для жіночого каное.

До того моменту українка встигла зібрати чимало нагород на юніорському рівні, а наприкінці олімпійського циклу суттєво додала. У Токіо це стало очевидним уже на дистанції 200 метрів: Лузан блискуче пройшла кваліфікацію, а у фіналі фінішувала третьою з результатом 47,034 секунди. Так вона стала першою в історії України олімпійською медалісткою у жіночому каное.

На цьому Лузан не зупинилася. Разом з Анастасією Рибачок вона вийшла на старт каное-двійок на 500 метрів. У фіналі українки видали потужний заїзд і фінішували другими з часом 1:57.499. 

У Парижі Лузан знову мала два шанси на медаль, але цього разу особиста дистанція 200 метрів не склалася: українка не вийшла до медального фіналу. Натомість у каное-двійці історія повторилася. Разом із Рибачок Лузан знову здобула срібло на 500 метрів, показавши 1:54.30. Завдяки цьому, Лузан стала триразовою олімпійською призеркою.

Сергій Куліш (кульова стрільба)

• Дата народження: 17.04.1993
• Олімпійські медалі: два срібла (2016, 2024)

Сергій Куліш ще з юніорського рівня подавав величезні надії. Після свого срібла на етапі Кубка світу в іспанській Гранаді 20-річний стрілець заявив: його великою метою є виступ у Ріо-де-Жанейро. 

І свій шанс українець отримав: він здобув ліцензію та поїхав представляти Україну до далекої Бразилії. Туди він їхав одним з претендентів на нагороди. 

Безпосередньо на Олімпіаді-2016 у нього вийшов яскравішим виступ у пневматичній гвинтівці на 10 м. Він дуже впевнено розпочав фінал і йшов серед лідерів, у підсумку опинившись на другому місці п’єдесталі пошани, здобувши свою першу медаль Олімпіади.  

Міг Сергій взяти нагороду і на наступних Олімпійських іграх у Токіо. Сергій Куліш блискуче пройшов кваліфікацію у стрільбі з трьох положень та перед стрільбою стоячи у фіналі йшов у трійці найкращих. Але далі стався момент, який зламав усе: через те, що в українці відірвався гудзик на змагальному костюмі, Сергія Куліша смикнуло убік і один з його пострілів прийшовся повз мішень. Це одразу відкинуло його на останнє місце фіналу, яке відіграти він так і не зміг. 

Але свій реванш Сергій Куліш взяв у Парижі на Іграх-2024. Там він знову чудово виступив у кваліфікації у стрільбі з малокаліберної гвинтівки, вийшовши до фіналу з третього місця. А сам фінал був дежавю Олімпіади-2016: як і в Бразилії, Сергій Куліш з перших же серій боровся з лідером фіналу, але в заключних пострілах фіналу відпускав золоту медаль. Тим не менше, Сергій Куліш здобув другу медаль Олімпіади як для України на паризькому форумі, так і для себе.

Парвіз Насібов (греко-римська боротьба)

• Дата народження: 18.08.1998
• Олімпійські медалі: два срібла (2020, 2024)

Дитинство Насібова пройшло в азербайджанському селі Муганли, де він жив до шести років. Через складну фінансову ситуацію родина майбутньої зірки спорту переїхала до Миколаєва.

З усіх героїв цієї статті феномен Парвіза Насібова є одним із найбільш загадкових. Український борець зруйнував міф про те, що ті, хто проходять на Олімпіаду в останній момент, не можуть одразу боротися за медалі. У вазі до 67 кг Україна не мала олімпійської ліцензії перед останнім кваліфікаційним турніром, а Артур Політаєв не зміг здобути її на двох попередніх відборах. Тоді тренер збірної Володимир Шацьких ризикнув і заявив на вирішальний турнір маловідомого на той момент Парвіза Насібова. Українець, розпочавши виступи ще з кваліфікації, виборов одну з двох путівок до Токіо.

На самій Олімпіаді Насібов залишався справжнім андердогом. Він розпочав турнір із перемоги над данцем Фредріком Б'єррехусом з рахунком 5:1, а у чвертьфіналі зустрівся з титулованим росіянином Артемом Сурковим. Той бій завершився з рахунком 1:1, але далі пройшов саме українець завдяки останній результативній дії. У півфіналі Насібов зустрівся з єгиптянином Мохаммедом Ібрагімом Ель-Саєдом і опинився у надзвичайно складному становищі, програючи 0:5. Проте українець влаштував неймовірний камбек і на останніх секундах вирвав перемогу 7:6. У фіналі проти іранця Мохаммадрези Гераї Насібов уже не зміг повторити цей подвиг і поступився 1:9. Так андердог, який лише в останній момент отримав путівку на Ігри, став срібним призером Олімпіади.

За чотири роки Парвіз Насібов довів, що нагорода Токіо не була випадковістю. Українець знову пройшов надзвичайно складний шлях: переміг серба Мате Немеша 3:2, у чвертьфіналі здолав киргизстанця Амантурa Ісмаїлова 7:6, а в півфіналі вирвав перемогу над азербайджанцем Хасратом Джафаровим з рахунком 3:3 за останньою результативною дією. Саме у цьому бою Насібов отримав серйозне пошкодження ока, через яке перед фіналом йому проводили медичну процедуру, а сам борець згодом розповідав, що майже не бачив на одне око. 

У фіналі проти іранця Саїда Есмаїлі Лейвесі Насібов поступився 5:6. Друга срібна медаль стала ще епічнішою за першу, адже цього разу він здобув її вже під величезним тиском і попри серйозну травму. 

Анастасія Рибачок (веслування на байдарках і каное)

• Дата народження: 13.04.1998
• Олімпійські медалі: два срібла (2020, 2024)

Олімпійська історія Анастасії Рибачок почалася з тандему, який згодом став одним із найвідоміших у світовому веслуванні. У Токіо-2020 Рибачок разом із Людмилою Лузан виступала у каное-двійці на 500 метрів. Українки впевнено пройшли попередні етапи, а у фіналі влаштували справжню боротьбу за золото. Вони подолали дистанцію за 1:57,499 хв та фінішували другими, лише на 0,152 секунди відставши від китаянок Сюй Шися та Сунь Менья. Для Рибачок це була перша олімпійська медаль у кар’єрі.

Однак шлях Рибачок до наступної Олімпіади був особливим. Після Токіо спортсменка взяла паузу в кар'єрі через народження дитини та повернулася до тренувань, маючи обмежений час для підготовки до Парижа. Попри це, вона змогла знову набрати топову форму та повернутися до боротьби за найвищі нагороди разом із Людмилою Лузан. 

У Парижі українки знову стали срібними призерками каное-двійки на 500 метрів, фактично на останніх метрах вирвавши срібну медаль з рук своїх конкуренток. Вони поступалися на першій половині, але фінішний спринт їм допоміг поступитися лише китайському екіпажу Сюй Шисі та Сунь Менья, яким вони програли і три роки тому. 

Михайло Романчук (плавання)

• Дата народження: 07.08.1996
• Олімпійські медалі: срібло (2020), бронза (2020)

Михайло Романчук є найуспішнішим українським плавцем-стаєром (плавцем, який спеціалізується на довгих дистанціях). За роки кар'єри він зібрав вражаючу колекцію нагород: на чемпіонатах світу здобував срібло на 1500 м, а також бронзу на 800 м, тоді як на чемпіонатах Європи ставав чемпіоном на 800 та 1500 м, а також виборював й інші медалі на обох дистанціях. Особливо сильною для Романчука була саме 1500-метрівка.

Очікування справдилися. Українець став срібним призером Олімпіади в Токіо на 1500 м, поступившись американцю Боббі Фінке, який здійснив сенсаційний фінішний ривок і вирвав перемогу на останніх метрах. Фінке до того не вважався головним фаворитом дистанції, але зумів здобути золото з результатом 14:39.65, тоді як Романчук фінішував другим із 14:40.66.

Проявив себе українець і на дистанції 800 метрів. У кваліфікації Романчук показав найкращий результат 7:41,28 хв, встановивши олімпійський рекорд. Він залишався найкращим результатом Ігор до Парижа-2024, де Даніель Віффен встановив новий олімпійський рекорд у фіналі. Сам Романчук у вирішальному запливі Ігор-2020 фінішував третім із результатом, додавши до срібла на 1500 м ще й бронзу на 800 м.

Ірина Коляденко (жіноча боротьба)

• Дата народження: 28.08.1998
• Олімпійські медалі: срібло (2024), бронза (2020)

Жіноча боротьба в Україні має потужні традиції, а однією з її головних зірок є Ірина Коляденко. 

У Токіо-2020 Ірина була серед претенденток на медалі та впевнено дісталася півфіналу, здобувши дві перемоги туше (прийом, після якого суперниця опиняється на лопатках і боротьба одразу завершується). У півфіналі українка поступилася киргизці Айсулуу Тинибековій, яка згодом стала її принциповою суперницею. Проте Коляденко не залишилася без нагороди: у сутичці за бронзу вона перемогла латвійку Анастасію Григор'єву та здобула свою першу олімпійську медаль.

До Парижа Ірина Коляденко приїхала вже в когорті головних фавориток. У першій сутичці українка лише мінімально перемогла монголку Пуревдорж Орхон, а у чвертьфіналі здолала болгарку Юліяну Яневу. У півфіналі на Коляденко знову чекала Тинибекова, і цього разу українка продемонструвала, наскільки змінилася за чотири роки. Вона впевнено перемогла киргизьку суперницю з рахунком 9:2 та вийшла до фіналу. Там Коляденко зустрілася з японкою Сакурою Мотокі, яка не залишила українці шансів на золото. Поразка принесла Ірині срібну медаль, але водночас зробила її дворазовою олімпійською призеркою.

Анжеліка Терлюга (карате)

• Дата народження: 27.03.1992
• Олімпійські медалі: срібло (2020)

Олімпіада є справжнім випробуванням характеру, яке часто буває особливо жорстоким. Це добре відчули на собі каратисти під час Ігор у Токіо. Карате дебютувало на головному спортивному форумі чотириріччя, але повноцінно насолодитися історичним моментом спортсмени не могли. Справа в тому, що МОК ухвалив рішення більше не включати в програму Олімпіад карат. 

Кожен бій тому набував особливої ваги, адже помилка могла назавжди позбавити спортсмена унікальної можливості стати олімпійським медалістом.

Для України цей дебют виявився успішним, зокрема завдяки Анжеліці Терлюзі – одній із найяскравіших представниць українського та світового карате. До Токіо вона приїхала у статусі однієї з головних фавориток і впевнено витримала цей тиск. На груповому етапі Терлюга здобула дві перемоги та дві нічиї, забезпечивши собі місце у півфіналі та олімпійську медаль. У боротьбі за вихід до фіналу українка перемогла представницю Тайпею Вен Тзу-юнь з рахунком 4:4 завдяки Сеньшу (перевага, яка надається першому каратисту, який завдав удар без одночасного пропуску удару від суперника), після чого отримала шанс поборотися за історичне золото.

У фіналі на Терлюгу чекала болгарка Івет Горанова. Саме вона стала суперницею, якій українка поступилася найважливішим боєм турніру. Горанова активно розпочала поєдинок, швидко створила перевагу та не дозволила Терлюзі повернутися у боротьбу. Підсумковий рахунок 5:1 на користь болгарки означав срібну медаль для українки. Проте ця нагорода стала історичною: Терлюга виборола першу олімпійську медаль України в карате, а срібло Токіо-2020 залишається найвищим олімпійським досягненням в історії українського карате.

Олена Старікова (велотрек)

• Дата народження: 22.04.1996
• Олімпійські медалі: срібло (2020)

Олена Старікова їхала на Олімпіаду в Токіо «темною конячкою». До Ігор вона вже мала кілька медалей чемпіонатів Європи, зокрема й золото у кейріні (дисципліна велотреку з поступовим прискоренням, у якій велосипедистки стартують за мотоциклом, а після його сходження з дистанції борються за перемогу). Саме у 2020 році Старікова стала чемпіонкою Європи в цій дисципліні, тож у Токіо мала всі підстави розраховувати на високий результат. 

Втім, Олімпіада могла завершитися для Старікової без медалі, якби не її характер. В 1/8 фіналу індивідуального спринту вона поступилася нідерландці Шанне Браспеннінкс і мусила пробиватися далі через втішний заїзд. Там українка на 0,007 секунди випередила новозеландку Еллесс Ендрюс та вийшла до чвертьфіналу.

У чвертьфіналі Старікова зустрілася з німкенею Леа Софі Фрідріх. Для виходу далі потрібно було двічі перемогти суперницю, але після двох заїздів рахунок був 1:1: спочатку Фрідріх випередила українку лише на 0,001 секунди, а у другому Старікова взяла реванш із перевагою 0,018 секунди. У вирішальному заїзді Олена знову була сильнішою, вигравши з відривом 0,019 секунди. У півфіналі вона здолала представницю Гонконгу Лей Вайсі у двох заїздах і вийшла до фіналу, де зустрілася з канадкою Келсі Мітчелл. Обидва заїзди за золото виграла Мітчелл, але Старікова поступилася лише на 0,061 та 0,064 секунди. Це срібло стало одним з найбільших несподіваних здобутків української команди на Іграх у Токіо. 

Марта Фєдіна, Анастасія Савчук (артистичне плавання)

• Дата народження: 01.02.2002 (Фєдіна), 02.03.1996 (Савчук)
• Олімпійські медалі: дві бронзи (2020)

Артистичне плавання (раніше називалося синхронним), до Олімпіади-2024 було одним із найбільш монополізованих видів спорту. Інтриги за медалі тут часто було небагато: на найвищих сходинках роками змінювали одна одну лише кілька збірних, а Україні доводилося буквально вигризати своє місце серед світової еліти. Тому Олімпіада-2020 у Токіо стала своєрідним бенефісом українських «русалоньок» і результатом багаторічної роботи.

Особливе значення мав Чемпіонат світу 2019 у корейському Кванджу, де українки шість разів піднялися на подіум. Марта Фєдіна та Анастасія Савчук здобули бронзу і в технічній, і у довільній програмах дуетів, а Савчук разом із командою стала ще й чемпіонкою світу в хайлайті. Судді дедалі частіше залишали українок у боротьбі за найвищі оцінки, а перед Токіо вже з'явилося відчуття, що історична медаль цілком реальна.

І ця надія справдилася. Фєдіна та Савчук чудово виконали обидві програми у дуеті та набрали 189,4620 бала, випередивши Японію, яку розглядали як одну з головних конкуренток за бронзу.

Так Україна вперше в історії здобула олімпійську медаль в артистичному плаванні. Але для Фєдіної та Савчук на цьому історія не закінчилася: через кілька днів вони разом зі збірною України вибороли ще одну бронзу в командних змаганнях. Завдяки цьому обидві стали дворазовими олімпійськими.

Ігор Радівілов (спортивна гімнастика)

• Дата народження: 19.10.1992
• Олімпійські медалі: бронза (2012)

Ігор Радівілов увійшов в історію української спортивної гімнастики ще на Олімпіаді-2012 у Лондоні. Тоді кваліфікація склалася для нього не найкращим чином: українець припустився помилки під час другої спроби опорного стрибка та ледь пробився до фіналу, посівши лише восьме місце. Проте у вирішальному виступі Радівілов зібрався і виконав два чисті стрибки, за які отримав оцінку, достатню для бронзової медалі. Радівілов також був близьким до ще однієї медалі в Лондоні, адже у командній першості збірна України посіла четверте місце.

На Олімпіаді-2016 у Ріо Радівілов медалі не здобув, але знову став одним із головних героїв опорного стрибка. Саме там він виконав надзвичайно складний елемент, який згодом отримав назву The Radivilov. Гімнаст мав виконати стрибок уперед із потрійним сальто вперед у групуванні після поштовху з опорного столу. Його базова оцінка складності становила 7,0 бала, що робило елемент одним із найскладніших у чоловічій гімнастиці. 

Водночас The Radivilov виявився настільки ризикованим, що Міжнародна федерація гімнастики згодом заборонила його виконання на змаганнях: у разі невдалого приземлення гімнаст міг отримати серйозну травму голови або шиї.

Дмитро Янчук, Тарас Міщук (веслування на байдарках і каное)

• Дата народження: 14.11.1992 (Янчук), 22.07.1995 (Міщук) 
• Олімпійські медалі: бронза (2016)

Дмитро Янчук та Тарас Міщук підходили до Олімпіади-2016 після дуже успішного передолімпійського сезону. У 2015 році український дует здобув бронзу Чемпіонату світу на дистанції 500 метрів, а на чемпіонаті Європи переміг на 1000-метрівці, яка входила до олімпійської програми, та додав срібло на 500 метрах. Тож у Ріо Янчук і Міщук їхали не просто за олімпійським досвідом, а як претенденти на високий результат.

У фіналі Олімпіади боротьба за медалі була надзвичайно щільною: золото здобули німці Себастьян Брендель та Ян Вандрей, срібло – бразильці Кейрош і де Соуза, а Янчук та Міщук фінішували третіми з результатом 3:45,949. Відставання від срібла склало трохи більше секунди.

Бронза Янчука та Міщука стала історичною для України. До них наша країна вже здобувала олімпійські медалі у веслуванні на каное, але на Іграх у Ріо вперше українці піднялися на п'єдестал саме у двійці.

Анна Різатдінова (художня гімнастика)

• Дата народження: 16.07.1993
• Олімпійські медалі: бронза (2016)

Художня гімнастика від моменту появи в олімпійській програмі завжди була видом спорту, де оцінки значною мірою залежать від суб'єктивного рішення суддів. Саме тому навколо змагань роками виникали суперечки, особливо через підозри у прихильності суддів до російських гімнасток. Олімпіада-2016 у Ріо-де-Жанейро не стала винятком.

Головні надії України тоді були пов'язані з Анною Різатдіновою – чемпіонкою світу 2013 року у вправах з обручем, яка вирізнялася не лише складністю своїх програм, а й особливою витонченістю та артистизмом. Українці розуміли, що боротьба за золото буде надзвичайно складною, адже головними суперницями були росіянки Маргарита Мамун та Яна Кудрявцева. Проте Різатдінова провела чотири фінальні програми на найвищому рівні та змусила рахуватися із собою у боротьбі за подіум.

У підсумку українка набрала 73,583 бала та стала бронзовою призеркою. Попереду опинилися лише Мамун і Кудрявцева, але Різатдінова своєю стабільністю та якістю виконання зуміла вибороти місце на п'єдесталі. І її бронза в Ріо справді була на вагу золота!

Дар’я Білодід (дзюдо)

• Дата народження: 10.10.2000
• Олімпійські медалі: бронза (2020)

Історія Дар'ї Білодід є одним із найбільших ударів по українській команді через перенесення Олімпіади-2020 на 2021 рік. 

До олімпійського турніру Білодід підходила у статусі головної фаворитки. Ще будучи тінейджеркою, вона двічі ставала чемпіонкою світу та вже встигла стати однією з найвідоміших дзюдоїсток планети. Від українки очікували золота, проте серйозною проблемою залишалося утримання ваги до 48 кг. Білодід була доволі високою для цієї категорії та мусила постійно зганяти вагу, що негативно позначалося на її фізичному стані.

На татамі ці проблеми стали помітними вже у перших поєдинках. Білодід було непросто, однак її клас дозволив дістатися півфіналу, де на неї чекала одна з найскладніших суперниць – японка Фуна Тонакі. Жодна з дзюдоїсток не змогла провести результативну дію в основний час, тому поєдинок перейшов у golden score (додатковий час у дзюдо, який триває до першої результативної дії). У ньому першою результативну атаку провела Тонакі, завдавши Білодід поразки та позбавивши її шансу поборотися за золото.

Українка залишила татамі зі сльозами, адже її головна олімпійська мрія була зруйнована. Проте віддавати бронзову медаль ізраїльтянці Ширі Рішоні Білодід не збиралася. У сутичці за третє місце вона провела атаку та здобула перемогу, принісши Україні бронзову медаль. Для юної зірки українського дзюдо це була лише невелика втіха на тлі величезних амбіцій, з якими вона приїхала до Токіо.

Еліна Світоліна (теніс)

• Дата народження: 12.09.1994
• Олімпійські медалі: бронза (2020)

Хоча теніс у любителів спорту не завжди асоціюється з Олімпіадою через менший престиж змагань порівняно з турнірами Великого шлему та відсутність рейтингових очок за участь, лідерка українського тенісу Еліна Світоліна точно має особливі спогади про цей турнір. 

Її олімпійська історія почалася ще з Ріо-2016, де українка у 1/8 фіналу сенсаційно перемогла легендарну першу сіяну Серену Вільямс, після чого дісталася чвертьфіналу. Цей успіх став одним із важливих моментів на шляху до подальшого зростання Світоліної.

У Токіо Світоліна приїхала вже як одна з провідних тенісисток світу, але шлях до медалі виявився надзвичайно складним. У першому колі вона перемогла німкеню Лауру Зігемунд з рахунком 6:3, 5:7, 6:4, після чого теж у трьох сетах здолала австралійку Айлу Томлянович та гречанку Марію Саккарі. Найлегшим її матчем став чвертьфінал проти італійки Каміли Джорджі (6:4, 6:4). У півфіналі Світоліна поступилася чешці Маркеті Вондроушовій, але все ще мала шанс завершити турнір із медаллю. 

У матчі за бронзу на Світоліну чекала представниця Казахстану Олена Рибакіна. Початок зустрічі складався для українки дуже складно: вона програла перший сет 1:6, а у вирішальній партії опинилася позаду з рахунком 0:3 та 1:4. Проте Світоліна знову продемонструвала свій характер і почала повертатися в матч. Вона виграла другий сет на тайбрейку 7:6(7:5), а у вирішальній партії переломила ситуацію та перемогла 6:4. Загалом матч тривав 2 години 24 хвилини, а перемога принесла Україні першу в історії олімпійську медаль у тенісі. 

Марина Алексіїва, Владислава Алексіїва, Катерина Резнік, Аліна Шинкаренко, Єлизавета Яхно (артистичне плавання)

• Дата народження: 29.05.2001 (сестри Алексіїви), 20.11.1995 (Резнік) 14.11.1998 (Шинкаренко), 04.06.1998 (Яхно)
• Олімпійські медалі: бронза (2020)

Якщо в дуетах в артистичному плаванні Україна мала регулярне представництво на Олімпіадах, то з командними змаганнями ситуація була значно складнішою. Зібрати вісім спортсменок, які ідеально підходили б одна одній, синхронно виконували складні елементи та мали необхідні фізичні дані було надзвичайно непросто. Перший справді сильний український склад з'явився в Ріо-2016, де команда посіла четверте місце. До бронзи тоді не вистачило зовсім небагато, а саме 0,598 бала.

Після цього Україна вже остаточно увійшла до кола команд, за якими уважно стежили судді. Українки не лише почали регулярно боротися за медалі в олімпійській командній програмі, а й досягали успіхів у нових дисциплінах. Зокрема, на Чемпіонаті світу 2019 українська команда стала чемпіонкою у хайлайті (акробатична програма), продемонструвавши, що її рівень уже дозволяє конкурувати з найсильнішими збірними світу. Тож перед Токіо питання було вже не в тому, чи здатна Україна претендувати на медаль, а в тому, чи зможе команда нарешті довести це на Олімпіаді.

У Токіо українки свою можливість не відпустили. Команда у складі Марини та Владислави Алексіївих, Марти Фєдіної, Катерини Резнік, Анастасії Савчук, Аліни Шинкаренко, Ксенії Сидоренко та Єлизавети Яхно блискуче виконала технічну й довільну програми та набрала 190,3018 бала. Попереду опинилися лише росіянки та Китай, а Україна виборола історичну бронзу. Особливо символічним було те, що порівняно з Ріо-2016 у складі залишилися лише дві спортсменки – Анастасія Савчук та легендарна Ксенія Сидоренко. Для Сидоренко ця Олімпіада стала вже четвертою поспіль, а бронза в Токіо дозволила їй завершити цей довгий олімпійський шлях із медаллю.

Ірина Геращенко (легка атлетика)

• Дата народження: 10.03.1995
• Олімпійські медалі: бронза (2024)

Ірина Геращенко упродовж багатьох років була однією з лідерок української збірної зі стрибків у висоту. Однак із медалями на великих турнірах у легкоатлетки тривалий час не складалося. На Олімпіаді-2020 та Чемпіонаті світу 2022 року вона зупинялася за крок від подіуму, посідаючи четверті місця. Ще тричі Геращенко була п'ятою: на Чемпіонаті світу в приміщенні 2022 року, Чемпіонаті Європи 2022 та Чемпіонаті світу 2023.

Тому Ірина Геращенко мріяла про медаль великого турніру, і нарешті отримала її в Парижі. У фіналі Олімпіади-2024 українка впевнено подолала з першої спроби три висоти: 1,86, 1,91 та 1,95 метра. На позначці 1,98 м Геращенко тричі не впоралася з планкою, але така сама доля спіткала й австралійку Елеанор Паттерсон. Обидві спортсменки завершили змагання з результатом 1,95 м, а за кількістю невдалих спроб на попередніх висотах також мали однакові показники. Через це Геращенко та Паттерсон розділили третє місце, адже спортсменки вирішили відмовитися від перестрибування. У підсумку на п'єдестал у стрибках у висоту піднялися одразу чотири спортсменки: Ярослава Магучіх, Нікола Оліслагерс, Геращенко та Паттерсон. Для українки це була перша олімпійська медаль після двох попередніх Ігор.

Михайло Кохан (легка атлетика)

• Дата народження: 22.01.2001
• Олімпійські медалі: бронза (2024)

Історія Михайла Кохана на головних міжнародних змаганнях багато в чому нагадує шлях Ірини Геращенко. Українець заявив про себе ще зовсім юним: на дебютному Чемпіонаті світу 2019 він посів п'яте місце, а вже на наступному великому старті, Олімпіаді-2020 у Токіо, зупинився буквально за крок від медалі. У фіналі метання молота Кохан довгий час перебував у боротьбі за п'єдестал, але зрештою став четвертим із результатом 80,39 м.

Через три роки Михайло Кохан отримав можливість виправити цю історію вже в Парижі. Коханові вистачило другої спроби на 79,39 м, щоб посісти третє місце та здобути олімпійську бронзу. Більше того, українець претендував і на срібло, але угорець Бенце Галас випередив його всього на кілька сантиметрів.

***

Історії українських спортсменів, які народилися за незалежної України, показують, що за кожною нагородою стоять роки тяжкої праці. У них трапляються невдалі старти, травми, поразки та є моменти, коли здавалося, що шанс уже втрачено. Проте попереду все ж була перемога, в яку вірили попри все!

Ілля Мандебура, «Главком»