Доктор філології пояснив, як українські ЗМІ провокують мовне каліцтво

Директор Інституту української мови Національної академії наук України Павло Гриценко виступає проти квот на радіо й телебаченні, адже вважає, що вони «руйнують мовний код».

Про це він заявив у інтерв’ю «Главкому».

«Передачі по ТБ і радіо, коли шматок іде українською, а шматок російською – це неприпустима модель, при цьому відбувається структурне руйнування обох мов у мовленнєвій практиці учасників передач, а ще більше – у слухачів, глядачів. Це шлях перетворення мов на недомови, а мовокористувачів – на практично безмовну масу, яка втратила мовні орієнтири, не здатна чітко розрізняти мовні коди і вільно перемикати/переходити з одного коду на інший. Наслідок цього хибного шляху – мовне каліцтво», - пояснив Гриценко.

Він назвав фальшивою тезу про те, що квоти збільшать кількість української мови в медіа, яку висловлюють прихильники ухвалення законів про квотування.

«Фальш полягає в тому, що нам пропонують іти начебто крок за кроком і таким чином ніби розширювати функційне поле української мови. А його треба не поступово розширювати, а змінити. В Україні має бути насамперед суперфункційне поле мови української, відповідне поняттю державна мова. У медіа інші елементи, коли виділено окремі години та окремі програми для мовлення мовами національних меншин, мають бути одномовними – суто російською, кримськотатарською, польською, угорською, болгарською, ґаґаузькою, молдовською/румунською мовами», - зазначив учений.

За його словами, усі ці мови мають функціонувати в окремих регіонах відповідно до закону про національні меншини.

«Адже національна меншина – це не дисперсне поширення етносу, а компактне проживання представників відповідної національності на визначеній території; мова цієї громади виконуватиме важливу роль об’єднання етносу і збереження його самоцінності. А в ті моменти, коли звучить українська мова, вона об’єднуватиме великий і розмаїтий соціум від Сяну до Дону», - наголосив Гриценко.

Він упевнений: якщо ми квотуємо мову, пісню державною мовою, а інший час віддаємо російській мові, то разом із мовою – на рівні підсвідомому – відсилаємо слухачів, глядачів на простори Росії, «з їхньою ментальністю, історією, культурою, словом, з усіма складниками всюдиприсутнього «русского міра».

Філолог не бачить потреби в тому, аби регулювати інтернет у мовному аспекті.

«Інтернет слабо піддається мовному регулюванню. Теоретично заглушити його і повністю викинути можна, але навряд чи корисно й досяжно. Інше завдання – навчитися жити з ним. Але це означає, що крім прав соціум має реалізувати низку обов’язків, які не законами юридичними мають регулюватися», - вважає він.

Гриценко каже, що читав на форумах багато дописів-сповідей людей, які в молодості через різні обставини змушені були перейти на російську мову, а зараз повертаються до своїх національних мовних витоків, свого коріння.

«Таких людей багато. Їх ніхто не змушував писати про це, та вони зрозуміли, що на якомусь етапі тією, попередньою, державою були обкрадені. Тому що не було створено умов, щоб вони могли отримати фахову підготовку у тій сфері, в якій вони хотіли далі працювати, українською мовою. Вони мали зрікатися української мови на користь російської, бо саме так була сформована система освіти в СРСР. Аналітики КДБ і ЦК КПРС давно усвідомили, що панівна у СРСР російська мова – це потужний засіб, який не менше, ніж економіка, буде скріплювати різні народи Союзу в одне ціле. Вони це розуміли і тому їхні нащадки в ФСБ так само розуміють роль російської мови, а тому максимально використовують цю мовну доктрину в боротьбі за збереження підпорядкування й залежності від Кремля всіх колишніх республік СРСР», - зазначив учений.