Кожен кандидат має показати своїх інвесторів - Безсмертний

«Треба кардинально переглянути закон «Про політичні партії», тому що наш закон говорить про те, що може існувати або прототип КПРС, або щось подібне до нього. Також треба переглянути вимоги до організаційної форми існування політичної партії, її статуту ти вимоги до реєстрації. Зараз політична партія - це якась частина громадського руху. На жаль, це не політичні сили», - сказав він.

Також, за його словами, необхідно чітко виписати механізм, куди партія має витрачати отримані кошти з державного бюджету. В ситуації, коли більшість виділених грошей платників податків йде на рекламу політичних сил, варто розглянути взагалі призупинення такого фінансування в умовах скрутного становища в Україні.

Політик звернув увагу на те, що сьогодні у фінансовому плані політичні партії діють як бізнес-структури. «Партії платять податки, і ці речі треба переглядати. Ніхто не буде фінансувати політичні партії, якщо до них будуть ставитися як до бізнес-структур», - зазначив він.

Безсмертний також виступає за прозоре фінансування виборчої кампанії, щоб ті, хто хоче діяти по закону, не виглядали білими воронами. «Кожен бізнесмен, долучаючись до виборчого процесу, має озвучити, кого із кандидатів він підтримує. Тут немає жодного переляку. Ніхто від цього не програє. І кожен кандидат має показати своїх інвесторів», - зазначив він.

При цьому політик зазначив, що завжди оприлюднює імена тих бізнесменів, які фінансово підтримують його як майбутнього кандидата в Президенти. Проте переважна більшість охочих долучитися до цього процесу боїться публічності.

Безсмертний переконаний, що цьому треба нарешті покласти край, бо в країні багато нелегальних грошей. При цьому на виборчу кампанію витрачається в рази більше, ніж показується в документах.

«Експерти кажуть, що кампанія лише одного кандидата в Президенти коштує до 40 млн.дол. Верховна Рада ратифікує залучення інвестицій у сумах менших, ніж ця. Ви можете кількість білбордів помножити на вартість одного, підрахувати витрачену суму та порівняти з тією, яку офіційно покажуть. Вони не співпадуть. Це явище називається селективна правда. З одного боку, людина говорить, що може сказати, а з іншого - те, що ще можуть слухати. Тому що є межа, за якою вже не вірять», - сказав він.