Помер відомий український розвідник Баронін

Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.

Анатолій Баронін народився 31 серпня 1932 року в Москві в робітничій родині. Отримавши вищу економічну освіту, був направлений на роботу в Молдавію, де через два роки його запросили в місцевий орган держбезпеки і запропонували працювати у контррозвідці. Із серпня 1959 року розпочався відлік його насиченої, сповненої ризиків і несподіваних поворотів розвідувальної біографії.

Після закінчіння розвідшколи Анатолій Баронін був відряджений до Африки. Він їздив країнами, вивчав міста, звичаї, встановлював контакти, допомагав африканським партнерам реалізовувати різноманітні програми розвитку та сприяння, розбудовувати спортивну та освітню інфраструктуру молодих держав, і, звісно, займався виконанням спеціальних завдань.

Під час роботи в Нігерії в 1970-х роках Анатолію Бароніну вдалося в надзвичайно стислі терміни виконати надважливе завдання центру: здобути інформацію про нову небезпечну хворобу – лихоманку Ебола. Пробірки із зараженою цією лихоманкою кров’ю терміново були відправлені спеціальним рейсом «Аерофлоту» до СРСР. Німецький журнал «Штерн» у 1970-ті роки назвав його «видатним майстром шпигунства».

Наразі він тричі працював за кордоном резидентом радянської зовнішньої розвідки. Останні п’ять років служби був першим заступником начальника управління розвідки в Києві.

Анатолій Вікторович Баронін дійсно легендарна особистість радянської та української зовнішньої розвідки. Із 50 років роботи у розвідці половину він віддав службі на керівних посадах у Першому управлінні органів держбезпеки УРСР і підготовці молодих українських розвідників.

У 1991 році звільнився у запас. Після набуття Україною незалежності багато років працював професором Інституту Служби зовнішньої розвідки України де займався підготовкою майбутніх українських розвідників.

За багаторічну сумлінну працю і вагомі здобутки у захисті національних інтересів України Баронін А.В. удостоєний ордена Данила Галицького, почесного звання «Заслужений працівник освіти України», найвищої відомчої відзнаки СЗРУ – «Почесний співробітник Служби зовнішньої розвідки України» та багатьох інших відомчих заохочувальних відзнак.

Вічна пам’ять і найкращі спогади про легендарного розвідника, доброзичливу і чуйну людину завжди залишаться у серцях друзів, колег та співробітників Служби зовнішньої розвідки України.

Керівництво і особовий склад СЗРУ висловлюють співчуття рідним і близьким легендарного розвідника. Анатолій Вікторович назавжди залишиться в історії української розвідки і в пам’яті співробітників Служби зовнішньої розвідки України.