Релігієзнавиця дала оцінку процесу створення Православної церкви в Україні

На сьогодні Православна церква України є автокефальною, незалежною, самостійною, визнаною серед інших 14 православних церков, які входять у диптихальний список. Українська церква там п’ятнадцята. Позитивною ознакою є те, що змінюється індивідуальна і колективна свідомість, яка спрямована на усвідомлення своєї православно-християнської ідентичності в межах української традиції. Таку оцінку дала Людмила Филипович, завідувач Відділу філософії та історії релігії Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ, під час прес-конференції в прес-центрі «Главком».

«Свій статус автокефальної церкви ми отримали внаслідок Томосу, який вручив Україні Вселенський патріарх 6 січня 2019 року. Це сталося з декількох причин. Перше, що є дуже важливим – церкви висловили своє бажання об’єднатися в православну церкву України, провели саморозпускні собори, і 15 грудня 2018 року рішення про об’єднання було прийнято. Віруючі УПЦ КП, частково УПЦ МП, Автокефальної православної церкви  цю новину прийняли дуже позитивно, оскільки запит  українського суспільства був дуже високий», - говорить Филипович.

Нарешті після тривалого роз’єднаного стану, в якому перебували віруючі УПЦ КП і Автокефальної православної церкви отримали можливість бути рівними із іншими православними віруючими по всьому світу. «Тепер для віруючих ПЦУ немає ніяких обмежень щодо участі в літургії будь-яких церков, щодо подорожей, щодо паломництва. З обранням предстоятеля розпочався процес розбудови цієї церкви. Цей процес розбудови має декілька вимірів. Перш за все внутрішній вимір, коли змінюється індивідуальна і колективна свідомість, яка спрямована на усвідомлення своєї православно-християнської ідентичності в межах української традиції. Цей момент є дуже важливим, адже якщо паства не готова бути незалежною, тобто автокефальною, то ніякі рішення згори ніяким чином не зроблять самоусвідомленою. І ми бачимо, що ця ідентичність проявляється і в появі українського богослов’я , і в появі нових соціальних доктрин, які стосуються усвідомлення подій на Майдані, волонтерства, участі капеланів, благодійництва і інших сферах життя», - продовжує релігієзнавиця.

Третя важлива річ, на її думку, це те, що сьогодні православні ієрархи, віруючі цієї церкви всім своїм життям прагнуть довести, що вони є християнами, і жити по-християнськи. А це є найскладнішим. Адже важливо щось задекларувати, а потім у відповідності з цими деклараціями жити.

Крім внутрішніх моментів, є інституційний розвиток церкви, обрядовий, взаємини церкви і суспільства, владою, ЗМІ і та інших вимірів. Церква повинна збільшуватися за рахунок появи нових парафій. Нині маємо 500 переходів. «Ми бачимо, що цей процес відбувається добровільно. Ми також бачимо послаблення і європеїзацію обряду. Пригадую, як заява митрополита Епіфанія схвилювала, що жінкам можна знаходитися в храмі без покриття голови, і в цьому побачили страшенний лібералізм! Важливим проявом усамостійнення зовнішнього є міжнародні відносини. Тут варто зазначити, що немає великих успіхів, як би нам хотілося. Весь час ПЦУ звинувачують, що жодна церква, окрім Константинопольського патріархату, не визнала автокефалію цієї церкви. Але я думаю, що дорости треба, треба продемонструвати, показати, що ви достойні того, щоб вас реально прийняли до сім’ї православних народів», - говорить Филипович.

Вона додає, що успіхом можна вважати те, що встановлена ставропігія, мається на увазі Андріївська церква, де є екзарх Константинопольського патріарха.

Але будь-яка нова справа не може розвиватися в ідеальних мовах. «Мушу сказати, що експерти не очікували, що такими не ідеальними умовами стане власне внутрішньо-церковний фактор, коли незгода деяких єпископів, віруючих на чолі з Патріархом Філаретом прийняти саме такий хід подій, і на фоні тих позитивних процесів, які відбуваються в ПЦУ, ця група людей має свої аргументи», - зазначила релігієзнавиця.