Різдво Христове: традиції і головнi заборони свята

Щороку 7 січня православні християни відзначають Різдво Христове. Свято відрізняється від католицького, яке припадає на 25 грудня, не тільки датою, а й звичаями.

Для християн Різдво - одна з найважливіших подій в році. Багато відзначають свято згідно з прийнятими канонами і традиціями.

«Главком» зібрав традиції, заборони і історію свята.

Різдвяна легенда

Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.

Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.

На небі засяяла Вифлеємська зоря, що сповіщала світу про народження спасителя та вказувала шлях до Царя всіх людей. За пастушками до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, смирно — долю пророка. До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.

Традиції православного Різдва

Більшість традицій Різдва дійшли до наших днів ще з давніх часів. Далеко не всі знають, звідки бере початок той чи інший звичай.

Перед Різдвом прийнято дотримуватися посту. Різдвяний піст триває 40 днів, але особливо суворі обмеження в Святвечір, 6 січня. Його суть полягає не тільки у відмові від їжі, але і в духовному вдосконаленні себе.

Саме з духовного посту веде свій початок традиція засівання на Різдво. Люди вірили, що звільнившись від негативу, випробувавши своє тіло і дух на міцність, їх потрібно засіяти зерном добра і благополуччя. Тож 7 січня прийнято колядувати, бажаючи господарям будинку всіх благ і "посівати" зерном: рисом, пшеницею, просом.

Також на Різдво здавна накривали пишний стіл. Традиція залишилася досі, але раніше це робилося це не так для свого задоволення, як для притягнення добрих духів. Наші предки вірили, що в Різдво духи борються з безбожністю і після цього їм необхідно поповнити сили.

Також обов'язкова умова столу в Святий вечір - наявність 12 пісних страв. Ця кількість пов'язана з кількістю апостолів.

Вранці 7 січня українці вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують «Славімо його!». У цей день люди зазвичай відвідують церкву, а також ходять в гості до родичів і друзів.

Після закінчення церковної відправи родина знову збиралася на святковий обід, який вже не був пісним, та починалася велика різдвяна гостина. Сало, печінка, ковбаса, різні смаженості та копченості, все за чим сумувала під час посту душа, повинно стояти на столі.

По обіді наступає час заслуженого відпочинку. В гості ж потрібно йти вже після обіду. Одружені діти, як правило, йдуть до своїх батьків. Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачати одне одному образи, вільні й мимовільні, щоб на повну міру відчути радість життя.

Крім подібних традицій існувала також низка заборон, які також були покликані вберегти людину і її сім'ю від негараздів.

Коляда

Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров'я, многих літ і всяких статків у хаті і родині. Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей та вінчували їм злагоду й достаток.

Колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно: на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий Вечір; на колишній Гетьманщині, в Слобідській Україні та в Гуцульщині — на перший день Різдва Христового, після того, як у церкві скінчиться Богослуження. На Західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят вранці.

Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки. Вони обирали отамана — хлопця, котрий вирізнявся спритністю, дотепністю і якого в селі поважали. Крім того, він мав уміти гарно починати пісню, зробити в ній вивід.

Традиційний одяг колядницьких ватаг — білі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, хустки або віночки у дівчат. Святкові ватаги залежно від регіону різнилися своїм кількісним складом і обрядовими персонажами.

Перед тим, як зайти до будинку, молодь або дітлахи просять дозволу заколядувати. Коли господарі погоджуються, колядники починають співати про народження Христа, а також бажають господарям щастя, здоров’я і достатку, за що колядників обдаровують солодощами та грошима.

Вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.

Що не можна робити в Різдво

Чимало заборон також пов'язані зі святковим столом і їжею.

У святий вечір не можна їсти м'ясо і продукти тваринного походження. Це пов'язано з тим, що ще триває Різдвяний піст.

До сходження першої зірки заборонено їсти, крім дітей і хворих.

Всі страви на столі слід скуштувати, а прибирати страви до настання Різдва категорично не можна. Це вважалося поганою прикметою.

Також перед Різдвом небажано ходити в лазню і митися взагалі. З історичної точки зору таку заборону можна пояснити тим, що процес займав багато часу (наколоти дров, розтопити баню і нагріти її), а господарі були зайняті приготуваннями.

Але є і більш духовне пояснення. Вважається, що вода допомагає людині змити з себе гріхи. А в Різдво християни хотіли впоратися з очищенням самостійно, силою свого духу, без сторонньої допомоги.

Саме з чистотою духу пов'язані й інші заборони в цей день. У Різдво не можна лихословити і сваритися. Не можна відмовляти людині в допомозі та милосерді.

Як і в більшість православних свят забороняється шити, прати, прибирати, працювати в хаті, йти на риболовлю чи полювання. Цей день повинен бути присвячений Богові.

Також не можна зустрічати Різдво в старому одязі і прикрашати верхівку ялинки чим-небудь іншим, крім зірки. Вона символізує Віфлеємську зірку.

Незважаючи на поширену думку, ворожити на Різдво також заборонено.