Юрист-міжнародник пояснив, чому Суд ООН згадав в рішенні про Мінські домовленості

Міжнародний суд ООН згадав про Мінські домовленості в своєму рішенні на підставі резолюції 2202 Генеральної Асамблеї ООН. Але згадка про Мінські домовленості в тій частині, яка не є зобов’язальною, не може змусити когось їх виконувати. Це лише політичні зобов’язання. Суд лише згадує про бажаність виконання, але не зобов’язання. Відмова від Мінських домовленостей не тягне за собою міжнародно-правову відповідальність. Таке пояснення дав Надзвичайний і Повноважний Посол України, представник України в Раді ООН із прав людини (2006-2010), Уповноважений України в Міжнародному суді ООН (2008р.) Володимир Василенко під час прес-конференції в прес-центрі «Главкома».

Тимчасові заходи прописані в пункті 106, який є резолютивною частиною, де встановлюється зобов’язання Росії. Суд з власної ініціативи згадав про Мінські домовленості.

«Ця згадка міститься в пункті 104 цього документу, тобто це та частина документу, яка не встановлює зобов’язання. Це треба чітко розуміти. І там говориться, що Суд, посилаючись на резолюцію 2202 Генеральної Асамблеї, якою були схвалені Мінські домовленості, заявляє, що він очікує, що сторони будуть виконувати Мінські домовленості з метою мирного врегулювання. І все. Тобто згадка про Мінські домовленості в тій частині, яка не є зобов’язальною, не може змусити когось їх виконувати. Вони просто згадують про бажаність виконання, але не зобов’язання. Нагадаю, всі зобов’язання прописані в пункті 106», - говорить Василенко.

За його словами, в цих паперах, які називаються Мінські домовленості, не встановлено терміну дії. За формою і змістом Мінські домовленості взагалі не є міжнародною угодою в сенсі міжнародного публічного права.

«Якщо вважати Мінські домовленості міжнародним договором в сенсі міжнародного публічного права, то їх слід кваліфікувати як юридично нікчемні акти, при тому нікчемні з моменту їх укладення. Відповідно до статті 52 Віденської конвенції про право міжнародних договорів  будь яка угода, укладена в умовах застосування сили щодо однієї сторони або навіть погрози сили є юридично нікчемними. Тому Мінські домовленості – це політичні домовленості, які не мають юридичного навантаження, не встановлюють юридичного зобов’язання. Це лише політичні зобов’язання. Відмова від Мінський домовленостей не тягне за собою міжнародно-правову відповідальність», - продовжує дипломат.

Проте одразу зауважує, що в практичному сенсі ці домовленості треба виконувати.

«Проте, знову-таки , що таке виконання будь-якої міжнародної угоди чи політичної угоди? Виконання міжнародної угоди, політичної угоди завжди пов’язано із тлумаченням цієї угоди. І Мінські домовленості, щоб їх виконати, треба тлумачити в світлі вимог загальних принципів міжнародного права, вимог міжнародних стандартів захисту прав людини, Конституції України, національних інтересів України, тоді все гаразд з тими Мінськими домовленостями. Сьогодні українська влада зайняла більш менш нормальну позицію, порівняно з минулим щодо виконання цих домовленостей. Те ж саме можна сказати про наших західних партнерів. Сьогодні ніхто не говорить про те, що треба проводити вибори на окупованих територіях, принаймні офіційно ні президент України, ні Меркель, ні Оланд. Різноманітних «експертів» до уваги не беремо. В міжнародному праві немає жодного положення, яке передбачало б проведення виборів на окупованій території. Тому питання зараз і стоїть, що спершу треба припинити вогонь, вивести всі збройні формування з території України, забезпечити контроль України над всією лінією кордону, а тоді вже можна говорити про вибори», - резюмував Василенко.

Пропонуємо також переглянути запис прес-конференції  «Правовий аналіз проміжного рішення міжнародного суду ООН»: