Пожежа в «Вікторії»: справи директора табору і його зама про махінації із зарплатами об'єднали

Сьогодні в Київському районному суді відбулося чергове засідання у справі директора згорілого табору «Вікторія» Петроса Саркісяна. Почалося засідання з 30-хвилинним запізненням, конвоїри завели підсудного до зали під руки. Ніхто з потерпілих дітей, які повинні були давати свідчення, до суду не прийшов.

На початку засідання прокурор надав суду речові докази. Він приніс обгорілі фрагменти проводки з 5-го корпусу, залишки чашок, дверних замків і два експериментальних кип'ятильника. Згорілого оригіналу кип'ятильника, через якого, згідно слідству, виникла пожежа в будівлі, в наданому пакеті не було.

Далі суд перейшов до розгляду питання про об'єднання справи Саргкісяна і його заступника Тетяни Ланина в одне. Їх, нагадаємо, підозрюють у заволодінні чужим майном на суму 120 тис грн - ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Сторона захисту була категорично проти об'єднання. Адвокат підсудного Ігор Карпов заявив, що це неможливо, так як Ланина проходить свідком у справі Саркісяна.

Сам Саркісян заявив, що не згоден з об'єднанням справ і додав, що в таборі були відсутні нічні виховали.

«За розкладом, яке було віддано департаментом освіти міської ради, о 15 годині дня жодного вихователя не повинно було бути. Ми писали листи, що потрібні нічні вихователі. Нам не давали. Всі ці штати давав департамент освіти », - заявив Саркісян.

Адвокат батьків загиблих дітей Тетяна Сягровец обгрунтувала своє клопотання про об'єднання тим, що у двох підсудних був один адвокат і одна тактика захисту і зазначила, що свідчення директора і його зама розходяться.

Суддя Віктор Чаплицький задовольнив клопотання про об'єднання справ і відклав засідання до завтра. На нього повинні викликати в зал суду Тетяну Ланина.

Відзначимо, сьогодні суд повинен був прийняти рішення з кількох важливих клопотаннями. У тому числі - про арешт комунальної власності міста на суму 3,9 мільйона гривень. Арештоване майно, за задумом адвоката потерпілих Миколи Стоянова, стане гарантією того, що потерпілим компенсують моральну шкоду.