рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Агенти Путіна на Балканах. Сербія стала жертвою мимоволі

    • Ігор Федик
    • Розсилка
    Володимир Путін саме в Сербії користується особливою популярністю серед значної частини населення цієї балканської країни - Агенти Путіна на Балканах. Сербія стала жертвою мимоволі
    Володимир Путін саме в Сербії користується особливою популярністю серед значної частини населення цієї балканської країни

    Сербія здригається від скандалів, у яких згадується й Україна

    Останніми днями у Сербії у всіх на слуху два гучних скандали:  перший – навколо оборонного підприємства «Крушик» (Krusik),  другий – «шпигунський». Нитки від обох, як виявилось, тягнуться до Кремля.      

    Все почалось у вересні цього року. На веб-сайті Arms Watch, який створила і веде болгарська журналіст Діляна Гайтанджієва, було опубліковано серію матеріалів про те, що виготовлена на сербському заводі «Крушик» зброя, з «благословення» США відправлялась до Саудівської Аравії та ОАЕ, а потім – до бійців ІДІЛ в Ємені. 21 листопада на тому ж Arms Watch вийшла нова стаття про те, що сербські зброярі постачають свою продукцію також й в Україну, де та має бути використана проти Донбасу. У Сербії публікація набула особливого розголосу, оскільки виявилось, що експортером озброєння (мінометних снарядів) була компанія GIM, яка пов’язана з Бранко Стефановичем - батьком нинішнього міністра внутрішніх справ Небойши Стефановича. В документах оприлюднених Гайтанджієвою йдеться, зокрема, про те, що GIM купували продукцію у виробника за значно заниженими цінами, ніж інші компанії в результаті чого, за підрахунками місцевих ЗМІ, держава втратила на цих оборудках щонайменше 30 млн. євро.

    У результаті розслідування, за підозрою у шпигунській діяльності було заарештовано співробітника вищезгаданого «Крушика» Александра Обрадовича, який, як вважається, передав інформацію болгарській журналістці.    



    «Шпигунський скандал»

    Скандал навколо заводу «Крушик» набув більшого розголосу, коли її підхопила опозиція та про неї почали писати інші ЗМІ. І вона була топ-новиною у Сербії до того часу, поки декілька днів тому, на невідомому обліковому записі YouTube з’явилося відео з двома особами, які обмінюються подарунками і, досить ймовірно, грошима.

    Як виявилось, одна з осіб на відео – колишній співробітник російського посольства в Белграді Георгій Клебан, а інша – невідомий громадянин Сербії. Після оприлюднення даного відеоматеріалу президент країни Александар Вучич скликав засідання Державної ради з питань національної безпеки, після чого заявив, що поговорить з російський послом про цей інцидент і про його нелогічність, оскільки, за його словами, «Сербія жодним чином не порушує інтереси Росії», а також висловив сподівання, що російському президенту нічого про це не відомо. Реакцією Кремля були слова речника російського МЗС Марії Захарової про те, що «шпигунський скандал» в Сербії виглядає як «провокація перед зустрічами на високому рівні» і що вона не розуміє занепокоєність глави сербської держави з даного приводу.

    В свою чергу, для багатьох у Сербії, великий розголос, який отримав наступний за скандалом навколо заводу «Крушик» т.зв. «шпигунський скандал», виглядає досить дивним. І в першу чергу через те, що він вже втратив свою актуальність, оскільки події на відео відбувались рік тому, а сам він не є важливим, як його намагаються показати, оскільки серед сербського керівництва є набагато важливіші особи, які пов'язані з Росією. В той же час, враховуючи резонанс попереднього скандалу, серед сербської громадськості існує думка про те, що «шпигунський скандал» досить ймовірно, є спробою сербської влади відвернути увагу від невигідної для неї справи «Крушика», яка виставляє її в м’яко кажучи не дуже хорошому світлі.

    Болгарський псевдорозслідувач

    Обидва скандали попри резонанс, який вони створили в Сербії, є цікавими не тільки через згадування в одному з них України, але й через те, через кого вони власне розпочались. Мова про болгарську журналістку Гайтанджієву, яка, як виявилось, є досить цікавою особою.

    Громадянка Болгарії Діляна Гайтанджієва позиціонує себе як незалежний журналіст-розслідувач. В 2011-2016 роках вона працювала на болгарському телеканалі ТВ7, де нерідко здійснювала «журналістські розслідування» проти ворогів власника телеканалу. Після ліквідації телеканалу в 2016 році перейшла на роботу в газету «Труд», де працювала кореспондентом на Близькому Сході до свого звільнення у 2017 році через публікацію матеріалу про постачання Болгарією озброєння в Сирію для опозиційних до режиму Башара Асада угруповань.

    На початку 2019 року вона заснувала власний сайт Arms Watch, на якому почала активно друкувати «розслідування» з відверто антизахідним, насамперед антиамериканським, забарвленням.


    Громадянка Болгарії Діляна Гайтанджієва позиціонує себе як незалежний журналіст-розслідувач
    Громадянка Болгарії Діляна Гайтанджієва позиціонує себе як незалежний журналіст-розслідувач

    Досить «популярною» вона була у 2018 році, коли її «розслідування» про розробку і випробовування хімічної і біологічної зброї в лабораторіях США, розміщених на території третіх країн, зокрема України і Грузії, та причетність американців до т.зв. «cпрaви Cкрипaля» активно поширювались російською пропагандою.

    Так, в період з 16 січня по 18 вересня того року, цикл матеріалів Гайтанджієвої на дану тематику був опублікований на веб-сайті naturalblaze.com: тут, тут і тут.

    Перша стаття на даному веб-сайті з цього циклу під назвою Explosive Article: The Pentagon Bio-Weapons була також розміщена на інших іноземних проросійських ресурсах. Зокрема, була перекладена на італійську мову і опублікована на сторінці відомого італійського проросійського журналіста Мауріціо Блондета (Maurizio Blondet, автора книги «Быть вместе с Путиным?», а також використана в матеріалі на цю тему норвезького проросійського блогера Пола Штейгана (Pål Steigan)

    Крім того, ця стаття була опублікована й на інших сумнівних порталах (блогах) антизахідного та проросійського спрямування.

    Також матеріали про зараження громадян України вірусами, які нібито мали походження з розміщених на території України таємних біолабораторій США Гайтанджієва розміщувала й на своєму блозі dilyana.bg: тут і тут.

    Цікаво, що вищезазначені публікації Гайтанджієвої про біолабораторії США були опубліковані в період замаху на колишнього співробітника російських спецслужб Сергія Скрипаля та активної фази розслідування цього злочину інциденту і використовувались тоді російським МЗС як доказ непричетності до нього російської сторони.

    Також болгарська «розслідувачка» активно давала інтерв’ю та коментарі з вищезазначеної тематики для російських пропагандистських ресурсів різного рівня, як от – RT (колишній Russia Today) чи розміщеного в окупованому Криму російського пропагандистського ресурсу News Front та його болгарської гілки bgr.news-front.info:

    Доповнюючи картину про «незалежного» болгарського журналіста-розслідувача Гайтанджієву слід також сказати декілька слів про телеканал ТВ7, на якому вона свого часу плідно трудилась. Справа в тому, що ТВ7 мав в Болгарії репутацію як такий, що відстоює російську точку зору стосовно України та Сирії і вважався зброєю російської гібридної війни.

    Тодішній власник телеканалу Цвєтан Василєв мав тісні контакти з головою болгарського руху «Русофіли» Ніколаєм Маліновим, який на сьогодні підозрюється у шпигунстві на користь Росії, а також з російським «православним олігархом» Малофєєвим.

    Наприкінці 2014 року навколо ТВ7, який погруз в боргах, розпочався процес перепродажу. Покупцем телеканалу стала невідома компанія «Праймедия» бургаського бізнесмена Асена Асенова, який є бізнес-партнером головного болгарського русофіла Малінова. Однак, за інформацією болгарських журналістів, справжнім власником телеканалу став громадянин Греції Гаяніс Карагеоргіс, який вважається в Греції переконаним русофілом і є хрещеним батьком олігарха Малофєєва. Сам же Малінов, до закриття каналу у 2016 році, обіймав на ньому посаду голови ради директорів.

    ***

    Тобто, як можна побачити з вищевказаного, нитки від обох сербських скандалів тягнуться до Кремля. І скоріш за все, не Сербія була його основною ціллю. Скандал навколо заводу «Крушик» та т.зв. «шпигунський скандал», досить ймовірно, є наслідком російських спецзаходів, які проводяться з метою дискредитації США і зображення їх, як світового спонсора тероризму і винуватця у всіх світових бідах. Для справжнього порушника світового порядку – сучасної путінської Росії – це звичайне «переведення стрілок». Сербія ж у цьому всьому стала жертвою мимоволі своїх «братів-слов’ян». Хоча виключати, що це була чергова багатоходівка кремлівських стратегів, спрямована й на «вгамування» сербського президента, який загрався з Заходом, теж не слід. В будь-якому випадку, те що сьогодні відбувається в Сербії грає на руку Кремлю, оскільки створює для нього додатковий важіль впливу на неї та особисто Александра Вучича.

    Ігор Федик, для «Главкома»

    Читайте також:
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ