Бізнес цих людей діє в Україні і навряд чи постраждає після американських санкцій, бо у Києва своя логіка
Доки українські ЗМІ смакували подробиці візиту Петра Порошенка до Вашингтона, новина про те, що мінфін США запровадив нову порцію санкцій щодо кількох десятків фізичних осіб (громадян Росії та України) та організацій, пройшла не дуже поміченою. В російському МЗС вже висловили обурення, що нові санкції оголошено на рівному місці і пригрозили симетричними заходами. «Главком» проаналізував цей список і виявив найбільш знакових осіб та компанії. Цікаво, що бізнес деяких з них успішно діє в Україні і навряд чи постраждає навіть після цих санкцій – у Києва своя логіка.
Фізосіб можна розбити на три категорії – це «чиновники» невизнаних республік «ДНР–ЛНР», «чиновники» окупованого Криму та громадяни країни-агресора. Санкції проти них передбачають, зокрема, заборону на в’їзд до США та блокування активів і власності.
Від «ДНР/ЛНР» до нового розширеного списку потрапили: «міністр внутрішньої безпеки ДНР» Олексій Дикий, «міністр внутрішніх справ ЛНР» Ігор Корнет, «міністр з надзвичайних ситуацій ДНР» Олексій Кострубинський, «представник ДНР у Росії» Олексій Муратов, «представник Центробанку ДНР» Ірина Нікітіна, «міністр держбезпеки ЛНР» Леонід Пасечник та «член «ради міністрів ДНР» Наталя Хорошева.
За межами «республік» ці прізвища мало кому про щось говорять. Про Дикого й Корнета, наприклад, відомо, що їх арештовували свої ж соратники. Муратов – колишній «МММщик» та приятель відомого сепаратиста та одного з облич «руської весни» Дениса Пушиліна. Пасечник, який свого часу отримував від Віктора Ющенка медаль «За військову службу», конкурує за контрабандні потоки з «керівником» «ЛНР» Ігорем Плотницьким. А Хорошева урочисто виголошувала, що російський рубль стане на території «ДНР» єдиною валютою. «Центробанки» «ДНР» та «ЛНР» також опинились у санкційному списку серед організацій, що самі сепаратисти трактують як визнання їхньої суб’єктності.
Серед кримських «чиновників» – «керівник управління Федеральної служби виконання покарань у Криму і Севастополю» Вадим Булгаков, «прокурор» Криму Олег Камшилов, «міністр економічного розвитку» Криму Андрій Мельников та «голова російської федеральної міграційної служби» у Криму зі «страшним» прізвищем Петро Ярош.
Камшилов був спущений до Криму з Москви зовсім недавно, коли експеримент з «прокурорством» легендарної героїні японських аніме Наталії Поклонської був визнаний невдалим. Мельников також був «призначений» наприкінці минулого року. Тож логічно, що вони не потрапляли до попередніх санкційних списків. Але той же Ярош займається міграцією ще з 2014 року і розповідає, як на півострів юрбами хлинули мігранти з України.
Окрема історія – санкції проти діючого члена російського уряду заступника міністра економічного розвитку Росії Сергія Назарова. За даними газети Bild, він разом із російським віце-прем’єром Дмитром Козаком курирує російську гуманітарну допомогу «ДНР/ЛНР» у рамках спеціальної міжвідомчої комісії, яку очолює. Назаров заявляв, що вугілля з непідконтрольних Києву територій може постачатися у Туреччину.
Є в списку члени лояльного до Кремля байк-центру «Нічні вовки», який отримує бюджетне фінансування на свої «патріотичні акції», – Геннадій Нікулов і Денис Ряузов. Власне, як і сам клуб, обличчям якого є улюблений байкер Путіна «Хірург», та його афільована структура Wolf Holding of Security Structures - у списку організацій.
Також під санкції потрапили дрібні російські банки, які ризикнули працювати в Криму та в «ДНР/ЛНР», компанія IFD Kapital олігархів Леоніда Федуна та Вагіта Алікперова і готель в Алушті, що їй належить, 21 «дочка» компанії «Транснафта» та компанії з групи «Конкорд» загадкового Євгена Пригожина, який дуже наближений до Путіна та є його особистим шеф-поваром. «Підсанкційним» компаніям заборонено залучати в США фінансування довше, ніж на 90 днів.
Окремо варто згадати про ще одного дуже цікавого персонажа та структуру. Це так звана приватна військова компанія «Вагнер» та її керівник Дмитро Уткін. Про цю компанію відомо, що вона займається різноманітними делікатними завданнями в Україні та Сирії. Так саме на «Вагнера» списують серію гучних убивств лідерів бойовиків, які намагались діяти всупереч Кремлю та його маріонеткам – Бетмена, Дрьомова, Мозгового та інших, хоча сепаратисти списували все на невловимі «УкроДРГ». Уткін був одного разу помічений на прийомі в Кремлівському палаці, і прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков підтвердив цей факт, зазначивши, що той є кавалером орденів Мужності.
При цьому Пєсков не зміг пояснити, чи керує Уткін приватною армією і чи є його найманці в Сирії, хоча Reuters в своєму розслідуванні подавало це як доконаний факт. Цікаво, що в ЗМІ проходила інформація, як очільник «Вагнера» 2016 року відвідував своє рідне селище Смоліно на Кіровоградщині, де живе його мати. В СБУ ж на журналістський запит відповіли, що рішення про заборону в’їзду Уткіна в Україну немає. Можливо, після американських санкцій у Служби дійдуть до цього руки.
Ще одна знакова для нас мішень Мінфіну США – член Ради федерації РФ, спецпредставник президента зі взаємодії з організаціями, що представляють інтереси росіян, які живуть за кордоном, Олександр Бабаков. Як колишній депутат Держдуми Бабаков голосував за анексію Криму і вже підпадав під санкції ЄС, до яких тепер долучились і США. Також американці внесли до списку двох його підлеглих – Олександра Воробйова та Михайла Плисюка. Бабакова багато що пов’язує з Україною – так зване лужниковське угрупування, до якого він належить, продовжує мати бізнес-інтереси в нашій країні. Через компанію VS Energy Бабаков та його бізнес-партнер, народжений у Харкові Євген Гінер, який володіє московським футбольним клубом ЦСКА, мають частку в кількох українських обленерго.
Після тривожного дзвіночка у вигляді тогорічних обшуків серед менеджерів української дочки бенефіціарами нідерландської VS Energy International NV, яка, в свою чергу, є 100% власником ТОВ «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна», стали два громадянина Німеччини і троє громадянин Латвії. Тобто формально Бабаков нібито ні до чого, а довести протилежне в української влади нема особливого бажання. Так само на третіх осіб зі строкатими громадянствами записані інші активи групи - як металургійний завод «Дніпроспецсталь» та агрохолдинг «УІФК–Агро».
Мабуть, найбільш відомий нерухомий актив Бабакова – «Прем’єр-палац» у самому центрі столиці, де і прописана українська «дочка» VS Energy. Саме на виході з цього готелю застрелили колишнього депутата Держдуми РФ Дениса Вороненкова. У цьому готелі зупинявся, коли перебував в Україні, екс-бізнес-партнер Бабакова Максим Курочкін, якого було вбито 10 років тому на території Святошинського райсуду. Також «лужниківці» продовжують контролювати Перший інвестиційний банк – 84,3% акцій банку належить Гінеру.
Але, схоже, незважаючи на санкції західних партнерів, в Україні бізнесу росіянина Бабакова, якого називають одним із переговірників між російськими та українськими елітами, нічого не загрожує.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0