Дотації – найбагатшим. Як аграрії уникають підвищення податків

В Україні готується податкова революція – це урядовий законопроєкт №5600. «Главком» вже описував, чім обернеться ця ініціатива. Нескладно здогадатися, що суть змін – у черговому підвищенні податків для тих платників, хто вже зараз сплачує більше за інших – це «підакцизники» (тютюн, алкоголь), держмонополії, ГМК тощо. Аграріїв закон теж зачепить, але лише трошки. Проте вони вже насторожі: збираються до бою за свої звичні преференції.

Майже одночасно з початком обговорення законопроєкту №5600, поява якого стала сюрпризом як для бізнесу, так і для експертного середовища, було оприлюднено рейтинг найбільших платників податків у 2020 році.

До лідерів потрапили державні та приватні компанії нафтогазового сектору - («Нафтогаз», «Укрнафта», «Укртрансгаз», «Оператор ГТС»), один рітейлер (АТБ), чотири виробники тютюнової продукції («Філіп Морріс Україна», «В.А.Т.-Прилуки», «Japan Tobacco International Україна» та «Imperial Tobacco Україна»), видобувники нафти, газу, залізної руди і вугілля, підприємства електроенергетики, мобільного зв'язку, ГМК, «Укрзалізниця» тощо.

Але от що цікаво: на перших позиціях платників податків не має жодного з відомих агрохолдингів. Хоча у минулому році Україна посіла друге місце у світі з експорту ячменю, четверте з експорту кукурудзи і п'яте – з пшениці. А також зберегла перше місце у світі за обсягами експорту соняшникової олії. Тобто Україна має статус великої аграрної держави, але аграрії її не «годують».

Якщо подивитися статистику і порівняти обсяг сплачених агрохолдингами минулоріч податків з відшкодуванням їм ПДВ, то виходить, що держава фактично дотує експорт агросировини, який здійснюється приватними агрохолдингами. Так, «Кернел-Трейд» (підрозділ агрохолдингу «Кернел», що має найбільший земельний банк в країні — понад 500 тис га і продав на експорт у минулому році понад 10 млн тон зернових) заплатив лише 0,36 млрд грн. податків. Це 147 місце у загальному рейтингу платників.

При цьому відшкодування ПДВ він отримав на 9,96 млрд грн.

«АДМ Юкрейн» сплатив податків на 0,10 млрд грн. Проте ПДВ йому відшкодували на 4,66 млрд грн. «Нібулон» – 0,46 млрд грн. податків і 4,28 млрд грн відшкодування ПДВ. «Сантрейд» -- 0,23 млрд грн податків та 4,26 млрд грн ПДВ. «Каргілл» — 0,09 млрд грн. та 3,81 млрд грн, «Гленкор Агрикалчер Украина» 0,13 млрд грн. та 2,77 млрд грн.

Для порівняння: торік бюджет отримав від рентних платежів загалом 52,5 млрд грн. Найбільші компанії ГМК відзвітували про сплату майже 43,3 млрд грн. податків. У тому числі «Метінвест» – 22,1 млрд грн; «АрселорМіттал Кривий Ріг» – 6,4 млрд грн; «Інтерпайп» – 2.54 млрд грн. Сплачений до держбюджету акциз з вироблених в Україні тютюнових виробів склав 43 млрд грн. При цьому через завищені податки (у порівнянні з купівельною спроможністю населення) доля нелегального ринку тютюну на сьогодні є найвищою за всю історію України. «Навіть за Януковича було менше 10%, сьогодні у нас близько 13%», - стверджує голова податкового комітету парламенту Данило Гетманцев.

Тим не менш, саме ГМК та виробників тютюнової продукції планується суттєво обтяжити черговим фіскальним навантаженням. Аграріям загрожує лише підвищення удвічі єдиного податку для 4 групи оподаткування, а також вилучення з цієї групи птахівництва. Можна здогадатися, що це якось пов'язано з агроіндустріальним холдингом МХП, він же «Миронівський хлібопродукт» (ТМ «Наша ряба»). Найбільший експортер курятини в Україні примудрився за підсумком 2020 року отримати чистий збиток у розмірі $133 млн, тоді як у 2019-му мав прибуток $215 млн. Причиною негативного фінансового результату у МХП називають... курсові збитки.

У чому ж секрет небаченої «фіскальної заощадливості» гравців ринку АПК? Він пов'язаний з тим, що значна частина галузі знаходиться у тіні. Сільгосппідприємства користуються спрощеною системою оподаткування, яка звільняє їх від податку на прибуток – та сама вищезгадувана 4-а група єдиного податку (тому збільшення цього єдиного податку в 2 рази для аграріїв не відчутніше укусу комахи – податок на прибуток як не сплачували, так й не сплачувтимуть). Коли великі агрохолдинги пролобіювали у парламенті зниження ПДВ на агросировину з 20% до 14% (почало діяти з 1 березня), це призвело до втратити цьогоріч як мінімум 5,5 млрд. грн надходжень до держбюджету.

Нелегальний обіг землі, коли землю обробляють на умовах оренди, але договори оренди не реєструють, дозволяє орендодавцю не сплачувати ПДФО і військовий збір (це 394 грн. та 32 грн.). А орендар замість 241 грн. єдиного податку сплачує лише 0,3% нормативної грошової оцінки землі. Тобто всього 70 грн. за гектар на рік. У підсумку замість 670 грн сплачується лише 70 грн. Різниця між легальною і нелегальною орендою становить 600 грн. з гектару.

У селах, як відомо, поширена форма найму робочої силу без оформлення. Згідно з даними Держстату, у сільському господарстві 1,46 млн. осіб працюють без офіційного працевлаштування. Це майже 45% від загальної кількості нелегально зайнятих в Україні. Якщо брати до уваги, що середня зарплата у сільському господарстві за статистикою складає 9,5 тис. грн, місцеві бюджети недоотримують ПДФО у розмірі приблизно 30 млрд. грн. на рік.

Чому так відбувається? Чому одні сектори економіки перенавантажені податковим тягарем, а іншим дають послаблення? Єдиного вичерпного пояснення цього перекосу у податковій політиці не має. Деякі експерти вважають, що ми -- заручники ідеологічних шаблонів дев'яностих років, коли під гаслом «село гине» надавали великі кредити колишнім колгоспам, списували начебто безнадійні борги та закривали очі на проблеми з виплатами за отриману у лізинг сільськогосподарську техніку.

Час йде, аграрії заробляють все більше, а стереотип, що «село гине» і треба йому допомогти, залишився. Є велика вірогідність, що агролобі зуміє між першим і другим читаннями прибрати з законопроєкту №5600 навіть ті незначні податкові зміни щодо агрохолдингів, які зараз є в документі (будемо відверті - є вони суто задля імітації однакового ставлення уряду до всіх категорій платників податків).

P.S. Звичайно, хліб всьому голова. Але й соціальна справедливість має бути. Держава повинна бути арбітром фіскального балансу різних сегментів економіки. На жаль, поки що їй не це вдається. Жорстко оподатковувати виробництво, розробку родовищ і шкідливі звички, та лагідно ставитися до латифундистів, експортерів агросировини, це як мінімум несправедливо. Тим більш, що не лише надра, а й земля згідно Конституції, чергову річницю якої ми відмітили, належить народу.

А потім ми дивуємося, чому у нас національний дохід на душу населення лише $2,6 тис. Це удвічі нижче, ніж, наприклад, у Косово чи Албанії. Фактично на рівні найвідсталіших африканських країн. Хоча і земля в Україні родюча, і люди працьовиті, і по деяких експортних позиціях ми на перших місцях у світі. Але ж навіщо агрохолдингам боротися за підвищення ефективності, коли держава обласкала їх пільгами та преференціями, обґрунтованість яких викликає великі сумніви. Й судячи із законопроєкту 5600 держава не збирається реалістично та з позицій справедливості переглянути ці пільги та преференції.

Інна Михайлівська, для «Главкома»