Грузини, яких ми втратили

Після сьогоднішньої відставки Міхаела Саакашвілі з посади очільника Одеської області у владі залишились лише два помітні грузини з українськими паспортами – керівник Нацполіції Хатія Деканоїдзе та перший заступник голови Національного антикорупційного бюро Гізо Углава. «Главком» згадав всіх вихідців з дружньої сонячної кавказької країни, які так і не пройшли випробування українською владою та нашими реформами.

Олександр Квіташвілі

колишній міністр охорони здоров’я

(2 грудня 2014 – 14 квітня 2016)

Призначення колишнього міністра охорони здоров’я Грузії з самого початку було сприйнято з певним скепсисом. І він такі «сподівання» повністю виправдав – Мінздрав був одним з міністерств, яке існувало десь в паралельному світі. Квіташвілі скаржився на спротив системи, але так і не зміг її зламати. Не допомогла навіть кардинальна чистка керівників всіх департаментів міністерства. До того ж, міністр не знайшов спільної мови з Верховною Радою і головою профільного парламентського комітету Ольгою Богомолець. Президентська фракція навіть ініціювала відставку міністра в червні 2015-го року. «Наш внутрішній аудит показав, що ситуація в міністерстві некерована», – заявляв заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко. Проте Квіташвілі написав заяву на звільнення 2 липня того року сам і… залишився працювати аж до квітня 2016-го. Верховна Рада кілька разів провалювала голосування за його відставку, а коли політична криза в коаліції досягла апогею, стало вже не до Квіташвілі. 4 лютого 2016-го року він відкликав заяву про відставку: «Я працюю в цій команді, і я не хочу йти, не хочу залишати справи наполовину зробленими». Квіташвілі зняли лише разом з усіма членами Кабміну в квітні цього року, а «токсичному» міністерству досі не можуть знайти керівника – діючий керівник Уляна Супрун досі не позбавлена приставки «в.о.».

Що обіцяв: більшу бюджетну автономію лікарень, їхнє переведення в комунальну власність; підписання лікарнями контрактів з персоналом за західним зразком; введення страхової медицини, ліквідацію санепідемслужби. 

Де зараз: На сторінці Квіташвілі в «фейсбуці» жодної інформації з моменту відставки, а в профілі цікавий допис – «Працював Священик в компанії «Міністерство охорони здоров’я України». Дійсно, в декого могло скластися враження, що діяльність екс-міністра обмежилася молінням за здоров’я українців. Після відставки Квіташвілі заявив, що залишається працювати в Україні і буде допомагати продовжувати реформи. Але поки ні про яку роботу в цьому напрямку першого грузинського міністра в українському уряді не чути.

Ека Згуладзе

перший заступник міністра внутрішніх справ

(17 грудня 2014 – 11 травня 2016)

Колишній заступник міністра внутрішніх справ Грузії була задіяна, мабуть, в найпомітнішій реформі – поліцейській. Власне, перейменування міліції в поліцію було, в тому числі, ідеєю Еки. Досвід Згуладзе у реформуванні грузинської поліції мав стати нагоді в Україні з її радикальною чисткою корумпованих правоохоронних органів. На перших порах створення Національної поліції, натхненником якої була Згуладзе, отримувало переважно схвальні відгуки, а Порошенко заявляв, що бачить майбутнім очільником Нацполіції саме грузинку. Але в травні 2016-го Згуладзе подала у відставку, а поліцію очолила її  співвітчизниця Хатія Деконаїдзе. Колишній шеф Згуладзе Арсен Аваков пояснив її відставку не професійними, а особистими причинами. Проходила інформація, що працюючи в МВС, Згуладзе часто була відсутня в країні. ЗМІ з’ясували, що Ека намагалась врятувати стосунки зі своїм чоловіком – французьким режисером Рафаелем Глюксманом, тож її відставку пов’язали саме з сімейними справами. Міхаел Саакашвілі назвав діяльність Згуладзе блискучою та першим прецедентом справжньої успішної реформи в Україні.

Що обіцяла: запуск патрульної служби; набір в поліцію на відкритих конкурсах; новий законопроект про поліцію; значне підвищення зарплат в поліції.

Де зараз: йдучи з посади, Ека обіцяла лишитись у складі групи радників при МВС. Вже після відставки вона зізналась, що продовжує проживати в службовій київській квартирі по вулиці Щорса.

Давід Сакварелідзе

екс-заступник генерального прокурора

(11 лютого 2015 – 29 березня 2016)

Соратник Міхаела Саакашвілі та колишній перший заступник генпрокурора Грузії не спрацювався зі своїм шефом Віктором Шокіним. Сакварелідзе позиціонував себе як прогресивного борця зі старою системою, якою просякнуте приміщення на Різницькій. У порівнянні з Шокіним, який більше нагадував одного зі своїх попередників Віктора Пшонку,  Сакварелідзе та іншій екс-заступник генпрокурора Віталій Касько виглядали ледь не новим людським обличчям ГПУ. Апогею протистояння «старих» та «нових» досягло під час розслідування справи так званих «діамантових прокурорів», яку Шокін відверто бажав паралізувати. Мирити генпрокурора з його заступниками навіть намагався особисто президент. Проте примирення не вийшло: коли стало зрозуміло, що Шокін все ж не втримається на посаді, він одним зі своїх останніх рішень потягнув з собою і Сакварелідзе, звільнивши того та притягнувши до дисциплінарної відповідальності. Навіть якщо він зробив це виключно з особистої ініціативи, навряд чи на Банковій дуже засмутилися з цього приводу. Хоча нібито Сакварелідзе мав розмову з президентом щодо його поновлення на посаді, він сам заявив, що не бажає повертатись в ГПУ через недосконалість системи.

Що обіцяв: напрацювати план реформування прокуратури; запустити тестування на посади місцевих прокурорів; скоротити штат ГПУ.

Де зараз: Сакварелідзе першим з відставлених грузинів анонсував, що йде в політику – разом з колишнім колегою Каськом вони створили поки віртуальний рух «Хвиля», який має згодом трансформуватися в партію. Відставку Саакашвілі, в якого тепер розв’язані руки щодо приєднання до «Хвилі», він вже прокоментував у тому дусі, що Міхо не покине Україну, буде вести активну політичну діяльність і подальші його дії будуть спрямовані на загальнонаціональні зміни. Очевидно, що в цих процесах амбіційний Сакварелідзе бачить і себе.

Гіоргі Лорткіпанідзе

колишній керівник поліції Одеської області

(15 червня 2015 – 7 листопада 2016)

Ставши губернатором Одещини, Саакашвілі зробив все, аби отримати в регіоні «своїх» силовиків. Так, Сакварелідзе суміщав роботу в Генпрокуратурі з очолюванням прокуратури Одеської області, а в обласну поліцію було призначено колишнього заступника міністра внутрішніх справ Грузії часів президентства Міхо. Лорткіпанідзе заявив, що звільняється, пропрацювавши півтора роки, через складну кадрову обстановку, а намагання виправити ситуацію не призвели до суттєвого прогресу. Втім дехто цю добровільну відставку трактував по-своєму. Так нардеп-«радикал» Ігор Мосійчук заявив, що колегія МВС прийняла рішення щодо невідповідності Лордкіпанідзе займаній посаді, а комітет з питань правоохоронної діяльності висловив невдоволення його роботою через хвилю криміналу в регіоні. Як би там не було, марно було сподіватись, що соратник Саакашвілі залишиться на посаді після демаршу свого патрона.

Що обіцяв: прибрати блокпости на в’їзді в Одесу.

Де зараз: коментуючи свою відставку, заявив, що як громадянин України залишається на службі української держави і Верховного головнокомандувача. До Грузії йому точно повертатись зась – нещодавно Тбіліський міський суд прийняв рішення про взяття Лорткіпанідзе під варту по звинуваченню в перевищенні службових повноважень під час розгону мітингу опозиції 26 травня 2011 року. Можливо, ми побачимо його в майбутньому проекті Саакашвілі.

Міхеіл Саакашвілі

колишній голова Одеської обладміністрації

(30 травня 2015 – 7 листопада 2016)

Відставка Саакашвілі була лише питанням часу, інтрига була лише в тому, коли він зважиться на такий крок. На тему того, чому він зробив це саме зараз, багато припущень. Але очевидно було, що колишньому президентові в ранзі губернатора, хай і однієї з ключових областей, тіснувато. До того ж виникли проблеми з демонстрацією реальних результатів роботи. В цій ситуації Саакашвілі обрав єдину можливу тактику – гучно заявити, що без поборення корупції в Києві неможливо нічого зробити на місцях, та анонсувати боротьбу на загальнонаціональному рівні. Для влади наступні місяці через соціально-економічну ситуацію будуть дуже непростими (а на Одещині до того ж провалена робота з призначення субсидій), тому зараз вигідніше знаходитись в відвертій опозиції до Банкової, чого Саакашвілі  не міг собі дозволити в губернаторському статусі. Хоча не можна виключати певних його домовленостей з Порошенком навіть після відставки.

Що обіцяв: проведення відкритих конкурсів, залучення до Одеси інвесторів та туристів, скорочення ОДА, боротьбу з корупцією, наведення порядку на Одеській митниці, ремонт траси Одеса – Рені.

Де зараз: одразу після заяви про відставку, за даними ЗМІ, прямував до Києва. Та й раніше Саакашвілі можна було зустріти в столиці частіше, ніж у довіреному регіоні, тож тепер слід очікувати ще активнішої політичної гри. Проект «Хвиля» наразі перебуває в якомусь коматозному стані, особливо якщо згадати, які оптимістичні рейтинги давали віртуальному «проекту Саакашвілі» ще зовсім нещодавно. Тож ситуацію, якщо Саакашвілі дійсно розраховує залишитися впливовим в Україні політиком, треба виправляти Нардеп Сергій Лещенко вже заявив, що екс-губернатор займеться об’єднанням «Хвилі» з «Демальянсом» та побудовою об’єднаної партії антикорупціонерів. Принаймні дуалізму, коли знаходячись при владі, він сам цю владу і критикував,  Саакашвілі позбавився.

Павло Вуєць, «Главком»