Чи є рішення Синоду ПЦУ «календарною реформою»? Пояснюємо в деталях
18 жовтня на засіданні Священного синоду Православної церкви України було ухвалене знакове рішення про «Про можливість звершення богослужіння на честь Різдва Христового за Новоюліанським календарем 25 грудня 2022 року». Одним із аргументів для такої ухвали керівництво ПЦУ назвало соціологію – «можливість вивчення реальної церковної потреби здійснення у близькому часі календарних змін». Простими словами: наскільки самі віряни готові відмовитися від «усталених» дат святкувань церковних свят? Наразі йдеться лише про одне із найбільших – Різдво Христове, яке традиційно святкують українські православні 7 січня, але тепер отримали дозвіл від церковної влади і на 25 грудня.
Це рішення викликало жваву дискусію у соцмережах, у парафіях та просто «на вулиці». І якщо «воцерковлені» віруючі розібралися – що і до чого, то більшість статистичних «просто православних» остаточно заплуталися: скільки «різдв» і коли їх святкувати, що станеться з іншими святами?
Все дуже просто.
1. Коли святкувати Різдво – 25 грудня 2022 року чи 7 січня 2023-го?
Відповідь на це запитання міститься у самому рішенні Священного Синоду ПЦУ – 25 грудня за старим стилем, що припадає на 7 січня за новим стилем.
2. Хто святкуватиме Різдво 25 грудня?
Увесь цивілізований світ, абсолютна більшість православних автокефальних Церков, Римо-католицька церква, протестантська спільнота.
Однак. Керівництво ПЦУ на своєму засіданні надало дозвіл своїм окремим парафіям та громадам, «там, де для цього існують пастирські обставини та засвідчується бажання вірних, як виняток дозволити за рішенням настоятеля та громади 25 грудня 2022 р. звершити богослужіння за чином свята Різдва Христового з подальшим поданням через єпархіальні управління до Київської Митрополії письмової інформації про число учасників такого богослужіння».
Тобто 25 грудня офіційно святкуватимуть Різдво ті громади ПЦУ та їхні настоятелі, які раніше були до цього готові. Треба відразу сказати, що в Україні їх поки що небагато. Наприклад, насьогодні у Рівненсько-Волинській єпархії ПЦУ на такий «експеримент» погодилася лише одна громада у Рівному.
Проте велика кількість наших громадян через російську терористичну агресію виїхали за кордон, переважно у країни Західної Європи, і саме вони стикнуться з тими складними обставинами, що їм важко буде навіть пояснити, чому раптом Різдво вони святкують через 13 днів після «європейського». Таким чином ПЦУ, яка за своїм статутом не має права на закордонні парафії, прямо дозволила своїм вірянам-переселенцям святкування Різдва 25 грудня, яке вони можуть зустріти у європейських храмах, скажімо, того ж Вселенського (Константинопольського) патріархату.
3. Чи є рішення Синоду ПЦУ «календарною реформою»?
На жаль, ні. Перехід зі «старого» церковного стилю на «новий» (тобто мінус 13 днів) вимагає більше часу, роз’яснень і психологічного «зламу». Адже багато церковних свят в українців вже укорінилися в їхній «генетичний код». Скажімо, Покрова Пресвятої Богородиці, яка традиційно святкується 14 жовтня, та ще й має велике «світське навантаження» у вигляді Дня захисників та захисниць України, Дня козацтва і Дня створення УПА, буде перенесено на 1 жовтня. Це ж стосується й інших традицій: Водохреща – на 6 січня, Преображення – на 6 серпня, а святий Миколай носитиме дітям подарунки не 19-го, а 6 грудня тощо.
Хоча насправді «календарна реформа» не зруйнує традиційних вірувань церковних людей. Адже літургійний календар і так прив’язаний до «нових» дат. Тобто навіть коли Різдво святкують 7 січня, у Церкві воно відзначається 25 грудня «за старим стилем». Але після реформи не буде вже ні «старого», ні «нового», а лише – єдиний стиль.
Що стосується «світських» православних, то їм потрібно буде лише зрозуміти, що після уніфікації календаря ПЦУ відзначатиме церковні свята в один і той же день з більшістю православних автокефальних Церков. Крім того, це ще більше поглибить відмінності між українським та закостенілим, «махровим» російським православ’ям.
4. Чому ПЦУ не проводить «календарну реформу» радикально?
На це є кілька причин.
По-перше, зараз триває війна, і виснажені стражданнями та незгодами люди хочуть бодай якось триматися за пам’ять про стабільне минуле, за «ілюзію нормальності». Будь-яка різка зміна традиційності може викликати не лише неприйняття, а й, можливо, і спротив громадян.
По-друге, існує фактор Московського патріархату. Він досі є серйозним внутрішнім православним опонентом ПЦУ. Керівники УПЦ МП можуть перекрутити «календарну реформу» Православної церкви України на свою користь. Вже зараз звучать голоси деяких промосковських пропагандистів, що, мовляв, ПЦУ збирається стати «новостильною» і зрадити «віру батьків».
Тому, скоріш за все, повна реформа церковного календаря в Україні відбудеться після війни. Коли вже не буде путінського режиму, а з ним – і Московського патріархату.
Ярослав Коцюба, «Главком»
Коментарі — 0