Що змінилося у путінському плані захоплення України?
Призначивши генерала Валерія Герасимова, найвищого військового офіцера Росії, прямим оперативним командувачем війною в Україні, президент Володимир Путін лише подвоїв свою переконаність у тому, що своєї мети можна досягти й без радикальних кадрових змін. Це підтверджує його звернення до своєї довіреної особи, яка беззаперечно виконуватиме його накази, заявляють аналітики.
«Призначення Герасимова, ймовірно, спрямоване на підтримку запланованих рішучих військових зусиль Росії у 2023 році», – відзначив у середу вашингтонський аналітичний центр Інституту вивчення війни,
«Путін неодноразово демонстрував своє неправильне розуміння можливостей російських військ і не відмовився від своїх максималістських цілей в Україні, – йдеться в аналізі. – Ймовірно, Путін призначив Герасимова, найвищого офіцера російської армії, наступником серії командувачів цього театру бойових дій для спостереження за великим наступом, який Путін, ймовірно, помилково, вважає таким, який російські сили можуть здійснити у 2023 році».
Інші аналітики стверджують, що Герасимова поставили на цю посаду для того, щоб взяти на себе відповідальність за подальші невдачі Росії на полі бою. А дехто припускає навіть, що Герасимов і міністр оборони Росії Сергій Шойгу намагаються відновити контроль традиційних військових лідерів над нерегулярними формуваннями, очолюваними керівником групи найманців Вагнера Євгенієм Пригожиним та лідером Чечні Рамзаном Кадировим.
67-річний Герасимов, генерал армії та заступник міністра оборони, був начальником Генерального штабу понад десять років. Він є інсайдером Кремля і відігравав ключову роль у плануванні війни. На посаді голови Об’єднаних сил в Україні він змінив генерала Сергія Суровікіна, який, керуючи військовими діями, за три місяці стабілізував позиції Росії після того, як Україна повернула собі значні території.
Деякі експерти стверджують, що тут є й особисте суперництво. «Шойгу та Герасимов понизили Суровікіна та поставили Герасимова керувати операцією в Україні, понизивши свого найкомпетентнішого старшого командира та замінивши його некомпетентним, – написала у Twitter Дара Масікот, аналітик з питань російської оборони в Rand Corp. – Це історія, в якій є все: внутрішні чвари, боротьба за владу й навіть ревнощі».
Остання раптова перестановка вищого командування в Москві, оголошена минулої середи Міністерством оборони, але, безсумнівно, схвалена самим Путіним, змусила здивуватися навіть досвідчених спостерігачів за Кремлем. У Росії багато «яструбів війни» були розлючені тим, що Герасимов, якого вони звинувачують у жахливому плануванні, що призвело до безперервних поразок на полі бою, тепер безпосередньо керує війною, яка триває вже 11-й місяць.
Офіцер із майже 50-річним стажем служби, Герасимов є консервативним і досвідченим польовим командиром, який приєднався до совєтської армії у 1977 році та піднявся кар’єрною драбиною у танковому корпусі. Суровікін, який отримав прізвисько «генерал Армагеддон» через застосування жорстокої тактики на посаді командувача в Сирії, тепер фактично понижений до заступника Герасимова.
За даними російських ЗМІ, Пригожин і Кадиров були прихильниками Суровікіна, але жорстко критикували інших російських військових командирів, у тому числі й генерал-полковника Олександра Лапіна, якого підвищили в середу під час перестановок. Лапіна було знято з керівної посади під час попередньої перестановки, оскільки війна завмерла.
Путін ніколи не очікував, що опиниться в такій катастрофічній ситуації
Марк Галеотті, аналітик і експерт з питань російської безпеки, сказав, що пониження Суровікіна вказує на схильність Путіна асоціювати людей з проблемами: «Він вважає, що це був гамбіт Суровікіна, і тепер йому доведеться за це страждати».
Галеотті заявив, що призначення Герасимова надає «додатковий політичний вплив» на повсякденні оперативні рішення, але свідчить і про спробу виправити зростаючу фракційність російської армії. У заяві Міноборони йдеться про те, що така реорганізація була пов’язана з «розширенням» операції та спрямована на «підвищення якості… та ефективності управління російськими силами».
«Має бути надія, що він дійсно зможе переконатися, нібито координація з Росгвардією (національною гвардією Росії) з силами Кадирова і, передусім, з «Вагнером», працюватиме краще, тому що це була катастрофічна невдача», – сказав Галеотті.
Зміни керівництва, незалежно від їхньої справжньої мети, підкреслюють лише одне: Путін ніколи не очікував, що опиниться в такій катастрофічній ситуації. Зараз його країна вже майже рік перебуває у стані війни, яка, за прогнозами деяких російських коментаторів, мала для росіян успішно завершитися за кілька днів, а переможні російські війська мали пройтися Києвом.
Натомість отримали десятки тисяч убитих та поранених, і Путін був змушений оголосити непопулярну мобілізацію для підкріплення. Чотири українські області, які Росія нібито анексувала з порушенням усіх міжнародних прав, не повністю контролюються Москвою. А західні прихильники України планують відправити Києву партії додаткової та більш потужної зброї.
Багато проросійських військових блогерів висловлювали скептицизм щодо того, що кадрові зміни вирішать зростаючі проблеми російської армії, включно з її опорою на поспішно навчених й погано оснащених новобранців. «Сума не змінюється, якщо міняти місцями її частини», – написав у Telegram військовий аналітик, відомий під псевдонімом «Рибар».
Інші заявляють, що Герасимова, обтяженого безпосередньою відповідальністю, оскільки Росія йде до подальших поразок, використають як потенційного цапа-відбувайла для Путіна, коли для цього настане відповідний момент.
Хоча Суровікін здебільшого уникав публічної критики, усе ж він був головним, коли Росія зазнала кількох принизливих поразок на полі бою, включно з відступом з Херсона.
Нещодавно Росія зазнала значних втрат під час низки високоточних ударів з боку України, включаючи нещодавню нищівну атаку на Макіївку, внаслідок якої загинули щонайменше 89 (офіційно визнана Москвою цифра) російських військових. Деякі коментатори звинуватили російське командування у нездатності розміщувати солдатів і зберігати боєприпаси в одній будівлі.
Герасимов був призначений Путіним главою Генерального штабу Росії в 2012 році і був тісно пов’язаний з використанням Росією гібридної війни, зокрема під час її вторгнення в Україну у 2014 році та незаконної анексії Криму.
Усі ці перестановки підкреслюють дедалі більші розбіжності в командуванні, й аналітики заявляють, що пониження Суровікіна було різким зневажливим ставленням до Кадирова та Пригожина, чиї війська «Вагнера» вели багатомісячний наступ на Бахмут.
У середу Пригожин заявив, що зробив ключовий крок, захопивши сусіднє місто Соледар. Але українські офіційні особи заперечили це твердження, і в четвер у Соледарі та навколо нього тривали запеклі бої. Західні офіційні особи заявили, що бій має невелику стратегічну цінність, але Пригожин хоче перемоги, щоб показати свої можливості громадськості.
«Це маневрування є перетягуванням канату між Суровікіним (і його симпатиками, такими як Пригожин) та Герасимовим, – написала в Telegram російський політолог Тетяна Станова. – Путін, не будучи професійним військовим і не розуміючи, як врятувати ситуацію, коливається між ними. Через пару місяців Герасимова теж можуть усунути».
Моллі МакКью, вашингтонський експерт з інформаційних воєн, зазначила, що нові призначення мають на меті відновити баланс сил.
Якими б не були перестановки у Москві, одне залишається чітким і ясним: війна йде не за планом
«Путін любить відбивати ноги тому, хто в даний момент найвищий. І я гадаю, що це частина такого плану, – сказала Макк'ю в одному з інтерв'ю. – Це сигнал, що ця внутрішня боротьба за владу, яку всі мікроаналізували і на якій ми так сильно зосереджуємося, перебуває під контролем».
Якими б не були внутрішні маніпуляції, одне залишається чітким і ясним: війна йде не за планом. Маккью сказала, що перестановка відображає підготовку до нових наступальних дій. «Я думаю, що це сигналізує про ескалацію прихильності щодо просування й підтримки війни, у чому з російської сторони ніхто не був настільки впевнений, оскільки вони планували виграти цю війну дуже швидко», – зазначила Макк’ю.
Джерело: The Washington Post
Переклад з англійської Вікторії О. Романчук,
відповідального секретаря журналу «Універсум»,
членкині Національної спілки журналістів України,
членкині Organisation Mondiale de la Presse Periodique (Brussels, Belgium)
Коментарі — 0
