Росія веде війну проти нашої ідентичності

Знову обстріли, нові людські жертви, руйнування.

І практично водночас із цими подіями демонтаж пам'ятника Шевченку в окупованому Мелітополі. Причому здійснений потайки, вночі, під час комендантської години.

Спогад з юності. Я навчався в київській фізико-математичній школі №145. Шістдесят років тому так само потайки, вночі, тодішні радянські окупанти, залучивши для цього військовослужбовців, знищили Троїцьку церкву, що межувала з моєю школою. Церкві було понад сто років. Вона пережила Першу світову, більшовицьку революцію, хвилю знищень храмів у 1930-і роки, нацистську окупацію, але зрештою стала жертвою радянських окупантів.

Так, Росії потрібні наші території. Потрібні наші надра, наші підприємства. Потрібні людські ресурси.

Але з одним уточненням: їй потрібні не вільні люди, а раби. Налякані, упокорені раби. Через це сьогодні вона вдається до терору. Це останнє, що вона може.

Російська влада була налякана спочатку Помаранчевою революцією, а згодом Революцією Гідності. Російська влада, коли тогочасна українська тішилася ілюзією стратегічного партнерства з північно-східним сусідом, розуміла, що співіснування поруч авторитарної Росії та демократичної України неможливе. І готувалася до війни.

Власне, вся історія російсько-українських відносин – від 17 сторіччя і донині – це історія війни Московії/Росії проти української ідентичності. 

Нинішнє покоління українців має шанс розірвати це зачароване коло.