«До літа Україна, ймовірно, почне атакувати більшу частину російської військової інфраструктури у Криму»
Наступні шість місяців ознаменуються великими трагедіями. Українські Збройні Сили воюватимуть у важких умовах, а українські мирні жителі страждатимуть від щоденних російських атак. Тим часом недостатньо оснащені та погано керовані російські війська зазнають масштабних втрат, знижуючи боєздатність країни. За словами голови Об’єднаного комітету начальників штабів США генерала Марка Міллі, російські військові вже мають «значно більше 100 тис.» вбитими і пораненими. Тисячі інших російських військових загинуть цієї зими через бездушну зневагу Кремля до людського життя.
За допомогою західних танків та іншої зброї ЗСУ зможуть звільнити більше територій на сході та півдні країни, а це вже дасть привід говорити про українську кампанію з повернення Криму. Окупація Криму дає змогу російським військовим загрожувати українським позиціям з півдня та дає Чорноморському флоту Росії передову базу для здійснення атак з великої відстані. Проте протягом перших дев’яти місяців війни західні союзники Києва не бажали підтримувати будь-які військові зусилля з повернення Криму: частково через занепокоєння, що така спроба перетне червоні лінії Путіна та призведе до катастрофічної помсти Росії, а частково через те, що нині на півострові проживає значна кількість людей, які ідентифікують себе з Росією. Це може ускладнити реінтеграцію цієї території в Україну.
У міру того, як Україна звільняла значні частини своєї території від окупаційних російських військ, риторика Зеленського щодо Криму змінилася
Протягом більшої частини минулого року, поки ідея звільнення Криму залишалася здебільшого теоретичною, президент України Володимир Зеленський був готовий відкласти це питання на якийсь час. Українські сили були зосереджені на звільненні окупованих територій за межами півострова, і, здавалося, майбутнє Криму буде визначено після закінчення війни – шляхом дипломатичних переговорів. Але у міру того, як війна прогресувала і Україна звільняла значні частини своєї території від окупаційних російських військ, риторика Зеленського щодо Криму змінилася. «Крим – це наша земля, наша територія», – сказав він минулого місяця у відеозверненні до Всесвітнього економічного форуму у Давосі, Швейцарія. «Дайте нам зброю», – закликав він, і Україна «поверне своє». І, як пише The New York Times, адміністрація Байдена дійшла думки, що Україні, можливо, доведеться загрожувати позиціям Росії на півострові – навіть якщо це призведе до ескалації конфлікту.
Якщо Україна завдасть величезних втрат Росії, звільняючи значну частину своєї території, Зеленський не дозволить Росії продовжувати окуповувати Крим. До літа Україна, ймовірно, почне атакувати більшу частину російської військової інфраструктури у Криму, готуючись до ширшої кампанії зі звільнення півострова. Замість того, щоби чекати, поки розгорнеться цей сценарій і ризикувати потрапити у довшу та небезпечнішу війну, Вашингтон повинен надати Україні зброю та допомогу, які їй потрібні для швидкої та рішучої перемоги на всіх окупованих територіях на північ від Криму – і тоді буде цілком реально погрожувати повернути півострів військовим шляхом. Це змусило би Путіна сісти за стіл переговорів і створило би можливість для дипломатичних перемовин: поки остаточний статус Криму залишався би невизначеним, можна було би запропонувати Путіну вихід з України, який не гарантує його політичну смерть і дозволив би Україні уникнути надзвичайно дорогої військової кампанії.
Важкий шлях визволення
Але про українську військову кампанію зі звільнення Криму навряд чи може зараз йтися. Першим кроком до неї було би стримування російських військ у Херсонській і Луганській областях, а також на півночі Донецької. Далі Україна звільнить решту Запорізької області та всю південну частину Донеччини, до Азовського моря, розірвавши сухопутний перехід з Росії в Україну. Українським військам також потрібно буде знищити Керченський міст, який з’єднує Росію з Кримським півостровом і дозволяє Москві поповнювати свої війська і запаси. У жовтні 2022 року вибух зруйнував частину мосту, але до літа його можуть повністю відновити.
Без цього сполучення з Кримом Кремль був би змушений повернутися виключно до постачання морем, але пороми та баржі не могли би задовольнити матеріально-технічних потреб для бойових дій у Криму та на півдні України. Тим часом українські війська тижнями завдаватимуть ударів по російських силах та інфраструктурі, щоби знизити військовий потенціал противника. Цілі включатимуть логістичні центри, авіабази, командні та контрольні центри, військово-морські об’єкти та транспортні вузли.
Якщо Україна хотіла б досягти успіху на цьому початковому етапі операції, їй знадобилося б здійснити наземні та десантні атаки, щоб закріпитися в Криму – це ще одне величезне зусилля. Далі потрібно буде нарощувати сили одразу в кількох місцях на півночі Криму, щоб бути спроможною захопити великі стратегічні об’єкти, такі як база Чорноморського флоту Росії в Севастополі, столиця Криму Сімферополь, прибережне місто Феодосія та керченський порт. Для досягнення цих цілей Україні потрібно буде зосередити свої сили в Херсоні та на території, захопленій у перспективі на півночі Криму, зробивши їх уразливими для російського тактичного ядерного удару. З цієї причини (а також через те, що втрата Криму може поставити під загрозу режим Путіна), завершальна фаза цієї кампанії буде найнебезпечнішою.
Навіть маючи потужну західну підтримку, Україні буде важко здійснити таку операцію. Німецькі танки Leopard 2, британські танки Challenger 2, американські танки M1 Abrams і бойові машини піхоти M2 Bradley, обіцяні Києву останніми тижнями, безумовно, покращать шанси. Але українським військовим знадобляться сотні цих машин, а також засоби повітряного нападу (або десятки добре озброєних бойових безпілотників, або сотні менших одноразових протитанкових безпілотників), тисячі снарядів Himars (високомобільної артилерійської ракетної системи), а ще – ракети великої дальності та десятки тисяч артилерійських снарядів. Їй також знадобиться велика кількість пілотованої авіації та інженерні, десантні та матеріально-технічні можливості для проникнення через укріплені російські оборонні лінії задля очищення сотень миль окупованої території та проведення десантних і наземних штурмів для переходу в Крим і витіснення російських сил.
Рецепт катастрофи
Небажання Заходу надати все необхідне для перемоги України над Росією, про що свідчить як тривалий опір Вашингтону та його союзників надати Києву всі необхідні їй системи озброєння, так і затягнуті терміни виконання обіцянок, підриває здатність України вести такий наступ і, ймовірно, спричинить розтягнення війни на весь 2023 рік.
Втрата Криму у військовому плані завдасть серйозного удару по довірі росіян до Путіна, тому, коли війна затягнеться, він може вдатися до таємних засобів, аби застерегти НАТО від посилення підтримки України. Приміром, РФ може здійснити атаки на комп’ютерні мережі та інфраструктуру в Європі та Сполучених Штатах або викликати промислові хімічні чи ядерні аварії в Україні, аби продемонструвати свою готовність до ескалації. Наразі Захід демонструє невелику схильність до ризику, тому Путін може подумати, що блефом досягне потрібної йому угоди з Україною.
Щоб переконати Путіна піти з Криму, західним країнам потрібно буде робити набагато більше
Разом із тим, західні чиновники менше, ніж колись, стурбовані бряцанням ядерною зброєю Росією. І перед лицем поступової російської ескалації євроатлантична рішучість підтримати Україну збережеться протягом усієї війни. Замість згортання підтримки Захід продовжить відповідати на поступову ескалацію Кремля збільшенням військової підтримки. У результаті НАТО і Росія продовжуватимуть рухатися до конфронтації, поступово збільшуючи ризик того, що випадковий інцидент або прорахунок дасть поштовх до повномасштабної війни.
Насправді Путін не зацікавлений у боротьбі з НАТО. Це він дав зрозуміти, не зарезервувавши звичайні військові можливості для такого протистояння. Але це не означає, що російський лідер не бажає грати у небезпечну гру із Заходом. І чим довше ця гра затягнеться, тим більше шансів, що вона закінчиться трагедією.
Загроза
Західним державам не потрібно ризикувати небезпечною та тривалою війною. Вони можуть допомогти довести конфлікт до набагато швидшого завершення шляхом надання зброї, обладнання та матеріально-технічної підтримки, які потрібні Україні, щоб створити реальну загрозу контролю Москви на півострові.
Зараз Україна перемагає лише завдяки помірній підтримці Заходу. Танки та інша техніка, нещодавно обіцяна Сполученими Штатами, Німеччиною та різними іншими європейськими державами, безсумнівно, дадуть Україні ще більшу перевагу. Але щоб переконати Путіна піти з Криму, західним країнам потрібно буде зробити набагато більше. Зокрема, скасувати штучні обмеження, які вони наклали на військову допомогу Києву, і постачати зброю великої дальності, яка дозволила б Україні грати як у нападі, так і в обороні. І їм потрібно буде надати сотні танків, БТРів, безпілотників, літаків та іншої зброї, необхідної для звільнення Криму.
Замість того, щоб дозволити конфлікту затягнутися, адміністрація Байдена повинна допомогти Україні довести війну до швидкого та рішучого кінця. Це може дозволити визначити остаточний статус Криму шляхом переговорів, а не силою, позбавивши Україну та Росію від трагедії ще одного року війни. Це також забезпечить українську демократію, переконає авторитарну владу РФ від військової агресії в майбутньому та зменшить ризик ядерної ескалації, яка може перерости в екзистенційний конфлікт.
Джерело: Foreign Affairs
Переклад: Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0
