Павло Ковтонюк: З тими, хто уникає щеплення, потрібно діяти жорсткіше

Коронавірус повільно, але впевнено відновлює активну циркуляцію в Україні. Якщо два тижні тому у державі фіксувалося близько 700 випадків інфікування на добу, то станом на середину серпня Міністерство охорони здоров’я рапортувало про понад 1000 нових випадів хвороби щодоби.

За розрахунками експертів, осіннього спалаху коронавірусної інфекції Україні не уникнути. Про особливості прийдешньої хвилі, необхідність щеплення дітей від Covid-19, потенційну небезпеку штаму «йота» та причини нових коронавірусних проблем в Ізраїлі, який досі вважався взірцем вакцинації, в інтерв’ю «Главкому» розказав ексзаступник міністра охорони здоров’я (у 2016-2019 роках) Павло Ковтонюк. Нині він – співзасновник Українського центру охорони здоров’я.

Нині показники шпиталізацій через Covid-19 трохи виросли, однак чи випливає з цього, що Україна перебуває на порозі чергового спалаху? Оптимісти припускають, що із закінченням курортного сезону кількість шпиталізацій взагалі впаде до червневого рівня?

Я вважаю інакше. Ми спостерігаємо загальноєвропейський спалах, спричинений штамом «дельта». Цей штам дедалі більше поширюється і в Україні. Його циркуляція в якийсь момент стане критичною, і тоді в Україні різко підскочить захворюваність. Особливістю цього варіанту коронавірусу є те, що захворюваність буде наростати дуже стрімко, а після досягнення піку – так само швидко піде на спад. Я думаю, на нас такий розвиток подій чекає у середині вересня.

Штам «дельта» заразніший за своїх попередників, однак нині світом почав поширюватися варіант «йота», який ще швидше передається. Чи приєднається він до «дельти» вже під час прийдешнього спалаху?

Зараз ми говоримо про «Дельту», оскільки нам достовірно відомо: в Україні цей варіант є. У наших сусідів і на заході, і на сході цей штам домінує, тому є всі підстави казати, що Україну накриє саме цей варіант. Загалом же штамів коронавірусу багато – десятки, але ми помічаємо лише ті, які несуть потенційну загрозу для системи охорони здоров’я: швидше поширюються та призводять до серйозних наслідків для життя і здоров’я.

Хочу наголосити: нашим лікарням треба готуватися до напливу «ковідних» пацієнтів вже зараз, бо ліжка будуть заповнюватися дуже швидко. Ситуація точно буде складніша, ніж під час зимового спалаху.

«Дратує риторика МОЗу про те, що всім варто заспокоїтися»

Чому? За останні тижні Україна відчутно наростила темпи вакцинації – невже це ніяк не пом’якшить наступний спалах?

У нашого суспільства в цілому такого шансу немає. Кожен, хто вакцинувався, підвищив свої шанси без великих проблем пережити цей спалах, оскільки вірогідність уникнути тяжкого перебігу та шпиталізації у щеплених людей дуже і дуже висока. Водночас на рівні всього населення за такого охоплення вакцинацією ми не захищені, на чому можна переконатися на прикладі інших країн. На момент розгортання спалаху у Великій Британії було щеплено близько 50%. У США на початку спалаху щепили під 60% жителів, тим не менше зараз там щодня реєструється по 130 тис. нових випадків, причому добова кількість виявлених випадків інфікування за місяць зросла у 10 разів. Хворіють в основному невакциновані люди – зокрема, більшість випадків інфікування спостерігається у південних штатах, які відстають від решти за темпами вакцинації: Флорида, Канзас тощо.

Нам не варто розслаблятися. Я визнаю наші нинішні успіхи у вакцинальній кампанії, ми справді молодці. Водночас мене дратує риторика МОЗу про те, що всім варто заспокоїтися, бо у нас все чудово, населення щеплюється повним ходом, до того ж, якась його частина перехворіла і здобула імунітет таким чином. Повторюю, подивіться, який потужний спалах у Сполучених Штатах, де перехворіло найбільше людей у відсотковому співвідношенні і де вакциновано понад 50% населення.

Якщо виходити з логіки, що за умов досягнення колективного імунітету розповсюдження хвороби зупиняється, то чому тоді зараз ми спостерігаємо спалах в Ізраїлі, який є взірцем, з точки зору вакцинації? Там вже точаться розмови про необхідність третього щеплення...

Ізраїль вакцинувався на 60%. У кожної країни є поріг, на якому ентузіазм людей, мотивація щеплюватися та можливості уряду переконати закінчуються. До того ж, скрізь є певний відсоток людей, які мають антивакцинальні погляди. У різних країн цей поріг різний. На жаль, в Україні він досить низький. Якщо говорити про Ізраїль, то не схоже, що там хворіють щеплені люди.

Щодо третьої дози – немає однозначних доказів, що вона потрібна. Про це ще рано говорити.

Тобто виходить, що через якийсь невеликий відсоток нещеплених, буквально до 10%, Ізраїль не досяг колективного імунітету?

Так. Але зауважте, цей спалах у США, Британії, Іспанії відрізняється від спалаху у Росії. Скрізь крива захворюваності круто йде вверх, однак у країнах з високим рівнем вакцинації дуже низький рівень шпиталізацій та смертності. Натомість у РФ ці показники високі. У названих мною країнах, на відміну від РФ, хворіє в основному молодь і діти. Чому? Бо вони нещеплені. Натомість люди похилого віку та особи із хронічними захворюваннями охоплені вакцинацією майже на 100%. Серед них поширення захворюваності невисоке і відсоток госпіталізацій невисокий. Тому вакцинуватися треба, це єдина вірна стратегія захисту від Covid-19.

На російських каналах іде соціальна реклама, де публічні люди закликають щеплюватися. Україна поки що не дуже переймається пропагандою щеплень. Як мала б відбуватися ця кампанія у нас: у соцмережах, по телебаченню?

Є різні категорії людей, і вони користуються різними джерелами інформації. В усіх цих каналах повинна бути присутня тема вакцинації. Зараз тема вакцинації присутня недостатньо. Багато впізнаваних, медійних людей могли б популяризували її: той же президент Зеленський, який є не тільки політичною фігурою, але і просто впізнаваною людиною з дуже високим рівнем довіри в суспільстві. Від нього я не чув взагалі нічого на тему вакцинації, що дуже дивно.

Київський міський голова не бере жодної участі у популяризації вакцинації. Натомість ми маємо якусь дивну комунікаційну кампанію. Вона ні до чого не спонукає — так, просто використали гроші. Я, щиро кажучи, не стежу за російськими каналами, але вірю, що там є потужна популяризація щеплення, тому що в Росії показники вакцинації вищі, ніж у нас. Десь вдвічі. Напевно треба і нам щось робити. Ми далі останні в Європі за рівнем вакцинації двома дозами, за рівнем вакцинації одною дозою, за рівнем захисту найбільш вразливих груп. А судячи з того, що пишуть наші медіа, ми усіх уже перемогли. Вакцинація зараз пришвидшилась, безумовно, але вона далека навіть від країн центральної Європи.

«Ця пандемія не буде останньою»

1 вересня почнеться новий навчальний рік. Вчителі мають бути вакциновані, а що робити з дітьми, яких зараз просто не можна щеплювати? Чи вони будуть вирішальним фактором у формуванні спалаху?

Дітей нині практично не щеплюють не в силу віку, а в силу того, що вони не є групою ризику. Дорослі більш вразливі до коронавірусу. Тому у школах більш вразливими є безумовно вчителі. А діти менше хворіють – щоправда, «Дельтою» вони хворіють дещо більше, ніж попередніми штамами, тому треба щеплювати вчителів. Ця тактика, яку застосовує наш уряд, абсолютно логічна. До слова, в Ізраїлі вакцинують уже і дітей.

Якщо спалах нас накриє в середині вересня, то коли є сенс запроваджувати серйозні карантинні обмеження?

Зараз ще рано. Нині варто запроваджувати адаптивний карантин: дивитись, де і в якому регіоні ситуація виходить з-під контролю. Бо карантин застосовується як екстрений захід. В тій ситуації, коли ти не можеш контролювати ніяк взагалі те, що відбувається. Хороша аналогія – це стоп-кран в поїзді: якщо втрачаєш керування, зупиняєш все ціною того, що пасажири попадають з полиць. Так і карантин: дуже неприємна штука. Тому його треба спочатку адаптивно застосовувати, дивитися, які регіони страждають найбільше. А якщо вже по всій країні ситуація взагалі вийде з-під повного контролю, тоді закриватися.

У МОЗ є нормальні інструменти для того, щоб це відстежувати. Попередній спалах, наприклад, показав, що міністерство дечому навчилося.

На вашу думку, міністерство навчилося працювати з контактними особами? Адже у минулі півтора року воно цим прошарком розповсюджувачів вірусу не займалося.

Покращення системи виявлення і відстеження контактів не відбувається. Скажімо, протягом літа при дуже низькій кількості виявлених випадків ми бачимо високу кількість госпіталізацій. В окремі дні навіть госпіталізацій більше, ніж випадків виявлення. Це говорить, що тестування у нас як не працювало, так і не працює. Фахівці на це не розраховують. Але мені здається, що треба просто визнати, що ми програли боротьбу за тестування і відстеження контактних. І змушені тепер стримувати пандемію в лікарнях і карантинами.

Чому цю битву ми програли? Через брак коштів? Хіба це дорого?

Ні, це, навпаки, дешево. Хороша система виявлення заощаджує масу грошей. Але вона потребує певного управлінського таланту, певного рівня мислення і організаційної майстерності. Особливо якщо ми говоримо про Україну, де стартові позиції низькі. Хтось повинен був цією ідеєю захопитися і взяти лідерство у свої руки. Такої людини не знайшлось, а саме собою воно не зробиться. Хоча, я вважаю, що починати варто навіть зараз, бо ця пандемія не буде останньою. І система виявлення нам знадобиться все одно.

«Можеш не щеплюватися, але тоді ти не можеш брати участі в суспільному житті»

Як ви ставитеся до дискримінації невакцинованих, обмеження в правах людей, які категорично відмовляються щеплюватися?

Ми будемо вимушені запровадити такі заходи. І я б хотів, щоб якомога більша кількість людей по-дорослому дивилися на цю ситуацію. Зараз навіть у європейських країнах темпи вакцинації суттєво сповільнилися, люди просто перестали ходити щеплюватись. Це означає, що від уряду зараз потрібні додаткові зусилля. Безумовно, можна видавати квитки на футбол, безкоштовне пиво, робити знижки на комунальні послуги. Нехай ще кілька відсотків такими засобами вдасться залучити. Але коли було 15%, а завдяки заохоченням стало 20%, а треба ще до 70% дотягнути, то зрозуміло, що квитками на футбол цього не вирішити. Тоді потрібно діяти жорсткіше.

Я не вважаю, що це дискримінація, не вважаю, що це обмеження прав. Є аналогічні сфери, до яких ми звикли і не ставимо ніяких питань. Наприклад, дорожній рух. На дорозі кожен водій становить підвищену небезпеку, бо автомобіль – джерело підвищеної небезпеки. Тож людям видають ліцензії на те, щоб брати участь у активності з іншими людьми на дорозі, тобто водійське посвідчення – воно показує, що людина небезпеки не становить, вміє їхати рівно і знає правила. Коли в нас пандемія, і ми теж збираємось всі разом, то кожен з нас є потенційно джерелом підвищеної небезпеки для інших. Ми можемо переносити вірус. І нам теж потрібно сертифікат, ліцензія на те, щоб пересвідчитися, що ми не є джерелом небезпеки. Ось так я на це дивлюсь. Ми ж не говоримо про те, що люди, які не мають водійських прав, дискриміновані і страждають від того, що їм не можна за кермо. Так само і тут. Невакцинована людина заражає інших, хтось може померти.

Я дійшов такого висновку для себе, що це нормально: якщо ти хочеш брати участь в суспільному житті, слідуй правилам. Це не є примус. Про примус можна було б казати, якби людей активно відшукували і насильно вакцинували. А тут, ти вільний, можеш не робити собі вакцину, але тоді ти не можеш і брати участь в суспільному житті. Тому я прихильник того, щоб в Україні діяли вакцинальні сертифікати.

Наталія Сокирчук, «Главком»