Голова НАЗК: Нова Зеландія наклала на росіян в рази більше санкцій, ніж… Україна

Національне агентство з запобігання корупції, яке раніше було одним із головних ньюсмейкерів, під час війни зникло з інформаційних радарів. Ще під час спалаху коронавірусу декларування доходів-витрат партій стало необовязковим, а з початком масштабної війни з метою безпеки були засекречені всі декларації, навіть ті, які подавалися ще до активної воєнної фази. Вони просто тимчасово зникли з офіційного сайту НАЗК. Хоча періодично орган оголошує про складання протоколів на порушників – наприклад, на скандального нардепа Миколу Тищенка, який «забув» задекларувати свій «Мерседес».

Паралельно НАЗК займається діяльністю, яка раніше була для нього непритаманною. Агентство почало складати списки осіб, причетних до російської агресії, які підпадають під санкційні критерії, та через МЗС передавати їх урядам так званої санкційної коаліції. До певної дати ці особи можуть бути виключені зі списку, якщо публічно та достовірно засудять політику Кремля, передадуть значну частину свого статку до Фонду реконструкції України, звільняться зі своїх посад та допоможуть виявити активи інших фігурантів списку. Так Україна хоче вплинути на тонкий прошарок російської еліти, який, як зазначено в дорожній карті робочої групи з питання антиросійських санкцій, становить менше 0,1% населення РФ. Розрахунок полягає в тому, аби цей прошарок натиснув на керівництво своєї країни задля припинення агресії проти України. Хоча в успішність такого тиску в наскрізь авторитарній країні віриться слабо.

В інтерв’ю «Главкому» голова НАЗК Олександр Новіков розповів, коли відновиться публічне декларування, чому Україна гальмує з санкціями проти агресора,, як змусити російських олігархів скинути Путіна та навіщо потрібні «корисні росіяни».

«Ми розраховуємо, що нам передадуть російські активи»

Наскільки змінилась робота НАЗК під час воєнного стану, коли декларації чиновників засекречені, але вони все одно мають їх подавати?

З початку широкомасштабного вторгнення Росії ми всі ресурси спрямували на військові проєкти. Спільно з експертами, Офісом президента, міжнародною спільнотою була створена Міжнародна робоча група з питань санкцій проти Росії.  При Офісі генпрокурора було створено український Task Force – робоча група з пошуку і конфіскації російських активів, яка взаємодіє з правоохоронними та іншими органами багатьох країн.  Її на початку роботи очолювала представниця НАЗК.

У перші дні війни до нас звернулося МЗС з проханням ідентифікувати осіб, причетних до агресії,  і проти яких можуть бути застосовані санкції. Бо НАЗК на сьогодні є найбільшим аналітичним центром, де працює більше 200 аналітиків. Потім ми разом з партнерами підготували закон про конфіскацію російських активів в Україні. І вже була перша конфіскація майна російського олігарха Євтушенкова (колишній власник мобільного оператора «МТС-Україна» – «Главком»), наближеного до Путіна. У рамках цих законодавчих механізмів можна в майбутньому здійснити і відшкодування збитків.

Ми разом з Мін’юстом працювали над концепцією міжнародного договору щодо конфіскації суверенних активів Російської Федерації в світі. І останній наш військовий проєкт – це пошук колаборантів за запитом Служби безпеки.

Щось дуже багато у вас функцій.

Поясню, чому ми цим займаємось. Якщо публічна особа працює не на державу, а на росіян, то діє в умовах конфлікту інтересів. А це відноситься безпосередньо до нашого мандата. Крім того, ми створили портал «Війна і санкції», яким користуються дипломати зі всього світу. Там є можливість повідомляти про активи підсанкційних осіб або спроби обходу  санкцій. І до нас надходить навіть більше такої інформації, ніж на відповідні ресурси Європолу. Ми відновили всі свої функції, окрім перевірки фінансових звітів партій, яка зупинена ще з травня 2020 року, та проведення повних перевірок декларацій, відновлення яких зараз стає все більш актуальним.

За яким принципом ви обираєте потенційно підсанкційні прізвища громадян Росії, які відправляєте до МЗС, і як далі це все рухається?

Експертами в сфері санкційної політики в межах згаданої робочої групи – і європейськими, і американськими, і українськими – була опрацьована схема накладення санкцій проти Росії. Існує чотири таких документи: йдеться про загальний план санкцій, про окремі плани санкцій в енергетиці, щодо фінансового сектору і щодо конкретних осіб. Існує десять категорій таких осіб, яких НАЗК ідентифікує і надає міністерствам закордонних справ дружніх до нас країн інформацію про них. Списки для запровадження санкцій ми передаємо в МЗС, Генпрокуратуру та СБУ.

До речі, на жаль, в Україні з 24 лютого накладено чи не найменше в світі санкцій на росіян. Станом на 6 вересня їх було накладено лише на 294 особи (9 вересня Україною були накладені санкції ще на 606 осіб з керівництва РФ – «Главком»). Навіть Нова Зеландія у рази більше наклала.

Чому так, як вважаєте? Чи ви ставили таке питання перед керівництвом держави?

Просто в Україні відсутній орган, відповідальний за накладення санкцій. У законі про санкції сказано, що п’ять суб’єктів можуть підіймати питання щодо їхнього запровадження – Верховна Рада, Кабмін, Нацбанк, СБУ та президент. Але у семи няньок – дитя без ока. У жодного з цих органів немає спроможності повноцінного аналітичного забезпечення цієї роботи. Тому і ефективність санкційної політики лишається низькою. Так, є багато подань від різних органів щодо накладення санкцій (хоча чомусь Нацбанк цього не робить щодо російських банків), але вони перетинаються між собою і їх навіть проаналізувати важко.

Чи бувають випадки, коли в МЗС вважають, що ви помилилися щодо конкретної особи чи організації, на яку пропонуєте накласти санкції? Або як у випадку з Романом Абрамовичем, який вважається посередником між Києвом та Москвою, цього не варто робити з політичних причин.

У МЗС точно реагують на наші подання, бо накладення санкцій відбувається на тих осіб, які ми ініціюємо. Якщо подивитися на бази підсанкційних осіб, що формувалися з травня, то це саме ті особи, відомості щодо яких ми передавали, – Кабаєва, Набіулліна, Пригожин, Авен, Канделакі…

Зараз ми також ініціювали накладення санкцій щодо грузинського олігарха Бідзіни Іванішвілі, а також 11 наближених до нього осіб, яких у Грузії багато хто вважає агентами ФСБ.

А як взагалі сформувалася ця робоча група з питань антиросійських санкцій? Туди входять і іноземці, і українці, багатьох з яких часто називають «грантожерами».

Очевидно, що здійснення зовнішньої політики – це компетенція Офісу президента. Тож саме при ньому була створена група, яка координує цю роботу.

На яку кількість російських активів за кордоном вже вдалося накласти санкції завдяки вашій активності?

Є два види таких активів – суверенні, які належать державі, та приватні. $350 млрд суверенних російських активів уже заморожено в країнах Євросоюзу та США. Україна пропонує своїм союзникам укласти угоду про направлення цих коштів на відшкодування шкоди, завданої Росією. Щодо приватних активів, то в Канаді ухвалений закон, який дає можливість генпрокурору звернутися до суду і конфіскувати активи людей, причетних до війни. У США є подібний закон, проголосований нижньою палатою парламенту – Палатою представників, і до нього є правки, які дозволять передати такі активи на користь України.

«Метро» дозволяє вбивати українців»

І все-таки повернімося до наших реалій і нинішньої специфіки декларування в умовах воєнного стану. Наскільки активно люди подають декларації? Чи дещо розслабилися?

Із 900 тисяч громадян, які мають подати декларації, цього року щорічні декларації за 2021 рік подали 300 тис посадовців. Я б не сказав, що люди розслабилися, якщо робити знижку на війну і відсутність необхідності їх подавати до конкретної дати. Треба розуміти, що багато посадовців зараз воюють у лавах ЗСУ, захищають Україну в інших органах – поліції, ДСНС. Тобто фізично не мають доступу до потрібних для заповнення документів.  Проте більшість декларантів є доброчесними і подадуть їх до кінця року. Якщо вони зараз їх не подадуть, то за рік можуть забути якісь дані – це спричинить недостовірні відомості в декларації і ми мусимо ініціювати кримінальне провадження. Простіше зараз ці декларації подати.

«Перевіряємо додержання антикорупційного законодавства в Міністерстві оборони»

Засекречення декларацій було ініціативою Кабміну. Але вже пройшов певний час і можна оцінити, наскільки це було виправдано. Чи, може, є сенс оприлюднювати декларації для певних категорій осіб? Чи давати лише частину інформації, яка не загрожує безпеці?

Наразі оприлюднення декларацій містить небезпеку життю наших громадян. Якби цей реєстр був відкритий, російські окупанти використовували б його для ліквідації та деморалізації тих українців, які працюють на державу та захищають її. Адже декларації військових також були публічними. Чи не означає це, що оприлюднення таких даних призведе до тиску на них? Чи чогось гіршого.

Декларації не оприлюднюються, але при цьому НАЗК рапортує про складання протоколів на порушників. От щодо трьох депутатів були нещодавно складені протоколи, зокрема, стосовно одіозного «слуги» Тищенка, який забув задекларувати свій «Мерседес».

Ми склали ці протоколи за результатами завершення перевірки декларацій ще до початку війни – 23 лютого. Проводимо перевірки дотримання закону про конфлікт інтересів та моніторимо спосіб життя. Зараз, наприклад, перевіряємо стан додержання антикорупційного законодавства в Міністерстві оборони. Треба зараз сконцентрувати нашу роботу саме в секторі безпеки та оборони. Доброчесність забезпечує, зокрема, і ефективність військових операцій. Ми ж розуміємо, що імітація навчань, аби просто відбувалося списання палива, або стрільб, яких не було, потім впливає на якість цих операцій. Команда НАЗК писала вдячного листа російському міністру оборони, бо Росія програє, тому що корупцією вражені всі сфери цієї держави-терориста.

До речі, у Міністерстві оборони посеред війни хотіли звільнити антикорупційного уповноваженого. Тобто людину, яка відповідає за доброчесність усього міністерства. Звісно, це не схоже на хороше рішення під час війни, коли маємо демонструвати максимальний рівень доброчесності для наших громадян, для міжнародних партнерів, які надають нам допомогу, без якої сьогодні ніяк. 

Інший приклад – заступник міністра економіки отримав від НАЗК адміністративний протокол, оскільки суміщав роботу на держслужбі з роботою у борді (наглядова рада, яка визначає напрямок руху компанії, але не втручається в оперативні питання, – «Главком») одного з підприємств.

Нам особливо важливо зараз на шляху до ЄС привчити посадовців та всіх громадян до доброчесності. Різними шляхами – завдяки протоколам, просвітницьким заходам. Якщо не привчимо вже зараз – можемо втратити такий шанс назавжди.  

Україна завжди займала не дуже гарні позиції в різноманітних рейтингах за рівнем корупції. Раніше був навіть такий популярний і дещо політично маніпулятивний вираз як «красти на війні». Як би ви оцінили рівень корупції за нинішніх екстремальних умов?

Впевнений, що перші місяці після 24 лютого корупція була практично відсутня. Очевидно, що раніше корупція складала частину нашого суспільного середовища. А після деокупації Київщини, Чернігівщини, Сумщини, частини Харківщини дехто, хто має доступ до суспільних ресурсів, мали можливість повернутись до довоєнних корупційних практик. НАБУ зараз веде справи з цього приводу. Але, за моїми суб’єктивними оцінками, корупція зараз в рази менша, ніж була до активної фази війни. Бо корупціонер під час війни – це не просто шахрай, а воєнний злочинець й пособник ворога. Їх можна до колаборантів прирівняти. Корупція в воєнний час – це державна зрада.   

Ті народні депутати, що втекли з країни після чи ще до початку війни, але числяться депутатами, – подають вам декларації?

Якщо не подадуть – це буде кримінальний злочин. Сподіваємося, що парламентські партії вже цього місяця встановлять чіткий дедлайн для подання декларацій та відновлять повні перевірки статків посадовців. Бо ефективна боротьба з корупцією – одна з головних вимог для надання нам кандидатства в Євросоюзі.

«Корупціонер під час війни – не просто шахрай, а воєнний злочинець й пособник ворога»

А заборонені нещодавно партії так само мають подавати звіти?

Ні, вони вже мають бути ліквідовані.

НАЗК скорочуватиме персонал в умовах бюджетної кризи?

Не скорочуватиме, бо у нас додалося функцій – санкції, колаборанти, комунікація з союзниками, підготовка для Мін’юсту документів щодо конфіскації російських активів. Крім того, ми зараз готуємо з партнерами документ, як протидіяти спробам обходу санкцій.

Ви казали про санкції щодо російських олігархів та конфіскацію їхніх активів на Заході. Вважаєте, що нинішніх жорстких та неприємних для Кремля кроків, яких там явно не очікували, недостатньо?

Кроків буде достатньо тоді, коли Росія погодиться деокупувати територію України в тих межах, в яких наша країна була з 1991 року. Ми, наприклад, взаємодіємо з частиною російської опозиції, яка нещодавно анонсувала дії проти путінського режиму. На сайті «Війна і санкції» ми ведемо список іноземців, які працюють в керівництві російських компаній та в їхніх органах управління. А також щодо тих підприємств, які наповнюють російський бюджет, що дозволяє вбивати українців, – таких як «Леруа Мерлен», «Метро».

Окей, ви внесли в список «Метро» – і що? Якого результату очікуєте? Що діяльність «Метро» заборонять на території Євросоюзу?

Кадрові агентства всіх країн світу будуть знати про те, що керівники, які очолюють такі підприємства, наповнюють бюджет Росії і фактично фінансують вбивства українців. І треба, щоб ці керівники не змогли працювати в жодному бізнесі, який вважає себе соціально-відповідальним. Є певні стандарти, за якими соціально-відповідальний бізнес не дозволяє диктаторським режимам вбивати людей. І ми бачимо, що наш підхід діє.  Наприклад, ексвиконавчий директор «Роснєфті» бельгієць Дідьє Касіміро звільнився після того, як ми провели свою роботу.

Але при цьому те ж «Метро» працює в Україні. Як і «Ашан», у якого в Криму є магазини. Як бути з українцями, які очолюють «Метро» в Україні? Ви теж стосовно них кадровим агенціям відправляєте інформацію?

Керівницями обох цих мереж є українки. Український підрозділ «Метро» звертався до центрального офісу компанії у Дюссельдорфі з вимогою закрити бізнес у Росії. Цей запит проігнорували. Український «Ашан», судячи з публічних заяв та дій, дотримується проукраїнських поглядів. Та й центральний офіс заявив, що припиняє інвестиції у Росію.

Загалом багато офісів міжнародних компаній в Україні на початку війни просили штаб-квартири своїх організацій піти з Росії. Проте, на жаль, не всі глобальні компанії були зацікавлені у збереженні своєї репутації.

Під західними санкціями опинився і такий російський олігарх, як Михайло Фрідман, який має потужні бізнес-активи в Україні. Він народився у Львові і публічно цю війну не підтримує. 

Не думаю, що маю Фрідмана коментувати.

Але ви внесли його в свої «чорні списки»?

Так, ви можете «Альфа-Банк» і Фрідмана побачити на порталі «Війна та санкції». Ще й з інформацією про його активи.

«Ми не виграємо війну, якщо не будемо взаємодіяти з «корисними росіянами»

Якими джерелами ви користуєтесь, коли складаєте дані про цих потенційно підсанкційних осіб?

І відкритими джерелами, і розвідувальними даними від наших партнерів. Очевидно, що у нас є  не всі дані. Тому залучаємо до цього всіх, хто може дати відповідну інформацію і так само максимально зацікавлений у поваленні Росії.

З нами працює дуже багато людей з російської опозиції – від ліберальної до войовничої та національної. І у нас навіть є люди, які з самої Росії з владних кабінетів надають також інформацію.

Так у вас ціла агентурна мережа.

Це люди, які проти війни, вони вважають, що Росія має також бути вільною і безпечною для світу та своїх громадян країною. Зараз Росія – «тюрма народів», якою був Радянський Союз.

«Десятки мільйонів росіян зацікавлені в тому, щоб Путін програв цю війну»

Багато з тих, хто мав брати участь у круглому столі щодо вже згаданої вами організації росіян в екзилі на чолі з екснардепом Держдуми Іллєю Пономарьовим, від цього відхрестилися. Яке ваше ставлення до такого неоднозначного сталого виразу як «хороші росіяни»? Чи варто взагалі підтримувати з ними зв’язки? 

Жодна велика війна не була виграна без того, щоб певні мешканці країни-ворога залучалися до співпраці. Хочу нагадати, що Шестиденну війну Ізраїль виграв серед іншого тому, що заступником керівника партії «Баас», яка керувала Сирією, була людина, яка працювала на Ізраїль. Я впевнений, що цю війну ми не виграємо так швидко і з мінімальними втратами, якщо не будемо взаємодіяти не те що з «хорошими росіянами», а з «корисними росіянами». Бо Путін веде війну не тільки проти України, а й проти майбутнього Росії, проти її народів, які мають бути вільними. Тому, очевидно, десятки мільйонів росіян зацікавлені в тому, щоб Путін програв цю війну. Тож треба цих людей використовувати. Пономарьов наприклад, є громадянином України, він знаходиться тут, а не десь в США чи Європі. Він чітко окреслив свою позицію, що Україна має перемогти з поверненням всього Донбасу і всього Криму і з виплатою Росією 100% всіх репарацій.

Багато хто вважає Пономарьова подвійним агентом, завдання якого – викликати в українців емпатію до «адекватних росіян». Як саме ви взаємодієте з ними?

Жодної емпатії, тільки користь. Ми співпрацюємо з цим центром російської опозиції, який є в Україні і координується Пономарьовим. Він надає нам дані, зокрема, зсередини російських органів влади. Вони допомагають нам ідентифікувати осіб, причетних до війни, аби ці особи, які є в санкційних списках, знали, що їхні звільнення з посад і публічні відмови від підтримки війни дадуть можливість її зупинити. Чим швидше російські олігархи, майно яких зараз заморожено, усунуть Путіна і всіх цих російських фашистів від влади, тим швидше вони реалізують і свої інтереси. Економічні, зокрема.

Ви серйозно вірите аж у таку потужну силу російських олігархів, що вони навіть можуть усунути Путіна?

Путінська система тримається на корупції. Тобто на матеріальних подачках Путіна конкретним людям. Хто тоді, як не олігархи, можуть «перекупити» та зруйнувати цю систему?

Павло Вуєць, «Главком»