Конкуренція за статус «головного хорошого росіянина» загострюється
Напередодні 1 вересня «перший раз у перший клас» вирішила піти російська опозиція у вигнанні. Вона створила в деокупованому Ірпені під Києвом політичний центр, який вестиме воєнну боротьбу з путінським режимом по обидві лінії фронту. Очолив організацію ексдепутат Держдуми Ілля Пономарьов, який не голосував свого часу за анексію Криму і давно позиціонує себе як друг України, є частим гостем українських медіа, та й взагалі вже кілька років має українське громадянство. Щоправда, до останнього Пономарьов себе позиціонував як фахівець у бізнес-сфері.
У нову «антипутінську коаліцію» влилися легіон «Свобода России», який ще з березня цього року перебуває у складі ЗСУ, Русский добровольческий корпус, який перебуває у складі територіальної оборони, та Национальная республиканская армия, яка є підпільною організацією на території Росії. Усі вони підписали декларацію про співробітництво. Боєць батальйону з легіону «Свобода России» з позивним «Цезар» оголосив, що для нього є великою честю зі зброєю в руках змити ганьбу, якою покрив себе російський народ.
Анонсувалося, що до участі в цьому об’єднанні будуть залучені як російські опозиціонери на кшталт Андрія Ілларіонова, Марка Фейгіна та колишнього віцепрезидента «Газпромбанка» Ігоря Волобуєва, так і відомі українські діячі: радник голови МВС Антон Геращенко, радник керівника Офісу президента Олексій Арестович, лідер кримських татар Мустафа Джемілєв, нардеп від «Слуги народу» Олег Дунда. У нового об’єднання вже навіть є символіка у вигляді біло-синьо-білого прапора. Але в результаті виявилося, що багато з тих, кого записали заздалегідь до цього союзу, не мають до нього жодного відношення. Ба більше – навіть критикують його.
Легіон «Свобода Росії» – сформований у березні 2022 року підрозділ, який воює разом із Збройними силами України проти російської армії. У нього входять громадяни Росії, які проживали на території України до моменту вторгнення у лютому, російських солдатів, які добровільно здалися в полон, а також громадян Росії, які приїхали з інших країн.
Російський добровольчий корпус – сформований у серпні 2022 року підрозділ російських добровольців правих поглядів, що воюють за Україну з 2014 року (вихідці з полку «Азов» та інших підрозділів). Вони зараз воюють у складі сил Територіальної оборони України.
Національна республіканська армія – партизанська мережа, що діє підпільно на російській території. Відома підпалами російських військкоматів, автомобілів російських військових та волонтерів і диверсійними актами на залізниці.
На фронті у складі ЗСУ вже воюють багато росіян. І появу нового альянсу, який має намір повалити путінський режим, можна було б тільки вітати. Але виникли питання до персони самого Пономарьова та його останніх висловлювань. Так, напередодні створення цього альянсу він відкрито повідомив, що один із його членів – Национальная республиканская армия, від імені якої він виступає, – має відношення до гучного вбивства в Підмосков’ї російської пропагандистки Дар’ї Дугіної.
«Це – люди (Дар'я Дугіна та її батько Олександр Дугін, один з ідеологів російського фашизму, — «Главком»), які прямо відповідають за початок війни, – заявив Пономарьов. – Дугін є головним ідеологом цієї війни, обґрунтував необхідність її початку. У питанні з Дугіною, я так розумію, головна емоція була в тому, що вона не просто є «руками» свого батька, а й те, що вона була головним підбурювачем вбивства 50 бійців полку «Азов» в колонії в Оленівці, вона безпосередньо до цього закликала. З погляду партизан, це був такий захід у відповідь».
Наступними «легітимними» цілями партизанського руху Пономарьов назвав тих, хто підтримує війну проти України, займається її розпалюванням, організацією та фінансуванням.
Незрозуміло, який стосунок рафінований інтелігент Пономарьов має до партизан, але вбивство Дугіної, як не оцінювати її особу, по суті, є терактом, який засудив навіть Папа Римський (за що теж отримав свою порцію критики).
Українська влада відхрещувалася від причетності до теракту, киваючи на російські спецслужби, які самі зробили цю постановку задля загострення ситуації. Але саме в цей момент в Україні з’являється рух на чолі з екснардепом Держдуми з українським паспортом, який хизується вбивством Дугіної та анонсує нові розправи.
Неоднозначне сприйняття частиною українців «антипутінського легіону» в такому вигляді викликало істерику у експресивного радника голови Офісу президента Олексія Арестовича. Він опублікував пост, в якому обізвав тих, хто критикує створення альянсу, безголовими, вузьколобими та безвольними «долбо*бами» і «хуторським стадом».
Звісно, такі висловлювання викликали купу невдоволення не тільки в соцмережах серед «патріотичної спільноти», а й в закритих пабліках Офісу президента, де вже не вперше обурюються зухвалою поведінкою Арестовича. Проте поки імпозантний радник голови Офісу президента, який часто потрапляє у скандали завдяки своєму гострому язику, є недоторканим. Принаймні у Зеленського впевнені, що користі від його тролінгу більше, ніж шкоди. З цим згодні багато прихильників Арестовича. Вони вважають, що спікери від влади такого цинічного типажу необхідні в часи, коли суспільство під час війни розгублене. Але такі дії точно не додають симпатиків «російсько-українському легіону».
Деякі фігуранти оприлюдненого списку учасників антипутінської ініціативи вже оголосили про те, що не мають до неї стосунку. Так ветеран полку «Азов» Артем Широбоков сказав, що дізнався про свою участь в ній з твіттера. Так само віртуально причетний до неї і Мустафа Джемілєв. «Вони мене туди запрошували, але я не зміг приїхати, – прокоментував він «Главкому». – Наразі я туди не входжу».
Нардеп від «Слуги народу» Олег Дунда, який фігурував в списку учасників ініціативи, взагалі вважає Пономарьова, з яким він познайомився на форумі вільних народів у Празі… агентом ФСБ.
«Мене десь тиждень тому набрав Пономарьов і захотів зустрітися, – розповідає Дунда. – Я сказав, що у нас трохи різні напрямки руху. Він вважає, що ліберальна опозиція повинна отримати владу в Москві, а мене цікавить демонтаж Російської імперії взагалі. А Пономарьов, як будь-який російський ліберал, є імперцем, якого цікавить не демонтаж імперії, а влада.
Дунда вважає, що серед російських лібералів існує конкуренція між рухами Ходорковського–Каспарова та Пономарьова, які борються за право бути головними ліберальними опозиціонерами за кордоном. «Я особисто припускаю, що Пономарьов – інфільтрований агент ФСБ. Бо він намагається бути більшим опозиціонером, ніж будь-який опозиціонер, аби помножити на нуль ліберальну опозицію», – вважає нардеп.
Сам Пономарьов у коментарі «Главкому» заявив, що очікував на критику його ініціативи: «Я бачив соцопитування, що українське суспільство розділене з питання, чи треба працювати з російською опозицією і займатися конструюванням майбутньої російської влади. Думки розділилися приблизно навпіл. Тож, зрозуміло, критика була очікуваною. Але тут, як кажуть, війна покаже, хто мав рацію. Сидіти, склавши лапки, ми не готові, і діятимемо для спільної перемоги над вкрай небезпечним та підступним ворогом. А щодо того, що сталося з Дугіною, всі мої заяви є вивіреними, тут не до жартів».
Зрозуміло, що всі підозри про свою роботу на російські спецслужби політик відкидає: «З приводу того, чий я агент, мене вже кілька країн перевірили всіма способами. Подумайте, хто може створювати підрозділи такого роду, і неправильні думки повинні відпасти самі собою». Те, що не всі з тих, кого анонсували як спікерів заходу, взяли в ньому участь, Пономарьов трактує так, що вони це зробили з питань власної безпеки. Він підкреслює, що вкладає в підтримку російського підпілля і підтримку російського легіону в ЗСУ власні кошти, зароблені в бізнесі, і з початку лютого вже витратив більше $1 млн. У подальшому він розраховує на допомогу поки неназваних донорів.
«Організації не об'єднуватимуться, усі діють самостійно, як і діяли, – пояснює Пономарьов. – Просто створюється координаційний політичний центр. Нам зараз потрібно домогтися визнання міжнародних організацій, обрости суспільною підтримкою серед росіян і російської політичної еміграції. Пояснити наші цілі, завдання та методи боротьби. Тому ті, хто займається реальною боротьбою, делегують своїх представників до загального політичного центру і доручають мені представляти їхні інтереси. Треба розбудувати постійно діючий орган, який би допоміг організувати боротьбу всередині Росії та за її межами і підготував можливості для знищення путінського режиму та приходу нормальних людей до влади».
Попри оптимізм Пономарьова, ідея «легіону» за участю «хороших росіян», які ось-ось сковирнуть Путіна, має поки що доволі утопічний вигляд. Про що казати, якщо навіть ті, кого позиціонували засновниками альянсу з центром в Україні, від нього відхрестилися. Тож нинішня ініціатива скоріше схожа на піарпроєкт одного з гравців на полі російської опозиції у вигнанні. І єдине, що точно можна констатувати: конкуренція за донорів між «хорошими росіянами» загострюється. Але Путіна, скоріше всього, вони зможуть скинути лише завдяки українцям.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0