Голова Спілки письменників: Вибух на моїй дачі – це попередження

В останні два роки серед письменників часто можна почути жарт про те, що коли ти йдеш на Банкову до Віктора Федоровича – головне не помилитися, до якого саме.

Віктор Федорович Баранов, голова Національної спілки письменників (яка теж розташована на вулиці Банковій) – людина проста і непретензійна. Після перемоги на виборах голови НСПУ у спадок від «попередників» Баранову дісталася кримінальні справи, порушені проти членів команди Володимира Яворівського, нині народного депутата від «Батьківщини», а також безліч спілчанських об’єктів нерухомості, зданих у оренду за смішними цінами.

Спроби розірвати ці угоди та повернути майно Спілці призвели до того, що Баранову почали погрожувати і навіть спалили дачу. Про останні події голова Спілки розповів у інтерв’ю «Главкому».

У ЗМІ з’явилася інформація про те, що на вас вчинено замах. Що саме відбулося?

12 вересня я виїхав на Львівський книжковий форум, і в той же вечір подзвонили сусіди по дачі, які там живуть ціле літо. Це було десь о 22.50. Сусіди повідомили з тривогою про те, що горить мій дачний будинок, і я чув навіть у телефоні тріск – коли горить шиферний дах, то шифер горить, тріщить і розлітається з характерним звуком.

Я зразу передзвонив до сина, а сусіди викликали «пожежну» з Вишгороду. Але коли пожежники приїхали – гасити вже фактично не було чого, бо будинок згорів буквально за 15 хвилин. Потім, коли ми наступного дня, все кинувши, повернулися і почали розпитувати, як це сталося, то нам сказали, що все почалося з могутнього вибуху. Десь о 22.35 пролунав вибух такої сили, що ледь шибки не повилітали в сусідніх будинках.

Коли люди поприбігали на звук за кілька хвилин – другий поверх будинку разом з дахом вже завалився вниз. Стовп полум’я стояв десятиметрової висоти.

Це все на якусь рядову пожежу не схоже. Вибух спричинив руйнування будинку, вивалив одну стіну, рухнула покрівля, перекриття і згоріло все за чверть години. Хоча за такий час воно не могло згоріти – там, скажімо, було 4 тисячі томів книжок. Ви ж знаєте, як горять книжки? Вони горять дуже довго, тому що це щільна маса. Очевидно, там біло підлито якусь горючу рідину.

А через кілька днів я отримав дзвінок. Невідомий говорив російською мовою, назвався «доброжелателем». Він сказав, що це мені попередження, що я на посаді голови НСПУ багатьом заважаю і вони мені пропонують написати заяву і піти. В разі невиконання цієї умови – «буде продовження».

Ви не припускаєте, що це міг бути, скажімо, вибух газу чи коротке замикання?

Балон з газом стояв на літній кухні, а літня кухня вціліла. І балон вцілів, він не вибухнув. Більше того, я, збираючись їхати на Форум і знаючи, що мене найближчі дні не буде, за два дні до цього приїжджав на дачу і закрутив балон з газом, вимкнув електрику. В хаті якихось легкозаймистих чи вибухонебезпечних речовин не було ніколи.

Міліція проводила якесь розслідування?

Приїжджали слідчі і експерти-криміналісти. Взяли проби, зараз їх вивчають, але поки що результатів нема.

Якщо це замах на життя – то чи підозрюєте ви когось?

Я думаю, що це не зовсім замах на життя. Оскільки був телефонний дзвінок – це попередження мені було. Низка цих випадковостей наводить на думку, що це все невипадково. Люди знали, що я їду на Форум, що на дачі нікого не буде. Зроблено це у будній день, пізно увечері, коли йшов дощ. Це не замах на життя, бо я був за 500 кілометрів від Києва. Але це було сплановано для того, щоб мене залякати. Це кримінальний злочин – однозначно.

Кого я можу підозрювати? Судячи з того, що невідомий сказав, ніби я багатьом заважаю на посаді голоси Спілки письменників… Я ж не заважаю письменникам, я не заважаю видавцям або читачам. Я, очевидно, заважаю тим людям, які у Спілки ще за часів попереднього керівництва, за часів правління Яворівського, взяли в оренду у НСПУ великі ласі шматочки нашого майна.

-- Колишній голова НСПУ здав в оренду приміщення в центрі Києва по 41 грн за метр

Раніше ви отримували погрози?

Ні, ніяких погроз раніше не було. Більше того, протягом мого перебування на посаді Спілки я зустрічався практично з усіма орендарями, які у нас тут були. Я наполягав на перегляді орендних умов. Бо ті угоди, які були підписані – вони страшенно невигідні для НСПУ. Об’єкти Спілки були здані на дуже великі терміни – від 9 до 49 років. Ми бачили, що люди наживають великі статки, а Спілка від цього отримує якісь крихти. І коли ми почали наполягати на тому, що треба орендні стосунки переглянути, скажімо, у бік збільшення плати, на що Спілка мала б претендувати при нормальному укладенні угод – були тертя, були незадоволені, були ті, що сказали «ні, ми не підемо на поступки». А в деяких випадках, крім договору оренди, були укладені ще й інвестиційні угоди, які цим орендарям надавали право, фактично, перебирати на себе це майно. Скажімо, були випадки, коли людина, яка взяла в оренду якийсь корпус у Коктебелі, вклавши туди якісь кошти, вона починала через суд відсуджувати собі право власності на це майно. Ми через суди опираємося цьому, поки що нічого не втратили. Напряму якихось пропозицій домовитися закулісно або щоб пропонували мені гроші – такого не було. Та я цього й не приймаю, бо я з найпершого дня заявив про те, що ми повинні бути чесні, відкриті, у нас є керівні органи Спілки.

От на цій підставі я сприймаю це (підпал дачі, – «Главком») як погрозу чи акт помсти мені за непоступливість.

Коли вас обрали головою Спілки – у вас був конфлікт з Яворівським. Через що він стався?

Конфлікт почався не тоді, коли йшла передвиборча кампанія. Він почався у 2009 році після статті Галини Тарасюк в газеті «Україна молода». У цій статті автор звинуватила Яворівського в тому, що він продав велику територію Одеського будинку творчості за ціною двокімнатної квартири. Серед нібито причетних до цієї оборудки було названо і моє ім’я. Я абсолютно не мав ніякого стосунку до цієї афери, і сліди цієї афери досі мені не всі зрозумілі. Де ділися ці 2,5 млн грн. – невідомо. Вони були «заникані» через такі схеми передачі, перепродажу, взаєморозрахунків, що важко це зараз встановити. Але стаття мене зачепила і я вирішив захистити свою честь, бо я непричетний до жодних оборудок, які робив тут Яворівський зі своїм поплічником Анатолієм Кримом.

За моїм наполяганням було скликано раду – я тоді був головою Київської письменницької організації. На раді я виступив, навів низку фактів і припущень, що спілчанське майно витікає з-під нашого контролю. Домагався висловлення недовіри Яворівському як голові і проведення незалежного аудиту. Звичайно, Яворівський зі своєю командою відмовили. Вони навіть підкупили багатьох членів ради, і рада не підтримала мене. Яворівський залишився на посаді голови НСПУ. Але з того часу почався конфлікт.

Були перевибори голови Київської письменницької організації, мене знову обрали одноголосно і безальтернативно на другий термін. Яворівський на цих зборах не був. Він повернувся з США і визнав ці збори нелегітимними. На що київські письменники виступили і сказали: не шукай чорну кішку в чорній кімнаті, особливо, якщо її там нема. Я залишився на посаді.

І коли наближалися вибори голови НСПУ – ми з людьми, якім були небайдужі спілчанські інтереси, згрупувалися, зібралися і сказали, що з «яворівщиною» треба закінчувати. Не те щоб я претендував одноосібно на посаду голови. Але зійшлися на тому, що оскільки я тут працював – я «в темі», багато чого знаю. І вирішили висунути мою кандидатуру.

Був перший тур, у якому я переміг з перевагою в 7 голосів, але мені не вистачило статутної норми 50%+1 голос. А може це так і порахували, бо голова лічильної комісії був ставленик Яворівського. Було призначено другий тур.

На непрямий підкуп делегатів з’їзду команда Яворівського витратила величезні гроші. Два тури виборів обійшлися в півтора мільйони гривень.

Це були гроші Яворівського чи спілчанські?

Спілчанські. В нас на депозиті лежали гроші за продану Яворівським поліклініку. Її продали за сфальсифікованими протоколами президії і ради НСПУ, і я це кажу абсолютно доконано і впевнено, тому що ці документи мені показував слідчий Печерського райвідділу міліції. Продали поліклініку, поклали на рахунок 2,5 млн грн. і з них 1,5 млн грн. було витрачено на проведення двох турів з’їзду.

Тобто поліклініка вже не належить Спілці?

Належить, але частково. Тому що у створеному на базі цієї поліклініки новому підприємстві під назвою «Лікувально-профілактичний центр» Спілка має усього 6% від статутного капіталу. А був 51%.

А щодо інших об’єктів Спілки? Які суми НСПУ отримує за оренду?

Ну, наприклад, кафе «Еней», що в приміщенні на Банковій, 2 - 390 квадратних метрів. Тепер тут господарює ресторан. Здано в оренду по 5 доларів за квадратний метр.

Чи пробували ви розірвати ці невигідні орендні угоди?

Пробували. Наприклад, у нас є видавництво «Український письменник», яке наші попередники здали в оренду фірмі «Рента груп». Понад 1200 квадратних метрів площі за ціною 41 грн за квадратний метр. Це по вулиці Олеся Гончара, 52 – триповерховий будинок, збудований Спілкою письменників за гроші Літфонду. Оскільки обсяги видавничої діяльності сьогодні скоротилися, то надлишкові, нібито, площі команда Яворівського здала на таких от умовах.

Ясно, що ці орендарі, здаючи в суборенду ці площі, наживають великі статки. Ми пропонували цим орендарям переглянути угоду і незначну надбавку у них відвоювали. Але це все одно дуже слабка компенсація за цю площу. Було навіть таке, що ми туди приїжджали – і нас не пускали. Нас - власників!

Давайте повернемося до виборів…

На перший тур було найнято приміщення в Пущі-Озерній, колишній компартійний санаторій з розкішними апартаментами, були фуршети, подарунки і таке інше. Письменників, які не були делегатами з’їзду, туди не допустили. А коли зрозуміли, що перемогти не вдасться, провели другий тур вже в Києві, у Будинку художників. Вже не треба було платити величезну орендну плату за приміщення, але це ж можна було з першого разу зробити.

У якому стані були фінанси Спілки, коли ви приймали справи?

Я справ не приймав. Річ у тім, що коли 19 листопада 2011 року був другий тур виборів – це була субота, а неділя була вихідним днем. Ми в понеділок сюди прийшли і застали абсолютно голі столи, ми застали знищену базу даних у комп’ютерах. Не лишилося жодного документу, тільки лежали сім заяв про звільнення від команди Яворівського, датовані днем виборів. Навіть через кілька днів мені не були передані установчі документи Спілки. І Яворівський їх мені так особисто і не передав – передавала його довірена особа.

Що це за документи були?

Це 26 документів - Статут Спілки, скажімо, постанова Кабміну про передачу нам комплексу майна, свідоцтво про реєстрацію нас як платників податків… Але жодного документу, який би стосувався орендних стосунків з великою кількістю орендарів, нам не передали. Ми їх вже шукали, витребували у наших… точніше, їхніх партнерів. Тривалий час було потрачено на те, щоб просто розібратися, що в нас здано в оренду, на яких умовах. А багатьох угод так до сьогоднішнього дня і нема. Ми розбиралися в цьому господарстві більше року.

Ви зверталися до правоохоронних органів з цього приводу?

Звичайно. Я написав заяву до Генерального прокурора, до Президента, до СБУ.

Контрольно-ревізійна комісія робила перевірки? Ви казали, що проводився аудит.

Коли ми набрали нову команду і взяли нового бухгалтера, були зроблені звірки по балансу і вартості об’єктів.

-- Програвши вибори, команда Яворівського знищила всі документи НСПУ

Знайшли якісь порушення?

Звичайно. Скажімо, впродовж останніх років правління Яворівського кілька місяців невчасно були сплачені податки, нарахування на заробітну плату, і ми платили штрафи від 70 до 120 тис. грн. Не було річного балансу зроблено… Багато таких було порушень, більших і дрібніших. Ми їх виправляли, брали на себе, бо не було вже куди діватися.

Кримінальна справа була порушена за фактом підробки документів тодішнім головним бухгалтером – навіть не попереднім, а ще попереднішим. Ця справа не закрита, але їй не дають ходу, бо Яворівський - народний депутат.

Скільки НСПУ коштує платникам податків щорічно?

Всі національні творчі спілки отримують державну допомогу для забезпечення своєї діяльності. На 2013 рік для НСПУ ця сума складає 1,93 млн грн. Цих грошей нам вистачає на утримання апарату Спілки і обласних письменницьких організацій. Решту грошей ми компенсуємо за рахунок того, що отримуємо плату за оренду нашого майна.

Ходять чутки що влада Ірпеня намагається відібрати у Спілки ірпінський Будинок творчості. Чи правда це?

Ось недавно по телевізору був телесюжет із міським головою Ірпеня, де він переконує глядачів і створює таку громадську думку про те, що НСПУ не може дати раду з цим будинком творчості. Що нібито там корпуси приходять в якусь непридатність, що там захаращена паркова зона і т.д. І ось, мовляв, міська влада створила таку ініціативну групу, яка просить Спілку перетворити ірпінський Будинок творчості в історико-культурний заповідник. Але ж це зовсім інший профіль, зовсім інше призначення. Це все одно, що з дитячого садка зробити музей. Та й саме слово «заповідник» означає, що це державна власність. Для того, щоб це зробити, треба скасувати постанову Кабміну про передачу нам цього майна.

З іншого боку, яке діло місцевій владі до нашого будинку творчості? Ми його утримуємо, комунальні послуги сплачуємо, заборгованостей нема. Як можемо – так і утримуємо. Ми не розкошуємо, звичайно, корпуси вимагають якогось поліпшення і ремонту, але ми собі даємо раду. Я розцінюю це як схему рейдерського захоплення.

А ще на телеканалі «Інтер» був сюжет: журналіст об’їхав кілька об’єктів Спілки і намагався показати, що НСПУ має забагато майна, якому не може дати раду, і що це майно у Спілки треба відібрати. Це теж рейдерство.

Хто стоїть за цим? Хто ці рейдери?

Я не знаю. Я лише кажу про об’єкти, де у нас є конфліктні ситуації з нашими орендарями.

Будинок по Банковій, 2 час від часу намагаються відібрати. У 2003 році Медведчук, наприклад. За вашого керівництва були такі спроби?

Мені ніхто офіційно чи неофіційно не пропонував домовлятися про таке. Тільки ходять чутки про те, що той поклав око, або інший…

Ви мали про це особисту розмову з Яворівським?

Після з’їзду я, слава богу, скоро вже два роки як не зустрічався з Яворівським, він Спілку обминає десятою дорогою. Більше того – кілька місяців тому він написав заяву про вихід з НСПУ.

А у його соратників намагалися з’ясувати, що там відбувалося?

Вони не йдуть назустріч. Я зустрічався кілька разів людиною, яка була секретарем з економічних питань за Яворівського – Анатолієм Кримом. Я його запитав, де документи, на що він відповів: там шукайте рожеві папки, там все є. А насправді там майже нічого не було.

Яворівський зараз депутат від «Батьківщини». Чи не зверталися ви до керівництва фракції, щоб воно вплинуло на нього?

Я в це не вірю. У Верховній Раді не здадуть жодного народного депутата, навіть опозиційного більшість не здасть. А тим більше всередині своєї фракції. Ворон ворону око не вийме.

Чи пробували ви шукати допомоги у влади? У меценатів, наприклад, олігархів, які спонсорують культуру?

Кожного року, коли формується державний бюджет, ми надсилаємо листи на усі рівні про те, що НСПУ зростає кількісно, а державна підтримка кожного року зменшується десь на 15% від попереднього обсягу. Колись це було 2,6 млн грн., а зараз – 1,93 млн грн. на рік. Думаю, що на 2014 рік буде закладено, скажімо, на рівні 1,75 млн.

Меценати? Я в щиросердне меценатство сьогодні мало вірю, бо я ще й головний редактор журналу «Київ», який видається без жодної державної копійки. І я на кожен номер ходжу з простягнутою рукою і шукаю гроші. Я звертався і до половини народних депутатів, і до багатих людей, починаючи від Рината Ахметова, ніхто не відгукнувся. Тільки Володимир Бондаренко який для свого округу передплатив 40 примірників журналу – для бібліотек, для ветеранів, для шкіл, за що я йому дуже вдячний. Крім нього ще два народні депутати так зробили. Більше ніхто не відгукнувся. А Ярослав Сухий послав мені таку відповідь, що, мовляв, ми законодавці й законотворці, у нас інші проблеми, не плутайтесь у нас під ногами з вашими дрібними проблемами. Більше ніхто не відгукнувся.

І якщо чесно, то я останнім часом такого меценатства побоююсь. Ось як пропав журнал «Вітчизна»? Підкотився до них чоловік, який сказав: пустіть мене у ваше приміщення, якусь частину приміщення я у вас буду орендувати, а за це буду платити вам гроші на зарплати, на видання журналу. Його пустили. Через якийсь час він акціонував цей журнал, вони стали акціонерами. А через якийсь час, це було за Яворівського, прийшов до НСПУ і взяв такого листа, що Спілка виходить зі співзасновників цього журналу. Співзасновниками журналу стали трудовий колектив і цей багатій, який потім скупив контрольний пакет акцій, роздавши людям по дві з половиною тисячі доларів, щось таке. Коли він став власником 51% акцій – він моментально виселив журнал під приводом ремонту будівлі і перестав фінансувати. Журнал втратив приміщення і припинив виходити взагалі.

Чи виділяє держава якісь кошти на видання книжок?

Державний комітет з радіомовлення і телебачення має програму «Українська книжка». На цю програму минулого року було виділено 30 млн грн. з державного бюджету. І Держкомітет збирає заявки видавництв, потім вони формують план, скільки на ці 30 мільйонів можна видати книжок. Дають потрошку кожному видавництву. Кому сім, кому три книжки. Ну, чомусь видавництву «Фоліо» завжди найбільше, близько тридцяти позицій.

Яворівський, як член колегії Держкомітету радіомовлення і телебачення у справах книжкової торгівлі, два роки тому добився того, щоб понад 250 тис грн. були витрачені на видання його п’ятитомника. Більше того, він потім ці книжки вставив іще в іншу програму «Українська книжка читачам Півдня і Сходу» - і ще вдруге взяв на цьому якийсь бариш.

Цього року такі гроші теж виділялися?

Так, щороку ці гроші виділяють.

І чиї книжки видавали цьогоріч?

Ну, скажімо, через цю програму видавалася бібліотека Шевченківського комітету. Зокрема так була видані книжки Любові Голоти, Миколи Руденка… Минулого року, по-моєму, п’ять чи шість позицій «Український письменник» мав, цього року - тільки три. А «Фоліо» видає різних письменників – від Лади Лузіної до Павла Загребельного, права на твори якого воно перекупило і більше ніхто в країні сьогодні немає права їх видавати.