Парламентський принтер за годину надрукував такі закони, після яких Януковичу нестрашні ніякі протести
- Виноситься на голосування законопроект номер… Хто «за»? Рішення прийнято! А, вибачте. Лічильна комісія, скільки в нас «за»? – голос віце-спікера Ігоря Калетніка лунав не з президії парламенту, а десь із глибин залу. Опозиція практично усім складом розгублено блокувала трибуну в той час, як голова лічильної комісії «регіонал» Володимир Олійник миттєво вигукував «Двісті тридцять п’ять!», навіть не рахуючи піднятих рук.
Це – нові реалії українського парламентаризму. Виявилося, що ані особисте голосування, ані система «Рада-3», на введенні якої багато років наполягала опозиція, не здатні стати на перепоні Партії регіонів. Опозиція, як це найчастіше буває, знову виявилася не готовою.
Хоча не можна сказати, що «Батьківщина», «Удар» та «Свобода» не діяли. Вони заблокували не тільки трибуну у сесійній залі, але і спікера Володимира Рибака у його кабінеті. Та ж сама доля спіткала й Ігора Калетніка, але йому незбагненним чином вдалося вирватися з полону.
Але далі все пішло всупереч плану. Після того, як домовитися з опозицією про голосування не вдалося, Калетнік, сидячи в залі, поставив бюджет-2014 на голосування навіть без розгляду. Це стало повним шоком для опозиції, яка, вочевидь, чекала бійок або принаймні виїзного засідання – але не такого нахабства. Щоправда, хтось у президії спробував заглушити виступ голови бюджетного комітету Євгена Геллера, без перестану дзвонячи у дзвінок головуючого, але марно. Геллер незворушно, навіть не підвищуючи голосу, продовжував читати. Це явно була лише формальність, оскільки проект бюджету впевнено зібрав 249 голосів.
Наступні проекти законів ухвалювалися у такому ж темпі. Доки опозиція відходила від першого шоку, «регіонали» за кілька хвилин встигли успішно проголосувати кілька інших, не менш скандальних, законопроектів. Врешті, найактивніші опозиціонери кинулися заважати опонентам голосувати, і два законопроекти навіть не зібрали потрібної підтримки.
Але успіх меншості тривав недовго. Калетнік заявив, що опозиція перешкоджає голосуванню картками і запропонував голосувати руками. Опозиція вкотре за ранок впала в ступор. Депутати приречено почали залишати залу. Лише Віталій Кличко, зціпивши зуби, марно метався від одних дверей сесійної зали до інших, намагаючись дістатися до Калетніка, надійно схованого за спинами однопартійців.
Коли лідери опозиції вийшли до журналістів – на них було боляче дивитися. Їхня риторика мало чим відрізнялася від тієї, якою опозиція супроводжує подібні акції «регіоналів»: це все злочин, державна зрада, у нас немає парламенту, ухвалені закони недійсні. Оригінальністю відзначився лише Віталій Кличко, який пригрозив Віктору Януковичу референдумом про відставку, якщо той підпише ці законопроекти. Віталій Володимирович так і не зрозумів, що прецедент референдуму дозволить президенту обходитися взагалі без Верховної Ради.
Загалом же провладна більшість встигла в такому екстремальному режимі ухвалити 12 законів з Держбюджетом-2014 включно. Деякі з них напряму стосуються учасників Євромайдану і покликані унеможливити продовження активної фази революції.
«Главком» коротко підсумує значення кожного з цих документів.
1. Закон «Про Державний бюджет України на 2014 рік». Здається, у Бюджетному кодексі, який регулює процес підготовки та ухвалення головного фінансового документу країни, немає жодної норми, яку б не порушив Кабмін при роботі над законопроектом. Досить лише сказати, що депутати вперше побачили бюджет 18 грудня, бюджетний комітет його розглядав вночі напередодні голосування, а ухвалений він був взагалі без обговорення.
Перший заступник голови бюджетного комітету Оксана Калетнік в інтерв’ю «Главкому» охарактеризувала показники Держбюджету-2014 досить однозначно: «22 роки бюджет пишеться за принципом «а нумо, вгадай!». Тобто до Бюджетного кодексу закладені одні норми, а в законі відображаються інші реалії. Це наче якийсь ребус». За її словами, більше 40% дохідної частини Держбюджету у 2014 році буде витрачено на обслуговування кредитів, а сумарний дефіцит може сягнути 100 млрд грн. Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник ще більш песимістичні ший в оцінках. Він підрахував, що дірка буде в двічі більшою.
2. Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень під час проведення футбольних матчів)». Документ передбачає введення більш строгого контролю за порядком під час футбольних матчів. Зокрема порушникам порядку може бути відмовлено у праві відвідувати футбольні матчі.
3. Закон «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян». Можливо, найодіозніший закон авторства Володимира Олійника та Вадима Колесніченка. Документ спрямований перш за все проти Євромайдану та Автомайдану. Закон передбачає, наприклад, заборону рухатися колоною автомобілів більше 5 одиниць без попереднього повідомлення про це МВС. Покаранням за таке правопорушення є позбавлення прав на строк від 1 до 2 років з вилученням авто.
За мітинги біля Міжгір’я, де проживає громадянин Янукович, відтепер можна отримати 10 діб арешту, позаяк закон забороняє проводити такі акції біля житла чи іншого володіння приватних осіб.
Похід на акції протесту у шоломах, масках, форменному одязі тягне на 15 діб арешту. Причому в законі сказано про «інші засоби маскування», а оскільки цей термін не розшифровано – за засіб маскування можна трактувати що завгодно, хоч шарф, хоч капелюх, хоч окуляри.
Так само 15 діб – за встановлення без дозволу палаток чи звукопідсилюючої апаратури.
Штрафами каратиметься розповсюдження екстремістських матеріалів (тут теж постає питання трактовки поняття «екстремістський»), в тому числі і через інтернет. Це дає правоохоронцям можливість для переслідувань будь-яких ЗМІ, що мають персональний сайт, та взагалі будь-кого, хто має еккаунт в соцмережах. Ба більше: навіть за публічні висловлювання екстремістського характеру передбачено покарання.
За наклеп у творі, що публічно демонструється у ЗМІ, в тому числі через інтернет, можна отримати штраф, рік виправних робіт або до двох років обмеження волі. В умовах повної залежності судової гілки влади, ці дві останні норми можна впевнено розцінювати як цензуру і скасування свободи слова.
А за блокування будівель органів державної влади строк виправних робіт ще більший – до 5 років. Також закон забороняє збирати та використовувати конфіденційну інформацію про суддів та членів їх родин – як відповідь на тактику Євромайдану публікувати портрети та особисті дані суддів, що виносять вироки учасникам акцій протесту.
Окремо слід сказати про норму, яка зобов’язує власників SIM-карт укладати угоду з мобільними операторами. Це, фактично, паспортизація користувачів мобільного зв’язку, що веде до тотального контролю над суспільством. Вона стане в нагоді МВС та СБУ при зборі інформації про громадян – для цього операторів зобов’язали купувати за власний кошт та встановлювати «технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів».
4. Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі». Передбачає покарання на основі автоматичної фото- та відео фіксації порушень правил дорожнього руху.
5. Закон «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо заочного кримінального провадження)». Закон, що дозволить владі через підконтрольні суди виносити вироки неугодним навіть за їх відсутності на судовому засіданні.
6. Закон щодо відповідальності за наругу над пам’ятниками борцям з нацизмом. За певних обставин, цей закон може приректи обвинуваченого на 12 років ув’язнення. Щоправда, жодного покарання, скажімо, за наругу над пам’ятниками Степану Бандері чи Юрію Шевельову – не передбачено.
7. Закон «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України». Зміни стосуються спрощення процедури притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності. Відтепер з процедури зняття депутатської недоторканості виключено пункт про участь у ній парламентського комітету. Причому дати згоду на притягнення депутата до відповідальності Верховна Рада може навіть коли самого депутата нема на засіданні. Цей закон ставить під удар не тільки опозиційних депутатів, але й провладних, які й так постійно жаліються на те, що уряд їх зневажає. Вони тепер геть перетворяться на автоматизований пристрій для натискання кнопок за командою Чечетова. Інакше – буде те ж саме, що Ігорю Маркову, але набагато швидше.
8. Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за заперечення чи виправдання злочинів фашизму». Дітище комуністів Петра Симоненка та Ігоря Алексєєва. Формулювання закону виписано таким чином, що під них може легко потрапити як праворадикал з портретом Бандери, так і історик, який у своїй праці виправдовуватиме УПА. Покарання за порушення закону – до двох років позбавлення волі.
9. Закон «Про внесення зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (щодо відтермінування набрання чинності положень пункту 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення»)». Надання безоплатної вторинної адвокатської допомоги для деяких категорій громадян відкладено до 2015 року.
10. Закон «Про внесення зміни до статті 197 Податкового кодексу України щодо звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій із ввезення на митну територію України природного газу». Цей закон – глибокий реверанс у бік Дмитра Фірташа. Йдеться про мільярди гривень, які недоотримає Державний бюджет. Для розуміння масштабів, станом на жовтень 2013 року компанія OstChem Дмитра Фірташа завезла до України з Росії 18,2 млрд кубометрів газу. Зміна риторики каналу Інтер, який підконтрольний мільярдеру, тепер можна пояснити і такою поступкою зі сторони влади.
11. Постанова про створення Тимчасової слідчої комісії для розслідування «протиправних діянь правоохоронних органів та окремих посадових осіб, посягань на права і свободи, життя і здоров’я громадян під час подій, пов’язаних з масовими акціями суспільно-політичного протесту» . За великим рахунком, це чи не перша поступка, на яку пішла влада у протистоянні з Євромайданом. Однак навіть якщо ТСК і продемонструє готовність по-справжньому розслідувати згадані питання (в чому існують обґрунтовані сумніви) – навряд чи слід чекати наслідків для правоохоронців. Влада не може собі дозволити «злити» навіть найдрібнішого «беркутівця», оскільки силовики – її єдина сьогодні опора.
12. Закон «Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань». Друга поступка Євромайдану. Перший такий закон, ухвалений у грудні 2013 року, відзначався такою неоковирністю, що його неможливо було виконати. Щоправда, якість законотворчості у цьому випадку не грає особливої ролі, оскільки виконання закону покладено на ті ж суди та прокуратуру.
Фоторепортаж заседания парламента смотрите здесь
Коментарі — 0