Ганна Гопко: Якщо Ляшко хоче покинути коаліцію, хай він це робить

До обрання у Верховну Раду народний депутат від «Самопомочі» Ганна Гопко працювала в пресі та на ТБ. Полишивши журналістику, в 2005 році вона пішла в «третій» сектор. Була координатором грантових проектів «Кампанія за майбутнє без куріння», співзасновником та заступником голови правління центру «Життя», консультантом секретаріату Рамкової Конвенції ВООЗ із боротьби з тютюном. В 2014 році після подій на Майдані виступила також співзасновником Реанімаційного пакету реформ. І напередодні позачергових парламентських виборів отримала пропозицію очолити список політичної сили мера Львова Андрія Садового.

Партія, про яку не так давно в Україні мало хто знав, запропонувала виборцям те, чого вони жадали - «нові обличчя». В підсумку «Самопоміч» набрала 11% голосів та стала третім за кількістю депутатів членом правлячої коаліції. Гопко очолила парламентський комітет у закордонних справах.

Сьогодні депутат Гопко запевняє, що викроїти бодай годину часу для спілкування із журналістами для неї вкрай складно. «Робота у комітеті та поїздки за кордон займають 90% часу. Навіть чоловік ставить мені питання: а скільки це ще буде тривати?», - жаліється політик. За словами Ганни, сьогодні вона рідко спілкується не лише зі своєю малою донечкою, а й з Андрієм Садовим, якого вважають патроном фракції «Самопоміч» у парламенті…

-- «64% німців переконані, що Росія підтримує сепаратистів»

Ганно, ви нещодавно були на Брюссельському форумі, організованому фондом Маршалла «Німеччина – США». В ньому також брали участь помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд, верховна представниця ЄС з зовнішньої та безпекової політики Федеріка Могеріні, президент Польщі Броніслав Коморовський, генсек НАТО Йенс Столтенберг та інші. Які питання ви там обговорили? Та як за останні місяці на Заході змінилися настрої щодо ситуації в Україні?

Була цікава сесія, в якій, до речі, брали участь Джордж Сорос (американський міліардер-філантром, - «Главком»), Мікулаш Дзурінда (в минулому – президент, прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Словаччини, - «Главком»), а також деякі сенатори. Ми говорили про те, як допомогти Україні вийти з кризи. І серед рецептів прозвучав меседж про те, що Захід має оперативніше надавати Україні фінансову допомогу, особливо мікрофінансову - бізнесу, підприємствам, на модернізацію фабрик, заводів. Щоб збільшити експорт. Сорос, зокрема, вже говорив, що він сам готовий інвестувати близько мільярда доларів в українські інвестиційні проекти. Це був би приклад фінансової підтримки України. Міністр фінансів Наталія Яресько була в Вашингтоні, Лондоні і теж зверталась до світу з меседжем, що лише МВФ Україні недостатньо.

Також ми обговорювали питання надання Україні зброї. І, очевидно, на Заході є частина людей, які вважають, що проблему російської агресії потрібно все-таки шляхом економічних інструментів.

Тобто Україні не варто чекати військової підтримки, всі обіцяють економічно тиснути на Росію?

Так, мається на увазі посилення санкцій. Але є питання: якщо Путін піде на Маріуполь, то що ми, нові санкції запровадимо? І які санкції можуть бути ефективними?

Називалися санкції в банківській сфері, санкції щодо конкретних осіб, санкції в нафтогазовому секторі і відключення від системи SWIFT. Також в якості ще одного важливого інструменту, методу тиску називали FATF (міжурядова організація, що виробляє світові стандарти в сфері протидії відмивання злочинних доходів та фінансування тероризму, - «Главком»).

Яке ваше враження? Чи готовий Захід посилювати тиск на Росію? В ЗМІ вже звучала інформація, що США та Євросоюз вже виключили можливість відключення РФ від системи SWIFT.

Так, це правда, США та Євросоюз поки що не готові відключати Росію від системи SWIFT. Цей крок розглядається на випадок невиконання Мінських домовленостей, ескалації конфлікту і наступу на інші території.

Як можете оцінити ті санкції, що вже запровадив Захід? Представники російської еліти стверджують, що вони не дієві. Експерти теж констатують, що на рішення Путіна вони навряд чи матимуть вплив.

Зате дієвим є такий інструмент, як загально світовий тренд зниження цін на нафту. Це реально б’є по російській економіці. Хоча, дійсно, підготовка до наступного етапу санкцій, а саме до відключення SWIFT, була б надзвичайно ефективним інструментом. Бо це може паралізувати економіку Росії. Це була б реальна ізоляція Росії.

До речі, на форумі були присутні і представники від Росії. Які меседжі доносили вони? Чи спілкувалися ви з ними?

З ними говорив представник від України, який їздив туди від аналітичних центрів – Василь Філіпчук (керівник Міжнародного центру перспективних досліджень, - «Главком»). У них була суперечка на одній із закритих сесій.

Цікавою, до речі, була реакція Вікторії Нуланд на представника Росії на спільній сесії. Він почав говорити, що Росія не має стосунку до того, що відбувається на Сході України. І Нуланд дуже добре сказала: «Для того, щоб мати довіру, треба мати правду. Коли одна країна відмовляється від того, що її війська знаходяться на території іншої країни, тоді не може бути довіри». Реакцією залу були аплодисменти.

Відповідно до останніх досліджень, які, зокрема, були озвучені там, наприклад, 64% німців переконані, що Росія підтримує сепаратистів. Така думка Німеччини – всупереч тому, скільки грошей було інвестовано в пропаганду. 51% німців вважають, що конфлікт існує тільки тому, що так хоче Путін. З цього ми бачимо, що довіри до інформації, яку намагається поширювати Росія, все-таки немає.

Чи є у Заходу розуміння, що Путін навряд чи зупиниться?

У різних представників Заходу різна оцінка ситуації.

Дехто вважає, що якщо буде ескалація конфлікту, то тоді можна завдати удару відключенням від SWIFT, як я вже говорила. Та більшість переконані, що самій Росії не вигідно зараз втягуватися в реальну війну з Україною. Бо постраждає тоді економіка, постраждають люди. Є апеляція до такого економічного прагматизму.

І в той же час є представники, які дуже чітко розуміють, що попри дипломатичні зусилля, для того, щоб бути успішною, Україна має бути забезпечена захисною зброєю, і це теж буде аргументом для Путіна. Можна говорити, що це викличе з його боку роздратування, але, тим не менш, посилення обороноздатності України буде стримуючим фактором.

Хто готовий сьогодні допомагати Україні зі зброєю?

Передусім Балтійські країни.

Вони вже відчувають «холодне дихання» Росії за спиною?

Коли на форумі виступав державний секретар латвійського Міністерства оборони Яніс Сартс, він одразу сказав: для мене Україна почалася з Грузії, з вторгнення Росії туди, і тому ми розуміємо, що Україні треба надавати зброю. І була окрема розмова про те, як посилити співробітництво. Зокрема, у них є Centre of Excellence (StratCom) місії НАТО, який готовий робити тренінги зі стратегічних комунікацій, співпраці для того, щоби посилити українську здатність захищати себе. І у Балтійських країн, і у Польщі, і у Румунії немає ілюзій, що Путін зупиниться, чи його зупинять Мінські домовленості. Вони розуміють, що треба мати план «Б» і бути готовими до його втілення.

Є питання – і воно теж обговорювалося – щодо трансатлантичної єдності, єдності в середині європейських країн щодо стовідсоткової консолідованої позиції в плані допомоги Україні. І не лише в плані зброї, а і в плані допомоги Україні з реформами, допомоги з вирішенням гуманітарної катастрофи і наслідків, питань переміщених осіб.

-- «Все це чисто Путінський план дій»

25 березня на комітеті ВР у закордонних справах розглядався проект закону «Про припинення дії окремих статей Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією». Який вердикт був винесений?

Це другий раз, коли комітет з приводу цього питання не прийняв рішення. Двоє проголосували «за», двоє «проти», двоє «утрималися».

Ви голосували проти?

Проти. У нас була велика дискусія. Позиція Міністерства закордонних справ полягає в тому, щоб не підтримувати цей законопроект зараз. Не можна розірвати частину, деякі статті договору, бо в довгостроковій перспективі нам важливо мати раніше підписані договори з Росією, особливо, якщо ще будуть судові справи. Послухавши Міністерство закордонних справ, Міністерство юстиції, Міністерство внутрішніх справ, Прикордонну службу, зваживши всі дані, я прийняла таке своє рішення.

Ще одне неоднозначне питання – проект постанови про тимчасове припинення дипломатичних відносин з Російською Федерацією, ініціаторами якого є представники Радикальної партії – Дмитро Лінько та Андрій Лозовий. Комітет порекомендував його відхилити. Але не секрет, що таким рішенням залишилися задоволеними далеко не всі навіть ваші колеги по коаліції. Мовляв, йде війна, Росія визнана країною агресором, а ми, може, ще й з «ДНР» та «ЛНР» дипстосунки налагодимо?».

Слухайте, ми відкликали звідти нашого посла. Але ми повинні розуміти, що хтось має представляти інтереси українців, які живуть в Росії.

Я вважаю такий крок передчасним. Дипломатія не може працювати різкими рухами. Ми продемонстрували світові своє ставлення до Російської Федерації, коли парламент визнав Росію державою-агресором. Наш президент і представники влади часто і різко висловлювалися щодо дій Росії. Ми перервали зв’язки у військово-технічній сфері і так далі. Але що нам може дати розрив дипломатичних відносин? Треба це розуміти. Що нам треба евакуювати наш персонал з Москви? Хто ж буде правду доносити до мислячих росіян?

Нам треба працювати і заради справедливого ставлення до наших полонених, таких, як льотчиця Надія Савченко. Зараз розірвання дипломатичних відносин більше зашкодить, ніж принесе користь. Все світове товариство різко засудило дії Росії. Подивіться, жодна держава світу не сказала, що Крим – це частина Росії і так далі. Ми маємо використовувати ті відносини, які є, навіть без посла.

Нелегко, але таки був прийнятий Верховною Радою закон «Про внесення змін до статті 10 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Водночас, в той же день окремі території Донбасу були визнані окупованими. Та разом ці дві ініціативи створили свого роду «замкнуте» коло... Це просто формальне виконання Мінського договору?

Голосування за зміни до закону про порядок самоврядування показали, що Україна виконує зобов’язання Мінських домовленостей. Це дуже чіткий меседж. Тепер ми очікуємо, що з боку російських сепаратистів, які фінансуються Москвою, буде ефективніше виконання пунктів Мінських домовленостей. Якщо взяти по пунктах, то перші два (припинення вогню та відведення важкого озброєння, - «Главком») ними досі не виконуються.

І ще нас дуже хвилює можливість збільшити спеціальну моніторингову місію ОБСЄ за кількістю. Щоб здійснювати моніторинг ситуації на місці: як відводиться важка зброя, куди вона дівається? І ключове питання – контроль російсько-українського кордону. Досі ніхто не знає, що приїжджає до нас звідти. Ми здогадуємося, маємо певні факти. Але перевірка того, що в гумконвоях приїжджає на територію України з Російської Федерації, - це одне з важливих питань.

Тому нами були ухвалені ці закони – щоб виконати Мінські домовленості і подати світові чіткий сигнал, що ми виконуємо те, про що домовилися. Ми готові провести там вибори, але за українським законодавством, відповідно до української Конституції, у присутності міжнародних спостерігачів із ОБСЄ. Щоби вибори відбувалися не під дулом автоматів, за умови висвітлення українськими медіа, участі українських партій. Бо це частина України.

Але і російське МЗС, і бойовики вже висловили своє незадоволення цими змінами і визнанням частини територій Донбасу окупованими. Більш того, ватажок «ДНР» Олександр Захарченко заявив про необхідність встановлення контролю бойовиків над усіма населеними пунктами, де в минулому році проводився так званий референдум про незалежність «республіки».

Ну, те, що російський МЗС в цьому питанні підтримав «ДНР», зайвий раз свідчить про те, що вони в одній зв’язці. Що все це чисто путінський план дій.

Але зараз по лінії ОБСЄ проводиться дуже багато консультацій, вони зустрічаються з російською делегацією. Президент Парламентської Асамблеї ОБСЄ Ілкка Канерва проводить постійні перемовини про те, щоб реально моніторити ситуацію, збільшити гуманітарну присутність. Ми знаємо, що президент Міжнародного комітету Червоного Хреста Пітер Маурер зустрічався з Путіним, потім зустрічався в Україні з Петром Порошенком. Тобто різні міжнародні організації докладають зусиль для того, щоб ці домовленості за участю президента Франції Франсуа Олланда, канцлера Німеччини Ангели Меркель були виконані.

-- «Якщо Ляшка в коаліції не чують, значить, це проблема його професійності»

Повернімось до процесу розгляду та прийняття згаданих документів. Треба визнати, атмосфера в парламенті тоді була досить спекотна. Нардепи палко дискутували з приводу змін в закон про місцеве самоврядування. Радикальна партія та «Батьківщина» не підтримали їх, називаючи цей документ легалізацією бойовиків. Загалом ми бачили вже кілька серйозних резонансних голосувань у Верховній Раді, коли коаліція не могла дійти згоди. Більш того, з боку деяких політсил лунають погрози залишити коаліцію «у разі, якщо…». Як можна охарактеризувати процеси, що останнім часом відбуваються в середині коаліції?

Коаліція - це живий механізм, в якому є різні точки зору. Але важливою є демонстрація готовності коаліції голосувати за важливі закони. Я голосувала за пакет законів, потрібних для МВФ. Непростим було голосування за бюджет, дійсно. Але треба чітко розуміти, нам дають гроші на підтримку економіки, і це не тільки кредити, уряди різних держав будуть давати й грантову допомогу, та й дають вже зараз. Вони не чекають, що в нас буде чергова гетьманщина в середині парламенту, що кожен на себе буде тягнути ковдру.

Кожна політична сила - член коаліції повинна усвідомлювати відповідальність зараз. Дуже просто популістські робити якісь заяви. Але треба саме знайти компроміс і вирішити проблему, а не лише думати про наступні вибори.

Тобто не всі політичні сили у коаліції сьогодні усвідомлюють свою відповідальність?

Ну, були різні моменти за ці сто днів діяльності коаліції. Але, якщо хтось покине коаліцію, то це його вибір. Якщо той же Ляшко хоче покинути коаліцію, хай він це робить. Це його персональна відповідальність. Значить, він не ефективний політик. Якщо його в коаліції не чують, значить, це проблема його професійності. Вийти і грюкнути дверима - це дуже просто. А забезпечити результат - вже більш складне завдання. Треба обирати між популізмом і між відповідальністю.

Але до цих правок у закон про місцеве самоврядування були питання і у вашої фракції. Голоси розділилися надвоє – «за» виступала так звана група євроінтеграторів, «проти» - група Садового.

Дуже важливо бачити кінцевий результат. Щодо кінцевого результату, то все-таки із присутніх в залі «Самопоміч» дала 20 голосів. Щоправда, дійсно, багато з наших людей тоді були у закордонних відрядженнях - Олена Сотник, Віктор Кривенко, Іван Мірошніченко та інші. Але я можу сказати, що, незважаючи на те, що з самого початку не було підтримки цьому законопроекту, і у нашій фракції були ті, хто був «проти» нього, потім все-таки ті люди прислухалися і проголосували «за».

Я з самого початку говорила, що яким би рішення фракції не було, за ці закони я буду голосувати. Я в них бачила, по-перше, виконання міжнародних зобов’язань. По-друге, там є захист українських інтересів, прописана можливість провести чесні вибори.

То як саме переконували тих, хто спочатку був «проти»?

Звісно, була робота, щоб переконати людей. Прийняли додатково постанову про надання статусу окупованих окремим частинам Донбасу. Це і було додаткової умовою, щоб потім зміни до закону про місцеве самоврядування були прийняті.

Щодо двох груп в «Самопомочі». Розкажіть, де проходить лінія розколу.

Послухайте, є питання, які завжди викликають в людей, які мають різні думки, суперечки. Наприклад, в Оксани Сироїд була одна думка з цієї проблеми, в мене була інша. А далі - це питання боротьби аргументів.

Чесно кажучи, я не можу сказати, що у нас є дві якісь різні течії. Просто є люди, які мають різне бачення...

-- «З різних кабінетів дзвонили Садовому, щоб він мене переконав»

Як присутній в «Самопомочі» сьогодні Андрій Садовий?

Я не є членом партії «Самопоміч». Тому я не знаю, як він присутній в цій політичній силі.

На рішення фракції він впливає?

Можливо, на деяких членів фракції він впливає. На тих, хто більш наближені до нього.

Щодо решти - то все-таки у нас фракція професійних, незалежних людей, які бачать себе рівними, достойними, і я не бачу, щоб на них був якийсь вплив.

Я пригадую непросту ситуацію, коли хотіли призначити першими заступниками голів комітетів Євгенія Гєллєра, Віталія Хомутинніка, Антона Яценка (депутатська група «Відродження», - «Главком») і Сергія Ківалова. Пам’ятаю, я на раді коаліції чітко сказала: вони не будуть першими заступниками, і це принципово. Тоді були певні спроби вплинути на це рішення. З різних кабінетів дзвонили Садовому, щоб він якось мене переконав, щоб я не займала настільки принципову позицію і так далі. Але в нас немає такого, що хтось до когось може подзвонити з наполегливим проханням, що треба змінити позицію. Принаймні, у моєму випадку.

Але Андрій Садовий таки дзвонив вам?

Так, він мені просто подзвонив і розповів, що йому дзвонили.

До мене навіть приходили люди і казали: ось, ми вже тут і Андрію Івановичу дзвонили, так він же був в хороших стосунках із Гєллєром, коли він був головою бюджетного комітету, ви ж знаєте, Ганно, ви подумайте. Я кажу: слухайте, рішення давно прийнято. Люди, які голосували за закони 16 січня, які використовували свою посади, проти яких зафіксовані різні корупційні схеми, не мають морального права і не будуть тут. Тут ви хоч президенту України дзвоніть, це не змінить ні мого рішення, ні рішення фракції.

А хто конкретно дзвонив Садовому та приходив до вас?

Пан Іванчук тоді приходив (Андрій Іванчук, народний депутат від «Народного фронту», - «Главком»). Пан Гєллєр. Для того, щоб поговорити про можливості зайняти таку посаду.

До речі, близького до Яценюка Іванчука на Антимонопольний комітет вже не просувають?

Ні, я сподіваюся, що це несумісні речі. Це вже неможливо просто. Особливо після затягування ним розгляду дуже важливого закону на місяць (закону, який передбачав зниження кворуму для проведення зібрань акціонерів з 60% плюс 1 акція до 50% плюс 1 акція і тим самим дозволяв державі взяти під контроль «Укрнафту», - «Главком»).

Має бути прозорий конкурс. Більше року вже у Антимонопольного комітету не голова, а виконуючий обов’язки. І в нас є дуже достойна людина на це місце - Вікторія Пташник (народний депутат фракції «Самопоміч», - «Главком»), яку я, власне, коли ми формували список «Самопомочі», запрошувала виключно під такі важливі речі, як боротьба з корупцією і реформування антимонопольного законодавства.

Як можете охарактеризувати ваші сьогоднішні стосунки з Андрієм Садовим? Як часто сьогодні з ним спілкуєтесь?

Зараз спілкуюся не часто. Тому що дуже багато часу проводжу за кордоном. Стосунки у нас абсолютно нормальні.

У вас не виникало питання: чому саме вам він запропонував стати першим номером?

Я пам’ятаю Андрія Івановича ще з тих часів, коли я працювала на телеканалі «Інтер» у Львові і брала в нього інтерв’ю, коли він ще був директором Інституту розвитку міста. І тоді він ще так абсолютно несміливо давав свої перші коментарі. Це був 2001 рік. Потім я побачила його в 2004 році, коли він балотувався вже в мери, він вже був такий активний, вже розвивалася ідея «Самопомочі». Потім він мені запропонував очолити список в Київраду, я відмовилася. А потім почалися розмови щодо моєї участі в «Самопомочі» на парламентські вибори. Але в мене тоді були пропозиції майже від усіх політичних сил.

Від яких конкретно і на яких умовах вас запрошували?

Я не хотіла би зараз говорити про умови. Та це фактично були всі політичні сили. Не пропонував «Опозиційний блок».

Зате в мене було запрошення навіть до Радикальної партії. Від Олега Ляшка, якого я знаю ще з 2008 року, коли він допомагав підвищувати акцизи на тютюнові вибори. Він був дуже ефективний, він був заступником голови бюджетного комітету. І, в принципі, це була одна з його заслуг - підвищення акцизів. Йому вдалося тоді переконати Тимошенко. Він мені теж робив пропозицію йти разом на вибори.

Чого ж серед усіх обрали «Самопоміч»?

Для мене дуже важливим було, щоб не було жодних «колишніх», людей із заплямованою репутацією. Тому мій вибір - «Самопоміч». Взагалі, великого бажання йти в політику у мене не було. Якби не почали б подавати свої кандидатури такі люди, як Ківалов і інші, я б і не пішла. Був ще величезний тиск з боку парламентарів, з якими у мене були дружні стосунки, які просто сказали: треба не скиглити, а йти в парламент. Ставати там ефективною і зсередини більше приносити користі, ніж просто як громадський активіст.

«Самопоміч», маючи 1,2%, була з точки зору соціологічних даних, найбільш ризикованим проектом. Але ми з Андрієм Івановичем дуже чітко домовились, що ми робимо партнерський проект, разом формуємо список, що люди, яких ми запрошуємо, пишуть програму, також говорили про прозорість фінансування політичної сили. У мене було право вето щодо тих людей, які викликали у мене якісь запитання. Плюс, я мала право запросити тих людей, яких вважала за доцільне. Так з’явилася в списку Оксана Сироїд, яку я бачила в частині судової реформи, змін до Конституції. Це було моє запрошення. Так само були запрошені Остап Єднак, Віка Пташник, Олена Сотник, Віктор Кривенко. Це ті люди, яких я запрошувала з точки зору їхньої професійності і перспектив роботи в парламенті.

-- «Щодо «сина митника» в мене була прекрасна історія»

До пропозиції очолити список в Київраду ви з Садовим спілкувались лише як журналіст?

Так. А якось він мені сам подзвонив і сказав, що він буде в Києві і хоче поспілкуватися. Це був десь квітень минулого року (вибори депутатів Київської міської ради відбулися 25 травня 2014 року, - «Главком»).

Тобто він просто слідкував за вашою діяльністю?

Думаю, що його команда слідкувала.

Що було під час тієї зустрічі?

Ми зустрілися на чай, я розповіла, що пам’ятаю оцей момент першого інтерв’ю його для телеканалу «Інтер» по ситуації у Львові. Потім він сказав, що «Самопоміч» йтиме на вибори в Київраду, що запрошують мене. Я тоді одразу на зустрічі сказала, що мені нецікава Київрада, тому що всі проекти, якими я займаюся, загальнонаціонального масштабу. І не займатися Реанімаційним пакетом реформ, а йти в Київраду, - не правильно. Я тоді відмовилася. А потім він повернувся до мене вже перед парламентськими виборами.

Щодо прозорості фінансування «Самопомочі». В число фінансистів партії записували багатьох людей: Димінський, Хмельницький, Коломойський, Клюєв. То за чий кошт існує політсила?

Політична партія оприлюднювала свій звіт після виборів. Щодо чуток, пліток і так далі. В мене немає жодної інформації чи факту щодо фінансування перелічених вами осіб політичної партії «Самопоміч». Очевидно, що відбувається чимало спроб дискредитації з різних джерел і так далі.

Останні соціологічні дослідження показують, що рейтинги «Самопомочі» зростають, тоді як у більшості партнерів по коаліції навпаки. Так, згідно з даними КМІСу, якби вибори до ВР відбувалися в середині березня, то партія посіла б друге місце після Блоку Порошенка. А Андрій Садовий на «умовних» президентських виборах займає третю строчку, поступившись лише Порошенку та Тимошенко. В політичних колах вже почалися розмови про бажання Садового «переміститися» зі Львова до Києва. Чи братиме він участь у майбутніх місцевих виборах у столиці?

Це питання треба адресувати самому Андрію Івановичу. Я не знаю, чи є в нього такі плани. Особисто зі мною він не ділився щодо планів на мерство. В «Самопомочі» ще не обговорювався можливий майбутній кандидат на ці вибори.

Але я не член партії. До того ж я зараз реально сфокусована більше на роботі у комітеті з закордонних справ. Ця робота займає в мене 90% часу - поїздки за кордон, зустрічі з дипломатами і так далі. Тому я не посвячена в партійні справи, не займаюся поїздками по регіонах, куди наші депутати активно їздять. Тут мене трохи мучить совість, тому що я мало спілкуюся просто з громадянами України. А під час виборів, як перший номер списку, я дуже багато їздила. Кожен день було інше місто. Ми з восьмої ранку вже на місцевих ринках роздавали газети, спілкувалися з людьми, підприємцями, журналістами, відвідували якісь соціальні заклади, лікарні і так далі. Була дуже інтенсивна кампанія. Зараз у мене є задача зробити парламентську дипломатію ефективним інструментом просування інтересів України в світі.

Решта 10% часу залишається на родину?

Немає часу на родину. От дитина моя у Львові зараз, у батьків. Вона там вже майже рік. Скоро заберу. Але я вже було забирала дитину до Києва. Та тут знову почалися поїздки за кордон - то Стокгольм, то Брюссель, дуже щільний графік. Чоловік хоч в Києві, але він теж не задоволений моїм депутатством. Насправді, він вже дуже часто мені ставить питання: скільки все це часу буде тривати?

До речі, декілька місяців тому ЗМІ активно писали, що ваш чоловік Олександр Жук є сином в.о. начальника Львівської митниці Віктора Жука, у якого, в свою чергу, 20 квартир в Києві. Ви інформацію спростовували. Сьогодні можете сказати, хто поширив цю «качку» і з якою метою?

Ой, щодо «сина митника» в мене була прекрасна історія. Я їду до Львова, і їде один мій знайомий. І він каже: слухай, я хочу подякувати твоєму свекрові. Я: за що? Він: ну, ми там привозили гуманітарну допомогу і розмитнювали, і він нам допоміг і так далі. Я кажу: стоп, і ти повівся на цю дезінформацію. Батько мого чоловіка - кандидат технічних наук, ніколи не працював в жодній державній установі, жодного разу не брав участі в жодному державному тендері, і до митниці жодного відношення немає. Це однофамільці. Але то, звичайно, була спеціальна дискредитація. Просто треба було знайти щось, щоб дискредитувати мене як перший номер. Ну і вирішили «прикопатися» до вигаданих родичів.

Фото: Максим Кудимець, INSIDER