Зураб Аласанія: Рейтинги «Першого» впали, бо ми прибрали все лайно
«Суспільне мовлення буде нудним, але там не будуть брехати просто так»
Три місяці тому Петро Порошенко підписав закон про суспільне мовлення. Його реалізація фактично покладена на Зурабу Аласанію, генерального директора Національної телекомпанії України. Телеменеджер має зробити так, щоб суспільне мовлення повноцінно запрацювало з 1 січня 2016 року. Правда, ті кроки, які зараз робить Аласанія, ідуть всупереч звичній практиці телевізійників. Перше, що він зробив на своїй посаді – позбувся найрейтинговішого шоу – «Шустер LIVE», яке, хоч і збирало велику аудиторію, проте, за словами директора НТКУ, містило «балаканину замість сенсу». Розпрощався Аласанія із програмою «В гостях у Дмитра Гордона», бо автор проекту начебто «не відчував час». Прозорий натяк на те, що відомий журналіст у своїх інтерв’ю віддавав перевагу політичним, естрадним і спортивним пенсіонерам. Сказав «до побачення» Аласанія і Михайлу Поплавському, численні проекти якого в останні роки заполонили державне телебачення.
Зараз керівник Національної телекомпанії живе в постійних пошуках того балансу в контенті, який би задовольнив всіх глядачів. Аласанія визнає, що його різкі, радикальні кроки знижують рейтинги Першого каналу, та він вірить, що рано чи пізно інтелектуальний контент переможе попсу, яка заполонила телевізійний простір.
Напружений графік дається взнаки: нещодавно Аласанія переніс інфаркт. Проте на інтерв’ю Зураб Григорович прийшов в чудовій формі та гарному гуморі. Каже, якщо його звільнять, то цю новину зустріне словами: «Хлопці! Дякую, що випустили із тюрми!»
Чи задоволені ви законом «Про суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», який навесні підписав Петро Порошенко?
Так, задоволений. Але є невеличкі деталі, які мені не подобаються..
Що саме?
Моменти, пов’язані з господарством. Нам не дають можливості розпоряджатись майном, яке в нас є. Але я розумію, чому. Вони думають, що всі крадуть, – але це безглуздо, бо в нас дуже багато майна, яке нам не потрібне. Нам хочеться від нього позбавитись, та не можна. Але нічого: це була поступка для того, щоб депутати схвалили закон, ми сказали: «Окей!». Але прийде час і будуть внесені зміни на нашу користь.
Коли Порошенко підписував закон, то сказав у своїй звичній манері: ми «Прямуємо від Першого національного до ВВС». Звучить пафосно.
Якщо я не помиляюсь, ВВС майже 100 років. То десь за 100 років ми дійдемо до цього. Які проблеми?
Для того, щоб в Україні з’явилось суспільне мовлення на рівні ВВС, потрібно стільки часу?
Я інакше сформулюю. Попереду нас – вічність. Ми – ніхто і Україна – понад усе. Вона буде і 100 років і 200 і 300. Хто поспішає? Україна – не поспішає.
Якщо міркувати більш раціонально: скільки часу потрібно, аби суспільне мовлення нормально запрацювало?
Воно і зараз нормально виглядає. «Перший національний», принаймні, робить кроки на шляху до цього. Решта обласних телекомпаній поки що не належать нам. До кінця роки ми об’єднаємось. Після цього багато років має піти на те, щоб довести все до ладу.
-- «Цей закон – просто суперський»
Ще в січні цього року точилось багато суперечок щодо законопроекту про суспільне мовлення. Депутат від БПП Микола Томенко пропонував все залишити як є, не вносити ніяких змін. Які цілі переслідував Томенко?
Це минуле і воно не варте обговорення Ці події канули в Лету. Найперший закон – то був такий компроміс між усіма політичними силами в парламенті 7 скликання (в.о. президента та голова Верховної ради О. Турчинов в травні 2014 року підписав закон №1227-VII «Про суспільне телебачення та радіомовлення – «Главком»). Коли його ухвалили, він був абсолютно нікчемний, пустий, по суті він залишав державну систему мовлення, але на ньому Томенко і наполягав. Він не подав навіть ніяких правок. Просто наполягав – щоб було, і все. Казав, що в такі часи держава не може позбавитись такого ресурсу, який захищає країну. Ви ж розумієте: найкращий захисник для політиків – це обласний канал, який «стоїть на сторожі і грудьми тримає» оцю війну і все інше.
Тобто, той документ, який підписав Порошенко, це якісно інший закон?
Так. Це дійсно інше (В законі, який підписав Порошенко 19 березня, не підтримали пропозицію Миколи Томенко про створення окремої юрособи для суспільного радіо – уся структура працюватиме за принципом «об’єднаного ньюзруму», – «Главком»). Рік пішов на те, щоб відбулись якісь зміни. В новому законі юристами, громадськістю та деякими депутатами напрацьовано багато ідей.
Цей закон – просто суперський. Ми маємо висновок Ради Європи і експертів: вони кажуть, що цей закон – один з найкращих в Європі. Тепер справа за тим, щоб його виконували.
Що вже вдалось зробити на шляху створення суспільного мовлення? Ви нещодавно в лікарню потрапили. Напевно, все не просто…
Я потрапив в лікарню дуже вчасно. Зараз літо. Я дозволив собі трохи понизити активність. Люди, які працюють над створенням суспільного мовлення, зробили дуже доскональну дорожню карту – по кожному пункту, по кожному дню роботи. Це те, над чим вони зараз працюють. І зараз м’яч на боці Кабміну. 24 червня, якщо буде це засідання, ми очікуємо доручення щодо об’єднання НТКУ з обласними телерадіокомпаніями. Це буде дуже важко. Будуть аудити, перевірки майна та людей – їх потрібно буде переводити на столичну, так скажемо, планку, бо вони отримують зарплатню на 20% менше, ніж ми. Грошей у нас, звісно, немає. Попереду – найважчі півроку. Працюємо ми за тим бюджетом державним, який був (в 2015 році з держбюджету на НТКУ було виділено 145 млн грн. – «Главком»), нам
його постійно обрізають – то 20 млн обрізали, то ще 10 обрізали, а ми мусимо робити щось нове, щоб люди бачили картинку, щоб вона змінювалась. Це просто такий прикол… Ніби ти в хаті робиш ремонт, маєш все старе розвалити, а при цьому для сусідів ти маєш щось показувати: шашлики смажити...
Можете простими словами пояснити пересічному глядачу, чим суспільне мовлення буде відрізнятись від того, що він бачив десятки років?
Він дивиться комерційні канали. А інших просто немає: є державні, які взагалі мало хто дивиться. В усіх обласних телекомпаній дуже низький рейтинг, в Першого Національного також. Того маємо зараз лише комерційні канали, але вони заточені під гроші. Найпростіше пояснення – ці канали належать олігархам. Це диктує порядок денний: в кожного з них є своя зацікавленість. Рано чи пізно вони кажуть: це не кажи і те не кажи. Але люди дивляться комерційні канали, бо не мають вибору. Суспільне мовлення надасть вибір. Так, це буде не скоро, бо зараз людям не подобається те, що вони бачать. Акценти абсолютно всі змінилися. Ми не робимо ставку на скандал, а це те, що люди хочуть дивитися. Та ми не хочемо робити рейтинг таким чином, розумієте? Тому не дивляться нас. Даєш людям розумне шоу, а їм нудно! Так потрібно перевчати всіх людей: гей, хлопці!
Можете розважитись на комерційних каналах, а потім, коли виникне якась кризова ситуація і вам потрібно буде комусь повірити, ви точно знатимете, де не будуть брехати просто так. Так, там буде нудно, але там ви почуєте те, що маєте почути: інформацію.
Акцент робитимете на новинах?
Все ще сперечаємось. До основного каналу вже до кінця року приєднається другий – канал «Культура». (Суспільне телебачення отримає два телеканали. Згідно закону про Суспільне телебачення «Перший національний» отримає ще одну частоту – канал «Культура» – «Главком»). Ми досі вивчаємо всі європейські канали. З сьогоднішнього дня з нами працює величезна група людей з американського каналу – PBS (Public broadcast), ми намагаємось зрозуміти: як вони граються жанрами, що вони дають на основних каналах – там є по 2-3 основних Public channels і ще додаткові нішеві канали – наприклад, спортивні. Всі по-різному роблять: там і серіали дають і розважальні передачі, а ми кажемо, це ж попса, так не можна. Я ледь з глузду не з’їхав – знайшли іспанський канал, де – вони наскрізь «фігачать» класичну музику. Мені це такий кайф…
І ви так хочете зробити?
Ні. Ви думаєте від мене це залежить? Я люблю і блюз, і класичну музику, але це не означає, що на суспільному це все буде, і що канал буде таким, як я хочу. Канал не мій – він належить суспільству. Зараз ми сперечаємось з командою, яка прийшла пробити інтелектуальні речі, а я кажу – чекайте, ми не маємо 100% інтелектуалів в країні. Треба думати про всіх глядачів. Ми будемо шукати баланс. Я не хочу нічого сталого, ми будемо експериментувати постійно.
-- «Глядачу потрібно, щоб когось заарештували і посадили, бажано, прямо в студії»
При Януковичі Перший національний входив в першу десятку каналів. Зараз він ледь тримається у двадцятці…
Знаєте чому? Тому, що рейтинг в нас провальний і у владі думають: якщо канал не впливовий, то чому ми будемо їх мучити? Нехай вони роблять, що хочуть. А рейтинги впали тому, що люди не дивляться нас. Ми прибрали все, що їм подобалось. А їм подобалось лайно, вибачте! Але не можна одразу перевчити. Я думаю: чи не дуже швидко ми стрибнули від лайна до чогось інтелектуального, чи це зашвидкий стрибок? Давайте повернемось не до лайна – є ж десь середина. Ми і намацуємо зараз цей баланс. Та поки його немає… Спорт одразу робить рейтинг – з 19-го стрибнули на 13-те місце зараз. Але ж це Європейські ігри вплинули на рейтинг. Після цього він знизиться до 14 чи 15-го місця. Мене не стільки цікавлять рейтинги, скільки показник частки перегляду. Та поки що нас дивляться мало. Наприклад, найнижчий рейтинг був у найкайфовішої програми «Дебати PRO» – про корупцію. Без «кіпішу» ми повідомляли: що робити з корупцією, як довести все до ладу. Та люди цим не цікавляться – їм потрібно, щоб когось заарештували і посадили – прямо в студії бажано.
Це з цих причин ви прибрали шоу «Шутсер LIVE»? Чим конкретно продукт Савіка вас не влаштовував?
Забагато балачок і жодного сенсу в цій програмі. Савік Шутсер – профі, та він знає, що таке рейтинг. Він знає, що люди будуть дивитися. Він надає можливість кричати один на одного людям, дає можливість криком замістити сенс. Але я не хочу робити рейтинг за такий рахунок. Те, що так відбувалось, мені дуже не подобалось. Часто там одні і ті ж люди з’являються. Це теж наводить на підозри… Але якби там був нормальний сенс – ми б залишили це шоу.
Фінансові махінації були в «Шустер LIVE» чи ні?
Хто знає… Це він знає тільки. Нехай це з’ясовує нова поліція. До речі, ми плануємо з ними працювати. Робити про діяльність поліції реаліті-шоу. Коли вони вийдуть на вулиці, ми з першої ж ночі будемо їх супроводжувати. Чи буде там щось погане – чи добре, все це буде в ефірі. Може, це і є та середина між цікавим і не попсовим? Громадяни ж мають отримати довіру до нової поліції, так? То ми перевіримо цих людей.
Відчувається ваша небайдужість до «грузинських» реформ…
Я не вважаюся грузином, бо 30 років живу в Україні. Але я підтримую чиновників-грузинів не тому, що вони грузини. До того ж є ще й чиновники і з Прибалтики.
Я їздив до Японії, мав зустріч з топ-керівниками Sony навіть. Розмовляли за вечерею, вони посміхаються і кажуть: все, що в нас є, ми взяли або в китайців, або в корейців. Вони нормально до цього ставляться. А чому ми не ставимось так? От нехай вони (грузини, - «Главком») попрацюють.
До речі, за рік в Грузії починаються парламентські вибори. Саакашвілі проявляє в нас таку активність для того, щоб в Грузії зрозуміли, що він тут щось зробив. Якщо він тут покаже результат, то в Грузії його партію оберуть в парламент. Якщо вона там буде в лідерах, він може стати прем’єром. В Грузії не дуже гарні справи зараз.
Повертаючись до теми суспільного мовлення. Де брати фінансування на ці амбітні плани і чи знайдуться вони в Україні в умовах війни та кризи?
Нам не дадуть більше. Зараз на утримання системи державного мовлення витрачаються 850 млн гривень на рік. Але витрачати можна по-різному. Можна витрачати їх на 7700 людей, просто, забезпечуючи якусь соціальну рівновагу. Але це не є ліберальний шлях. Те, що може робити 1-2 людини, робить зараз 10-20. Я натякаю на скорочення штату і зміни в цьому напрямку. Або ти працюєш і отримуєш нормальну зарплатню, конкурентну на цьому ринку, або ти просто ідеш на пенсію.
Ви за оновлення за рахунок молоді?
Мені байдуже: молодий або старий. Мені треба, щоб людина працювала. Я теж не юнак, знаєте..
То коли запрацює суспільне мовлення?
Розумієте, це система. Це як з країною: коли вона стане нормальною, скажіть?
Ви ж прогнози робили, що під кінець року або на початку вже буде, що показати.
Різні речі. Я дуже сподіваюсь, що з юридичної точки зору воно запрацює з 1 січня 2016 року. Інакше нам знову зроблять державний бюджет на торішньому рівні і це буде катастрофа. Щодо реальних змін… На це потрібно декілька років. Персонально я – 3-4 роки і більше не витримаю. Бо це – каторга. Я просто думаю, що за 3-4 роки ця команда, яка є, зробить процес незворотним. Точка незворотності – це зробити так, щоб українці повірили в те, що ти за свободу слова. Не за контент, а за свободу слова. Що кожен має її підтримувати і відповідати за неї так само, як і ті, хто працюють на каналі. Це означає, що потрібно запроваджувати платню.
Абонплату?
Різні форми є.
Наші люди готові давати кошти ще і на суспільне мовлення?
Не в цьому справа. Спочатку потрібно зробити, показати – ось товар, який ми вам віддаємо. Це навіть не товар, який ви маєте купувати, це – ваша відповідальність. Так от, якщо цей експеримент вийде, тоді я можу іти з чистою совістю.
Ви вже думали над тим, яким має бути штат у суспільного мовника? Яка буде зарплатня у працівників?
Ще не думав. Величезна група людей працює над цими питаннями. Наприклад, якщо вони вирахують і скажуть, що конкурента зарплатня на ринку становить – приблизно 10-12 тисяч гривень – то нам потрібно буде розмірковувати – чи зможемо ми таку зарплатню платити людям. Питання кількості штату мене зараз мало хвилює.
Що хвилює?
Якість – це перше. Якщо якійсь з телекомпаній потрібно 10 тисяч людей і вони будуть робити класний продукт, то чому б ні? Але абсолютно не в цифрах справа.
Скажіть, чи є спроби тиснути на вас?
Тиск є величезний. Від людей з Facebook, від людей з вулиці. Кожен з них може підійти і сказати: послухай, я ж тобі вчора сказав, прибери цю програму, вона дурна! Я думаю: що в голові в цієї людини? Ніхто не думає про суспільство як таке.
Це тиск величезний. Але мені байдуже, повірте.
Що політики мені можуть зробити? Вони дзвонять, і що? Кажуть: зроби те. Я кажу: не буду. І що? А вони зависають у просторі і думають: як це? Завжди ж робили, а тут – не хоче і не робить. І що вони можуть зробити? Наприклад, уявімо, що мене знімуть. Я скажу: дякую, що мене випустили із тюрми!
Відомо, що ЄС мали надавати експерту допомогу суспільному мовленню…
Дофіга… увесь рік надають.
Фінансово?
От почали нещодавно. На «Дебати PRO» кошти виділялись від ЄС, від Ради Європи. Deutshe Welle також допомагають. Ви ж розумієте, що для надання фінансової допомоги вони мають бачити якісь зрушення. Вони казали: «вас ще немає і країна у вас така собі». А зараз вони бачать: це працює. І вони почали потроху допомагати. Сказали, що готові.
Так скільки дали?
$50-60 тисяч на «Дебати PRO» дали. Ми половину і вони половину вкладають.
Таких грантів декілька, до десятка може бути. В проекті на кінець року, ми дуже на це сподіваємось, новий newsroom. На це більше 5 млн євро потрібно. Ми з данськими двома каналами суспільними співпрацюємо у цьому напрямку, написали бізнес-план. 3 липня ми маємо зібрати донорів і представити цей проект. Далі почнеться збір коштів. До кінця року ми повинні зібрати 5 млн євро. Я сам в це не дуже вірю, але данці кажуть: ви нормально працюєте вже.
Ще за часів Леоніда Кучми УТ-1 почав ділити вечірній і ранковий пройм-тайм із приватним каналом «Ера», який належить депутату Андрію Деркачу. Поясніть, чому жодна влада не змогла змінити цю ситуацію?
Хтозна! Ті хлопці ще за тих часів зробили так, щоб канал « Ера» діяв законно. Вони отримали ліцензію, вона законна. Я нічого не можу зробити – судів було дуже багато. Я точно знаю, з цим зараз нічого не зробиш. До 2017 року – поки не закінчиться ліцензія. А от не продовжити її – це вже справа Нової національної ради. А поки що все законно. Канал «Ера» знаходиться в телецентрі на вулиці Мельникова, вони платять оренду.
-- «Люди звикли до того, що УТ-1 – це катастрофа»
Співпраця з Громадським ТВ на Першому національному триватиме?
Програми «Дорогі депутати», також «Слідство Інфо» ідуть. Далі ще будемо співпрацювати. Громадське теж починає брати наш продукт.
Чому прибрали проекти Михайла Поплавського? Окрім програм, де Михайло Михайлович полюбляв показувати власну творчість, він також підтримував обдарованих дітей. Невже все потрібно було знищити одним махом?
Я хочу, щоб все перетворилося в систему, щоб працювала редколегія, яка має вирішувати, що входить в суспільні цінності, а що «виходить». На мою думку, Поплавський ніколи не входив. Це просто смак нижче полу. Так не можна. Я тоді поклався на свій смак. Я ніколи не допущу, поки я там буду, щоб таке низькопробне було на якомусь з каналів, пов’язаному із суспільним мовленням.
І що ви пропонуєте на заміну для дітей?
Є аж дві програми («Хочу бути» та «Школа Мері Поппінс» – «Главком»).
Вони популярні?
Біда в тому, що за всі роки цей канал ніколи не був на білбордах.
А от восени починаємо розміщувати рекламу. Це, знов-таки, гранти. Deutsche welle, наприклад, дає. Люди звикли до того, що УТ-1 – це катастрофа, навіть дивитися не треба. А спробуйте подивитися, і побачите – наскільки там все змінилося. Всі наші програми будуть на рекламних бордах.
Чому ви позбулись програми Дмитра Гордона? Це з тих причин, що і Поплавського?
Ні. Гордон –великий профі. Він робить архіви країни. Але він не відчуває час… Не можна було і ті часи звати в ефір, наприклад, Михайла Черновецького. Давайте Януковича ще покличемо! Він мав би це відчувати…
А коли Черновецького варто було б покликати?
Думаю, за 5-10 років. Треба було записати, а показувати вже потім. Не зараз.
Наприклад, який-небудь росіянин абсолютно впевнений в правильності того, що нині робить Росія. Він в цьому переконаний. Я розумію, що з такою людиною потрібно розмовляти, переконувати. Але чи я маю транслювати те, що він думає, на каналі зараз? Вибачте, це невчасно. Це на рівні відчуттів. Багато людей може бути роздратовані тим, що там будуть показувати Черновецького. Навіщо це…
Поясніть ще один момент. Чому Перший національний сьогодні розповідає українцям про економіку на бізнес виключно російською? Мова про ділову програму, яку для каналу роблять журналісти, які раніше працювали на Комерсант, а сьогодні працюють ще в одному російськомовному друкованому виданні.
Вибачте. В нас в країні багато мов – більше 50-ти.
Що буде з рейтинговим проектом «Надвечір’я», який залишився без свого незмінного автора - Тамари Щербатюк?
Ми надали трохи часу людям, які хочуть продовжувати цю програму. Вони майже закінчили пілотний проект. Подивимось. В мене немає абсолютної впевненості. Або ми надамо їм шанс, або ні. Церемонитись я не буду. В них є сильне ядро – це літні люди, які постійно їх дивляться, приходять до них. Я буду питати у цих людей. Чи ця нова програма, яку зробили учні Щербатюк, вас влаштовує? Якщо вони скажуть: ні, то я її закрию. Тут я буду рівнятись точно на громаду.
-- «Імідж дорожчий, ніж оця реклама»
Щодо реклами на суспільному. В яких дозах вона буде?
Як у всій країні. В законі прописано, що ми маємо право на рекламу. Але я був би щасливий позбутися реклами взагалі. Я зараз сказав першому заступнику Олександру Харебіну: будь-ласка, порахуйте. 75% реклами ми віддали на sales house «Глобал Медіа», ми не торкаємось реклами. Вони нами не задоволені, бо ринок весь рівняється на рейтинги і там автоматично все вираховується і ми не виконуємо план навіть на половину, а тоді я хапаю свого першого зама і кажу: чекай, а скільки це в грошах? Давай порівняємо тоді бюджет і скільки в ньому займає реклама. Якщо там, наприклад, 25 млн із 850-ти, то ми можемо позбавитись реклами. Він ошаленів: каже: так не можна! Ми втрачаємо гроші. Я кажу: імідж дорожчий, ніж оця реклама. Поки про це не йде мова. Але наступного року я дуже мрію про те, щоб це відбулось. Це буде перший канал в країні, який буде виходити без реклами. Це просто подарунок людям.
Рада зробила перший крок до розкриття кінцевих власників ЗМІ. Як думаєте, як це вплине на газету «Вести» та на «112 канал» - про власників котрих маємо занадто суперечливу інформацію?
Думаю, ніяк не вплине. Але цей закон має бути обов’язково (законопроект 1831, автори Микола Княжицький та Вадим Денисенко – «Главком»), Кожного разу всі українці думають, що зараз має відбутись диво. Приймемо закон і все стане класно. Такого не буде. Це просто черговий крок до нормальних європейських відносин. Ми маємо знати, хто власник. Я думаю, з цього закону прямо зараз нічого не буде. Ну назве «112 канал» формально свого власника – і що далі?
Чи відчуваєте ви користь від Міністерства інформаційної політики?
Я не знаю про їхні цілі. Я став членом Експертної ради при цьому міністерстві. Сидячи там, я з Георгієм Почепцовим, який також є членом Ради, зрозуміли, що ми з ним набагато радикальніші, ніж люди з Міністерства інформаційної політики. Де стратегічна безпека?
З будівлею телекомпанії що буде? Ви жалілись, що вона радянська, не сучасна. Чи будете її переформатовувати?
Поки ми не можемо її переобладнати, перелаштувати. Ми б могли зробити там парк, адже там є два басейни. Потім залучити туди найкращі медіа столиці. Якщо зробити з цього медіа центр – тоді це має шанс на життя. Якщо ні – то за 3-4 роки поміняємо закон і попросимо: давайте збудуємо хатку – 3-4 поверхи нам буде досить, а решту - нафіг. Я б цю будівлю на Мельникова продав. До того часу, думаю, парламентарі зможуть зрозуміти, що аудит проведено, все проведено, що гроші ніхто не краде.
Оцініть рівень сьогоднішньої журналістики.
Зі своєї точки зору скажу, що в Україні вона трохи розгублена. Оці люди, які пишуть у facebook – вони хто? Це журналісти?
Блогери?
Може й так, але вони потроху досягають успіху. Також дуже багато інформації, люди губляться в ній. Через це журналісти змушені працювати поверхово, не встигають глибоко зануритись в тему. Якщо ти робиш конвеєр – ти не робиш якісно.
Але це не загибель української журналістики. Ні. Це проблема світової журналістики.
Коментарі — 0