Олександр Мороз: Луценко виконає все, що від нього вимагатиметься

Цієї неділі з’їзд колись могутньої, а зараз – напівмаргінальної Соціалістичної партії України відкриє нову сторінку її політичної біографії. Василь Цушко, який минулого року без видимого ентузіазму зайняв крісло її лідера, нещодавно написав заяву про відставку, щоб сконцентруватися на роботі у Антимонопольному комітеті.

Реальних кандидатів у наступники Цушка, як стверджують джерела «Главкома», – двоє: екс-міністр транспорту і, як жартують в кулуарах СПУ, найбагатший соціаліст Європи Микола Рудьковський, який стверджує, що його обрання узгоджене з «папою», та засновник партії, екс-спікер парламенту Олександр Мороз, який, здається, поривається повернути партію до справжньої опозиційності.

Сам Мороз під час розмови з «Главкомом» випромінював бадьорість та впевненість. Вслід за численними недоброзичливцями Мороза назвати його «політичним пенсіонером» просто не повертався язик. Втім, кому, як не Сан Саничу, досвідченому шахістові, знати, що часом психологічний фактор у тонкій політичній грі важить набагато більше, ніж навіть найкраща стартова позиція?

Шкода дітей Луценка…

Чільне місце в звітах влади про свої досягнення займає принципово новий її підхід до боротьби з корупцією, зокрема, притягнення до відповідальності колишніх та нинішніх високопосадовців. Власне, в рамках цієї тенденції днями було заарештовано вашого колишнього соратника Василя Волгу. Як ви думаєте, він справді міг виявитися хабарником, як це йому закидають, чи це – політично обумовлена справа, яка свідчить, наприклад, про початок наступу влади на ліві сили?

Для того, щоб робити політичну провокацію, такі методи не підходять, вони б не спрацювали…

А чому?

А який сенс? Якщо Волгу треба було прибрати, йому б просто сказали: «Василь, іди». І він би пішов. Я вважаю, що там, очевидно, було щось.

Не дуже цікавлюсь деталями, бо з огляду на загальні проблеми нашої країни це насправді абсолютно другорядні речі. Але, судячи з тенденцій, які зараз спостерігаються в Україні, Василь Волга, схоже, буде покараний. В тому числі й для того, щоб зайвий раз продемонструвати: мовляв, «своїх» ми не захищаємо. Хоча, з іншого боку, це можна буде прочитати і як натяк: що у нас є «свої», а є ще «своїші» (сміється)

Щодо Волги «соратника»…Він був не стільки членом нашої партії, скільки попутником. Певний час перебував у наших рядах. Потім перебіг. Згодом говорив про те, що мав зі мною якісь ідеологічні розбіжності. Насправді ми з ним на такі теми ніколи не розмовляли. У нього нема для того ані підготовки, ані пропозицій. Його коник – голий популізм, уміння у потрібний момент сказати гучну фразу, яку хочуть почути люди. Але це зовсім не означає, що він має систему поглядів та переконань, має пропозиції щодо того, як цю систему реалізувати.

Мені, звичайно, прикро, що молода людина, яка має сім’ю, можливо нестиме покарання.

Якщо ви передбачаєте, що Волга буде покараний, то чи не могли б ви так само передбачити щось стосовно Юрія Луценка – людини, яка абсолютно точно була вашим соратником і яку ви певний час навіть називали своїм можливим наступником?

Я сподівався, що ті його позитивні якості, котрі я знав, все-таки переважать негативні. В нього вони також були, і я їх добре бачив.

Кілька місяців тому я звернувся до Президента з пропозицією не тримати Луценка в СІЗО. Тим більше, він виконає все, що від нього вимагатиметься. Знаю цього хлопця і його можливості. Але розглянути справу у суді слід, щоб не було жодних недомовок.

Юрій Луценко наробив багато дурниць, які йому можна інкримінувати в юридичному сенсі, як порушення законів. Але як до нього поставиться суд, які будуть ним зроблені висновки, – побачимо.

Вам його по-людськи шкода?

Шкода його дітей. А він сам, очевидно, свідомо йшов на ті речі, які йому інкримінують. Та й стосовно своєї діяльності на посту міністра він теж часом не вибирав методів і мораллю не керувався. Шкода, але це так. Тому – як буде, так і буде.

Вже зараз чимало журналістів та експертів говорять про те, що отримання Луценком судового вироку чи навіть реального терміну ув’язнення насправді може стати для нього другим політичним стартом. Ви в це вірите?

Навряд чи буде новий старт. Хоч би тому, що він – дуже гнучка людина. Згадайте: зрадивши мене, а перед тим – свого батька, відмовившись від його настанов, він пішов в опозицію до Блоку Юлії Тимошенко. Потім – він перейшов в опозицію до Ющенка, жорстко критикуючи при цьому і мене, висуваючи аргументи, які не мали під собою абсолютно ніяких підстав. Мені було прикро це чути з його вуст. Ти можеш міняти свою політичну позицію: зрештою, це твоя справа, вибирай для себе кращі перспективи. Але нащо ти свідомо паскудиш мене, знаючи, що все сказане тобою – неправда?..

Під час президентської кампанії 99-го року я проїхав з ним по всій Україні. Провели до 500 зустрічей. Саме там він мав змогу набути необхідний політичний багаж. А дані для цього у нього були – це правда. Я не випадково припускав, що саме він може стати наступним лідером Соцпартії…

Мало хто знає про інше: що він хотів бути в уряді Януковича міністром. Просив про це мене, був ним до того, поки одночасно не став заступником керівника штабу Балоги по боротьбі з парламентом. Тобто поки не став на шлях порушення Конституції…

Тому й здається, що політичне обличчя Луценка вже і так доволі зіпсоване. Навіть без цієї судової справи.

Ми не можемо виключати, що слідство знайде нові обставини у справі Кучми

Чи відчуваєте ви політичну волю у влади на те, щоб реально довести до завершення справи Гонгадзе?

Є обставини, які змушують владу реально закінчити цю справу. Адже навіть довести до завершення геть прозору справу Пукача не можна без того, аби не зважати на мотиви його поведінки у цій історії.

Ну, чому ж? Адже все можна спихнути на загиблих…

Така спроба вже була. Але оскільки фактично все українське суспільство та й представники зарубіжжя бачать фальшивість цієї спроби, – цим не вдасться обійтись. І саме тому, на мій погляд, виникла історія з залученням до справи Гонгадзе Леоніда Кучми та інших колишніх високопосадових фігурантів.

Сподіваюся, що справа Гонгадзе буде закінчена. Не можу прогнозувати її остаточний результат, це не моя компетенція, але я вважаю, що юридичні крапки треба розставити у будь-якому разі. Інакше, по-перше, населення не матиме довіри до влади, а по-друге, не буде довіри до України як держави з боку Європи та й не тільки Європи.

Більше того, якщо ця справа не буде завершена, Україна відчує зневагу до себе з боку всього цивілізованого світу. Не як до держави, а до влади, яка, прекрасно знаючи суть цієї взагалі-то нескладної справи, досі намагається вигородити «своїх». Так бути не може, тому у цій справі доведеться розставляти всі крапки над «і».

Якось, здається, після одного з допитів, Леонід Кучма сказав журналістам, що справа проти нього базується на свідченнях двох людей – Миколи Мельниченка і Олександра Мороза. Що ж ви такого там свідчите, якщо ваші слова настільки сильно впливають на долю колишнього глави держави?

На допитах у цій справі я розповідав тільки те, що стосується восьми епізодів розмов про Гонгадзе. Показів відносно Кучми особисто я ніяких не давав, бо мені ніхто таких запитань і не ставив. Інша справа, що я справді знаю більше, ніж зафіксовано на плівках, але що з того?

Знаю і про те, що Кучма старався мене звинуватити у порушенні закону і, можливо, навіть запроторити в тюрму – згадаймо хоча б справу про «замах» на Наталію Вітренко. Але за це він вже, мабуть, отримає оцінку, коли нас судитиме інший суддя… Вищий.

А за конкретні речі, за конкретні злочини треба відповідати тут і зараз.

Журналісти, експерти і навіть юристи звертають увагу на те, що справа проти Кучми порушена за статтею, за якою вже збіг строк давності. Тому, якщо вона дійде до суду, то йому нічого не залишиться, окрім як просто визнати, що термін давності за статтею про перевищення службових повноважень, яке призвело до особливо тяжких наслідків, минув. На вашу думку, цей прогнозований фінал справи проти Кучми буде адекватним розставленням крапок у справі Гонгадзе?

Не думаю. Ми не можемо виключати, що слідство знайде нові обставини, які змінять порядок застосування статей Кримінального кодексу. Але мене це насправді не дуже обходить. У будь-якому разі буде дана політична оцінка діям Кучми і його режиму, а це в нинішній ситуації важливо для України.

Ясно, що для близьких Георгія, для його матері цього не досить, але сам факт виставлення такої оцінки буде корисним як для нинішньої влади, так і для наступних.

Як ви думаєте, чи не свідчить поновлення справи щодо Миколи Мельниченка стосовно того, чи справді здійснення записів у кабінеті Президента було обумовлено крайньою потребою про те, що влада таки хоче спустити на гальмах справу проти Кучми і уникнути навіть надання його діям навіть політичної оцінки, про яку ви говорите?

Але як в такому разі пояснити вбивство Кравченка, загибель чи вбивство Малєва та Чорновола? Що ми тоді можемо говорити про справу Подольського, яка фактично нікому не була б відома, якби не записи Мельниченка?

Порушення кримінальної справи проти Мельниченка відносно технології та мотивації його записів не може закривати злочини, які є очевидними. Я не знаю істинної причини поновлення справи проти Мельниченка, але вона зовсім не перекриває інших справ. Давайте подивимося, як розвиватимуться події…

Якщо йдеться про фактор плівок Мельниченка в українській політиці, то ми, очевидно, не можемо сказати: мовляв, оці вісім фрагментів ми використовуємо у одній конкретній кримінальній справі, а інші – не чіпаємо. Адже згадаймо: на тих плівках записано, як тодішній голова податкової адміністрації на прізвище Азаров розповідає тодішньому Президентові про те, яким саме чином в Україні відмиваються величезні кошти. На них нинішній Президент України погоджується з тим, як тодішній Президент України говорить, за яке місце підвісити суддю, який розглядав справою адвоката Салова. Чи вдасться владі, так чи інакше розглянувши справу Гонгадзе, заявити: «Все, з плівками Мельниченка зав’язали, ми забуваємо про їхнє існування»?

У нас є найсправедливіший суд. Він визначиться (сміється).

Ви з Мельниченком зараз взагалі стосунки підтримуєте?

Він інколи заходить до мене. Звертається у якихось дрібних справах: наприклад, налагодити з кимось контакти, переговорити по телефону…

Ви знаєте, що у нього зараз є власна партія?

Так, він говорив про це.

Ви не пропонували йому якусь співпрацю від імені СПУ?

Ні. Річ у тому, що міжпартійна співпраця в Україні є певною мірою дискредитованою, я обережно до цього ставлюсь…

А про те, наприклад, щоб ще раз включити Мельниченка у виборчий список СПУ до парламентських виборів не йшлося?

Такої розмови не було.

Під відміну політреформи Президента просто підвели, а зараз він, можливо, уже і шкодує, що так сталося

Ви висловлюєте досить жорсткі оцінки на адресу конституційного процесу, який нині ініціювала влада. Чому ви настільки, м’яко кажучи, скептично до нього ставитесь?

Вважаю, що це – справа не потрібна Україні.

Тобто у нас ідеальна Конституція?

Ні, Конституцію потрібно вдосконалювати, нам потрібно рухатися до європейської демократії. Але те, що відбувається сьогодні – починаючи з незаконного рішення Конституційного суду, спрямовано в протилежний бік. Це моє глибоке переконання. З точки зору організації державного управління, єдності дій влади, забезпечення вертикалі влади – у Президента і так все було. Більше того, повернення до тексту Конституції в редакції 96-го року позбавляє Президента певних повноважень щодо, зокрема, впливу на парламент, розподілу відповідальності між гілками влади…

Сьогодні Президент за все відповідає сам, одноособово. І якщо хтось у парламенті чи виконавчій владі чи на місцевому рівні утне якусь дурницю, всі претензії будуть до Президента. Навіщо йому це?

Перед тим, як Конституційний суд оголосив про своє рішення з приводу політреформи 2004 року, я зустрічався з Президентом. Запитав у нього: «Яких повноважень Вам не вистачає? Навіщо вони Вам?» Він сказав, що підкориться будь-якому рішенню Конституційного суду. І правильно, хто ж сумнівався? (посміхається) Але ж інша справа, що це рішення могло бути різним. І якщо воно є очевидно незаконним, то й поставитися до нього потрібно було відповідно.

Мені здається, що Президента під такий крок – тобто під відміну політреформи – просто підвели, а зараз він, можливо, уже і шкодує, що так сталося.

Хто міг, як ви кажете, підвести Президента під цей крок?

Це він краще знає.

Присутність у владі Василя Цушка – специфічна

На сайті Соціалістичної партії можна знайти досить критичні заяви стосовно земельної та пенсійної реформи, ініційованих владою. Ви в цьому інтерв’ю досить скептично оцінюєте конституційний процес та інші кроки влади…Олександре Олександровичу, СПУ взагалі є провладною партією чи опозиційною?

Звичайно, опозиційною.

А що тоді робить лідер вашої партії у владі?

А хто сумнівався у тому, що опозиційною наша партія була, коли я був Головою Верховної Ради, тобто займав значно впливовішу посаду, ніж пост голови Антимонопольного комітету? У нас тоді було три міністри і два губернатори…

Власне, мені тоді здавалося, що ви перебуваєте у владі…

Ми були опозиційними з 93-го року. Це по-перше.

По-друге, присутність у владі Василя Цушка – специфічна. Він фактично виконує контрольні функції щодо діяльності влади, і тим самим допомагає з’ясувати суть того, що зараз відбувається у країні.

У заяві, яка, сподіваюся, буде прийнята у неділю, ми підтвердимо, що продовжуємо бути опозиційною політичною силою. Однак, опозиційність для нас – не популістський бренд, до якого вдаються конкуренти влади, котрі здійснювали цю владу вчора з такими ж цілями, як і нинішня. Сьогодні, критикуючи всі позиції, про які ви згадували у своєму запитанні, ми даємо власні фахові пропозиції стосовно того, що треба робити сьогодні, аби змінити ситуацію у податковій сфері, у сфері пенсійного забезпечення, як провести реформу ЖКГ, що робити з землею і багато-багато чого іншого…

Це – цивілізована опозиційність. Ми відверті у своїх позиціях, їх не приховуємо, не робимо підніжок владі і не зловтішаємося з того, що у неї щось не вдається. Але ми не можемо бути пасивними у нинішній ситуації, тим паче, йдеться про позицію найстарішої з реально діючих партій в незалежній Україні – партії, яка не міняла своєї лінії, і, як би нас там хто не звинувачував, ніколи не була ані «помаранчевою», ані «біло-голубою».

В одному зі своїх інтерв’ю ви припустили, що народне невдоволення тим, що життя, м’яко кажучи, не покращується вже сьогодні, може вже досить скоро результуватися в масових протестах. Соціалістична партія буде брати участь у таких акціях?

Поза всяким сумнівом.

Тобто ви готові реально виходити на вулиці з антивладними лозунгами?

Якщо у країні складеться ситуація, коли людей потрібно буде організувати на захист їхніх прав та інтересів, то ми це будемо робити, власне, як ми це завжди робили і робимо.

Наприклад, на сьогодні через структури нашої партії, через її комітети подано 2.5 млн позовних заяв до суду стосовно прав дітей війни, внаслідок чого близько 700 тис. людей одержали свої гроші – всупереч волі влади, всупереч її вказівкам. Це – абсолютно необхідна в сьогоднішніх обставинах акція. Бачу, як вона відгукується у ставленні до нашої партії з боку людей відповідного віку. Сподіваюся, що ми й далі шукатимемо і знаходитимемо адекватні форми відстоювання інтересів людей, найперше – людей найманої праці і соціально незахищених людей, – які, з одного боку, відповідатимуть Конституції, а з іншого – визначатимуть суть нашої опозиційності.

До парламентських виборів залишається не так багато часу, відповідно, їхні учасники повинні вже зараз якось чіткіше позиціонувати себе у системі координат «влада – опозиція». Чи плануєте ви акцентувати увагу на опозиційності СПУ в ході вашого недільного з’їзду, аби у людей не виникало питання про те, у владі ви чи опонуєте їй? Чи коло питань, які будуть розглянуті, обмежиться зміною лідера партії, про яку зараз всі говорять?

На з’їзді ми безперечно розглянемо кадрові питання. А крім того – ухвалимо заяву відносно ставлення до політики влади. Вона буде чітко визначати нашу опозиційність.

В якій тональності буде витримано цю заяву?

В строгій, конструктивній і дуже чіткій. У ній ми скажемо, з чим ми не згодні, і що ми пропонуємо. Все це в сумі дасть нам підстави говорити про нашу опозиційність, яка, зрештою, і без того була очевидною.

Чому з’їзд буде проводитися у закритому режимі?

Рішення про закритий характер з’їзду не приймали. Для мене це новина.

У будь-якому разі, ті журналісти, які хотітимуть цього, знатимуть, що на з’їзді відбувається. У нас, звичайно, є потреба відверто поговорити між собою, адже протягом останніх років найбільше шкоди партії нанесли не якісь зовнішні фактори, а самі партійці.

Рішення Цушка залишити пост глави СПУ, певною мірою, застало мене зненацька

Якщо говорити про стратегію розвитку Соцпартії, то кажуть, що домінуючих векторів, які можуть визначати її майбутнє, є три. По-перше, це так званий «Лівий блок», у першу чергу, з комуністами…

Ні. Такого варіанту нема…

По-друге, це позиція сателіта Партії регіонів…

Тим більше, ні.

І, по-третє, це самостійне існування партії через, скажімо, відродження тих позицій в центрі України, які вона колись мала, а тепер, в силу відомих обставин, втратила…

Самостійність партії – тобто її незалежність від інших політичних сил – була ознакою нашої партії протягом всього часу її існування. Пропозиції відносно специфічних взаємин з іншими політичними силами до нас надходили, але я від них відмовився з самого початку…

Від кого надходили такі пропозиції?

Їх висували певні політичні сили, досить впливові у суспільстві. Але я одразу говорив їм, що незалежність – це найбільше багатство нашої партії, тому ніякі пропозиції такого плану нас не цікавлять.

Рік керування партією Василем Цушком був для партії добрим чи поганим? Якщо зараз ми говоримо про заміну Цушка, то взагалі, чи виправданим був його прихід во главу СПУ рік тому?

Рік тому була необхідність, щоби Цушко своєю присутністю на посаді голови партії нейтралізував деякі негативні тенденції. Щоб люди могли краще розібратися в ситуації, придивитися одне до одного і знайти істинні причини тих труднощів, у яких ми перебуваємо.

Тобто він з самого початку був перехідною фігурою?

Він з самого початку сказав, що більше займатиметься своєю роботою на державній посаді, бо у нього не буде можливості керувати партією так, як це є справді потрібно.

А хто в такому разі весь цей час реально керував партією?

Я виконував частину його обов’язків – за його письмовим дорученням, відповідно до Статуту партії. Звичайно, не всі, а ті, що стосувалися, більшою мірою, організаційної та ідеологічної роботи. Всі документи партії в цей час готувалися мною, в тому числі і заяви, на котрі ви в ході цього інтерв’ю посилалися.

Деякі ЗМІ повідомили, що головна причина, через яку Цушко хоче відмовитися від керування партією, – це стан його здоров’я…

Василь Петрович – цілком здоровий, тим більше, він має хорошу спортивну підготовку. (посміхається)

Після того, як Цушко складе повноваження лідера СПУ, він залишиться в рядах партії?

Звичайно.

Офіційно озвучена аргументація відходу Цушка від керування партією – мовляв, він фізично не може суміщати роботу на партійній посаді та на державній службі – видається досить сумнівною. Микола Азаров, приміром, очолює Партію регіонів, але, думаю, обов’язків на посаді прем’єра у нього як мінімум не менше, ніж у Цушка на посту глави АМК, і нічого…

Ну, це справа Партії регіонів. Вони самі визначаться (сміється).

А у Василя Петровича є багато задумів відносно нового статусу служби, яку він очолює. Виходячи з інтересів держави, йому справді потрібно більше цим займатися, і це, безперечно, потребує повної самовіддачі і концентрації своїх зусиль.

Його рішення, певною мірою, застало мене зненацька, бо я розраховував, що він продовжуватиме керувати партією. Одначе, воно виправдане. Принаймні, його можна зрозуміти.

Ви будете висувати свою кандидатуру на посаду голови партії?

Якщо її будуть висувати, я не буду брати самовідвід.

Газета «Коммерсант» з посиланням на джерело у керівництві СПУ процитувала Миколу Рудьковського, який начебто на останньому засіданні партійного виконкому заявив, що його обрання на пост глави СПУ «узгоджено з папою римським». Ми всі розуміємо, кого в українській політиці мають на увазі, коли говорять про «папу», але виникає питання: чому про це говориться настільки цинічно?

Чому ж, можливо, він справді спілкувався з папою римським, я не знаю. (сміється)

Ми, як і кожна партія, проводимо консультації з різними політичними силами. Коментувати щось з цього приводу не буду, бо всіх деталей консультацій не знаю. Можливо, окремі члени нашої партії могли з якогось приводу спілкуватися, наприклад, з комуністами. Чому ні?

Зрештою, повторю, наша партія і окремі її члени постійно ведуть консультації з різними політичними силами, роблять з них для себе певні висновки і, в тому числі, на їх основі, формулюють певні пропозиції. Я подібними речами, якщо чесно, не дуже цікавлюсь.

Але якщо припустити, що пана Рудьковського таки оберуть головою партії, чи не буде це принизливо, коли кандидатури двох підряд голів партії узгоджуються з Банковою?

По-перше, я ніколи не чув про те, щоб такі питання узгоджувалися кимось на Банковій.

По-друге, обрання голови партії – це справа самої партії. Очевидно, роздуми, які ви озвучуєте, певною мірою формуватимуть і позицію делегатів з’їзду. Я не думаю, що партія зробить якусь помилку.

Чи могли б ви прокоментувати чутки про те, що зараз дуже вагому частину витрат на функціонування партії несе особисто Микола Рудьковський і тому, грубо кажучи, делегати з’їзду будуть додатково мотивованими підтримати саме його кандидатуру?

Двадцять років партія існує, і у нас ніколи не було грошей чиїхось конкретно. Були завжди невеликі, але партійні кошти. І я хочу, щоб так продовжувалося і надалі.

Якщо вже мова зайшла про гроші, то дозвольте поцікавитись: Володимир Семенович Бойко у вас на з’їзді буде присутнім?

Мабуть, ні.

А чому?

По-перше, його не запрошували. А, по-друге, якщо ви на це натякаєте, то Бойко ніколи ані копійки не тратив на нашу партію.

Чекайте, а чому ж ви його весь час запрошували, а зараз – ні?

Він приходив на наші з’їзди, коли представляв нашу фракцію, і навіть якийсь час після того, як перестав бути депутатом парламенту, через те, що у його виробничих структурах було багато наших активістів. Взагалі питання про запрошення будь-кого не розглядалося Політрадою.

З цього можна зробити висновок про те, що зараз позиції СПУ в Маріуполі є гіршими, ніж раніше…

Ні. Позиції партії залишаються серйозними. Секретар міської організації залишилася на своєму місці, чисельність організації не зменшилася.

Ще раз повторюю: Володимир Бойко не тратив на Соціалістичну партію. Якщо він входив у виборчий список партії, то він забезпечував її підтримку у тих структурах, на які мав вплив.

На сьогодні Микола Рудьковський відкрито говорить, що його обрання на пост глави СПУ узгоджено з «папою». Про Валентину Семенюк, яка є ще однією ймовірною претенденткою лідерство в СПУ, кажуть, що вона цілком може очолити Федерацію профспілок України, тому, судячи з усього, теж з владою сваритися не буде. В результаті, якщо мова зайде про те, кого обирати – Рудьковського, якого, за чутками, підтримує влада, чи Мороза, який навіть у цьому інтерв’ю виступає з опозиційних позицій і збирається виходити на антивладні протести, – то Валентина Петрівна і люди, які на неї орієнтуються, зроблять свій вибір на користь «провладного» кандидата. Така логіка має під собою підстави?

Ці питання буде вирішувати з’їзд, нащо мені гадати? Відносно перспектив Валентини Семенюк обійняти посаду голови Федерації профспілок нічого казати не можу. Ми з цього приводу останнім часом жодних розмов не вели, хоча переконаний, вона була б толковим головою.

А, до речі, які у вас особисті стосунки з Віктором Януковичем? Як часто ви бачитесь?

Давно не бачився з Віктором Федоровичем. Розумію, що він зайнятий, а доступ до нього… скажімо так, доволі регульований…

Десь так, як це було за Кучми чи якось по-іншому?

Бачите, за Кучми я був депутатом і зустрічався, розмовляв з ним буквально через 15 хвилин після того, як у мене виникала така потреба.

Ставлення ж до Януковича у мене не змінилося. Знаю його сильні та слабкі сторони, з повагою ставлюся до нього… але сказати, що у нас є тісні контакти, не можу.

Ми з Сівковичем уже були конкурентами... Тоді виграв я

На останніх президентських виборах ви показали не найкращий результат, який, очевидно, будуть переносити на СПУ в цілому при прогнозах на парламентські вибори-2012. Як ви думаєте, чи під силу партії перевершити ваш результат, і, якщо так, то за рахунок яких резервів?

Ще на з’їзді, який висував мене в кандидати, я говорив: розумію, що в ході цієї кампанії ми нічого не покажемо. Я просто використав період кампанії для того, щоб пояснити виборцям суть того, що відбулося у 2006-2007 році, щоб розтлумачити суть звинувачень, які весь цей час закидали на мою адресу і на адресу партії.

Сьогодні, коли пройшло трохи часу, все більше людей бачать, що ми були праві. Що соціалісти не мали жодного стосунку до тих негараздів, з якими люди зіткнулися протягом останніх п’яти років, що не ми винні у постійній гризні між Ющенком та Тимошенко.

Потрібно не випускати з уваги ще кілька обставин. Влада сьогодні втрачає авторитет через неефективність, непослідовність реформ, які не шкодять інтересам тих, хто перебуває при владі, а проводяться за рахунок звичайної людини. Якщо ж говорити про так звані опозиційні партії, то хоч суди над їхніми лідерами справді мають вигляд політичного фарсу, але ж для всіх очевидно, що за процесами стоять конкретні злочини. Люди втрачають довіру і до провладних партій, і до тих партій, що виступають конкурентами влади. Ця ситуація створює нішу для політичних сил, які можуть просто та доступно роз’яснити людям, що сьогодні відбувається в країні, і що треба робити для того, аби змінити ситуацію. Наша партія запропонує людям саме це.

А чому ж в такому разі ви йдете на мажоритарний округ? Видається, що в такому разі було б чесніше стати на чолі списку і вести партію до перемоги на виборах. Бо зараз складається враження, що ви, як Володимиру Литвину, не можете розірватися між списком, який має мало шансів на проходження до парламенту, та гіпотетичним Новоград-Волинським виборчим округом, який гарантує йому місце в Раді…

Я читав чутки про те, що я, мовляв, йду на округ, що я вже на ньому «сиджу» і так далі. Більше поки що нічого не відомо.

Я в даному разі виходжу не з чуток, а з вашої заяви про те, що колишні народні депутати від СПУ повинні висуватися на грядущих парламентських виборах від мажоритарних округів…

Так, я про це говорив ще півтора роки тому. Але до попереднього питання це не стосується.

Переконаний, що досвідчені партійці повинні працювати з людьми, а у список ми повинні дати дорогу молодим. У нас є багато толкових молодих людей, які справді мають перспективу. Цю перспективу їм треба розкрити. Конкретикою в цьому сенсі займатиметься партійний актив.

Якщо ви справді підете на мажоритарний округ, то хто конкретно з цих молодих людей зможе стати першим номером списку?

Багато хто. Міг би, скажімо, Денис Русак – хлопцю лише 34 роки, він кандидат наук, хороший економіст, викладає в Інституті міжнародних відносин. Я міг би назвати Олега Пінського, першого секретаря Житомирського обкому. Крім них, у нас є багато інших гідних молодих людей: є і в Київському обкомі молоді секретарі, у наших рядах є люди, які працюють на виробництві чи в бізнесових структурах. Всі вони добре розуміють ситуацію, що склалася сьогодні в Україні. Вони небайдужі до того, що робиться в державі, і можуть повною мірою реалізувати себе в політиці.

Просто якщо ви підете в мажоритарний округ, то, кажуть, що це буде Таращанський виборчий округ на Київщині, у якому ви неодноразово перемагали…

З цього приводу я не робив жодних заяв, жодних намірів я не озвучував. Бо може бути так, а може й інакше… Подивимося.

Просто Таращанський округ у Партії регіонів розписаний на Володимира Сівковича… Вам, у випадку чого, під силу перемогти такого суперника?

Ми вже були з ним конкурентами, це було в третій каденції. Тоді виграв я.

Переконливо?

Так.

Якщо доведеться повторити, повторите?

Знаєте, після тих виборів ми з ним не стали ворогами. Більше того, я щиро вважаю, що у нього є хороший потенціал, він багато може зробити у політиці… Проте, ми зараз говоримо про конкретні речі, пов’язані зі специфікою виборчої кампанії, стосовно якої немає навіть закону. Мабуть, розмова ця передчасна.