Андрій Любка

Андрій Любка

Український письменник

Всі публікації автора

Про угорців, мову освіти і мадяризацію
Маючи 300 тисяч греко-католиків, які після жорстокої асиміляції вже вважають себе щирими угорцями, Угорщина повчає нас повазі до прав національних меншин
«Червоний»: чому українці не цінують й не підтримують своє?
«Червоний» так і не став хітом – фільм зібрав всього лише 3 мільйони гривень, тоді як на його виробництво витратили майже в сім разів більшу суму
Франція, США, Австрія, Крим... Чи дійсно справа лише в пропаганді?
Кримчани вмикали «Пєрвий канал» не тому, що їх ошукали. Вони дивилися його в буремні дні, бо саме йому довіряли
Повільно й незграбно, але Україна розвивається та рухається вперед
На результат змін треба чекати довго, а млявих змін – ще довше
Битва за українську мову
З початком нового політичного сезону загостряться вічно актуальні для українців теми.
Нова битва за українську мову
В української мови є всі шанси вийти переможницею – якщо не з війни, то принаймні з битви за права у рідній державі
Золото Карпат
Разом із добробутом у карпатські села проникає демон оновлення. Зібравши грошенят, ґазди поспішають зробити євроремонт, і замість автентики, дерева й красивих у своїй простоті речей з’являється пластиковий непотріб.
Люблін – місто поміж і понад
Є в нашій частині світу місто, яке люблю якось по-особливому. Це не моє улюблене місто, і не найважливіше для мене, але все одно маю до нього якийсь неповторний сентимент
Де твоє, смерте, жало?
У це важко повірити навіть моїй нареченій, але я розплакався. На театральній виставі
Чи дійсно українці бідні, бо ледачі?
Є охочі заробити, нема бажаючих працювати
Непокаране зло надихає на нові злочини
Мєнка сіла
Саміт, який краде в нас надію?
Протягом усіх років незалежності України спостерігалася тенденція до зростання кількості прибічників євроатлантичної інтеграції.
Ryanair і український олігарх
Як директор аеропорту «Бориспіль» взяв у заручники Україну
Три романи про Овідія
У ХХ столітті написано кілька вартих уваги романів, присвячених долі й творчості самітного вигнанця Овідія
Де наш український Макрон?
Чому українська політика не лише злодійська й примітивна, а ще й банально нудна?
ІДІЛ зазнає лише територіальної поразки
А ви б змогли легко відповісти на питання, коли саме створено ІДІЛ?
Українці легко вивчають іноземні мови, а власну вивчити не можуть
Нація білінґвалів
Ще раз про Іловайськ
Виписати чужі історії, виписати з себе біль інших – це велика робота, і не кожному вона під силу
Ніяких європейських цінностей не існує
Чи є в європейських цінностях бодай щось європейське? Це запитання – зовсім не софізм, як може здатися на перший погляд
Карпатська Україна Августина Волошина: іноді краще програти
Нерідко можна зустріти думку, що об’єднання Чехії й Словаччини після Першої світової було свого роду несподіванкою, ледь не чудом, оскільки ментально словакам ближчі поляки чи навіть угорці, з-під панування яких їм тоді вдалося нарешті вирватися
Безвізовий режим: це не ЄС дозволив, це ми вибороли
Після 11 червня Україні слід змінити стратегію з тотальної євроінтеграції на тактику покрокового зближення
Справа Мартиненка: Платон мій друг, але саджати треба всіх
Та особливо цинічно звучать заяви деяких політиків, що намагаються всім нагадати: Мартиненко, мовляв, стояв біля витоків Євромайдану, платив за сцену чи ще там за щось, він – «наш»!
Як і чому зникають українські річки
«Коли я читаю про абсолютно ідіотський проект побудови каскаду гідроелектростанцій на Дністрі, мене чорти беруть»
Пасхальний спогад
Є щось особливе в тому, що Великдень – весняне свято. Історія про воскресіння наче підживлюється природою, і все навколо повниться теплом і оптимізмом.
Резиденція суворого режиму
Письменники часто є «лідерами думок» у своїх країнах...
Донбас уже повернувся до України
Калінінґрад не стає Кьоніґсберґом і не повертається в Німеччину, бо там немає німців. Вроцлав і Щецін польські, бо там живуть поляки
Спати з книжками
З думкою треба переспати, аби вранці винести правильне рішення.
Сума культур дає безкультур’я
У це місто я приїхав через його назву. Овідіополь – невеличке містечко на березі лиману, зовсім близько від моря, але все ж не настільки, щоб йому надокучали юрби туристів.
Чому я повернувся в Україну
Моя країна надихає мене. У ній я почуваюся, як риба у воді. Тут я вдома.
Про сміття львівське і київське
Сміттєва криза в Україні.