Щоденник євроатлантиста. Майбутнє України – з Євросоюзом. ЄС у курсі?

В Інституті світової політики презентували дві аналітичні довідки – "Майбутнє України" та "Майбутнє Європи". Знаю-знаю: прогнози й передбачення річ невдячна. І якщо хтось на них і спеціалізується в цій країні, то це українські політики, керуючись, очевидно, старим заповітом Черчілля. Ну про те, що політик повинен вміти передбачити, що відбудеться завтра, через тиждень, місяць і рік, а потім переконливо пояснити, чому цього не відбулось.

Ми взялись передбачити, що буде з Україною та Європою через 5-10 років. Не самі, звичайно, а за наводкою Гаазького центру стратегічних досліджень, який володіє власною методологією передбачення (як вони наполягають, саме передбачення, не прогнозу) і власним підходом до справи. Мовляв, неможливо передбачити ЄДИНЕ правдоподібне майбутнє. Майбутнє є множинним.

Я, звісно, не буду тут розповідати про суть методології "Metafore", що базується на відборі досліджень на задану тему і на основі спеціальної програми (тобто, жодного людського фактору і, відповідно, жодних емоцій з приводу автора дослідження чи його прогнозу). Тим більше, що будь-яка методологія, як ми знаємо, шкутильгає. Не збираюсь наразі переповідати і зміст аналітичних довідок – хто захоче, ознайомиться з ними на сайті Інституту українською чи англійською мовою. Лише кілька зауважень, які, на мій погляд, варті уваги.

Спочатку про "Майбутнє України". Те, що не може не радувати, позитивних новин тут більше, аніж негативних.

По-перше, більшість експертів передбачають зростання української економіки, хоча воно й буде повільним та поступовим (лише українські автори чомусь вбачають швидкий ріст).

По-друге, головним вектором українського розвитку буде економічна співпраця з Євросоюзом (а не, скажімо, з Росією). Євросоюз фігурує і як головний орієнтир у зовнішньополітичному та безпековому майбутньому України.

По-третє, більшість дослідників вважають, що Україна рухатиметься в майбутньому демократичним шляхом. Що стосується того, як відбуватиметься цей рух, то тут думки розійшлись: половина досліджень очікує стабільний політичний розвиток, інша половина передбачає стагнацію. Жоден з авторів не передбачає погіршення, що теж не може не радувати.

Є ще кілька моментів, які навряд чи можна назвати позитивними, але котрі так само вартують уваги:

- Україна найбільш ймовірно залишатиметься позаблоковою (чи нейтральною, як, зазвичай, йдеться в англомовних джерелах). Вона навряд чи приєднається до НАТО або до ОДКБ. Водночас, деякі експерти не виключають, що позаблоковий статус України може бути переглянутий.

- Україна, найімовірніше, зіштовхнеться з проблемами зменшення кількості населення і збільшення осіб, що утримуються за рахунок державного бюджету.

- Українські та російські експерти чомусь передбачають істотний ріст енергоспоживання в Україні.

- Головними рушійними силами змін в Україні будуть, як не дивно, зовнішні чинники. А саме -вплив Європейського Союзу та Росії. І лише на другому місці – чинники внутрішні.

Що ж стосується "Майбутнього Європи", то тут основний висновок зводиться до того, що Євросоюз все більше занурюватиметься у себе. Головне передбачення європейських аналітиків – демографічні зміни і старіння населення стануть пріоритетом в порядку денному майбутнього ЄС. Другий пріоритет – це економічний розвиток. Експерти сходяться на думці, що Європа подолає нинішню економічну кризу та вийде на поміркований ріст. А от найцікавіший, як на мене, момент зводиться до того, що розширення ЄС на Схід – а значить і за рахунок України – взагалі не фігурує в передбаченнях європейських аналітиків. Західні Балкани ще час від часу присутні – Україна ні.

Отже, ситуація виглядає більш ніж цікаво. У дослідженнях щодо майбутнього України Євросоюз фігурує як мінімум тричі. Як основний економічний партнер України в майбутньому. Як ключовий партнер в питаннях зовнішньої політики та безпеки. І як головна рушійна сила (поруч з Росією) майбутніх змін в Україні. Причому, такі висновки поділяють і англомовні, і україномовні, і російськомовні дослідники. Водночас, у дослідженнях з приводу майбутнього Євросоюзу Україна не фігурує в жодній іпостасі. Наче і не з нею Євросоюз збирається заключати Угоду про асоціацію. Наче і не з нею збирається створювати першу у своєму "східному партнерстві" зону вільної торгівлі. Звісно, такий розклад може тільки додати аргументів фан-групі гасла "в Євросоюзі нас ніхто не чекає". Але, як свідчить історія розширення ЄС за рахунок країн Центрально-Східної Європи, це гасло коригувалось на "раз, два, три". Достатньо було надати перспективу членства з боку ЄС і бажання країни-кандидата цю перспективу виправдати. Я не впевнена, що європейська перспектива для України може стати моментальною панацеєю у проведенні структурних реформ та інших внутрішніх перетворень, як доказують деякі українські дипломати, але те, що вона спроможна зняти надокучливу тезу про "в Європі нас не чекають" – якраз цілком реально. Думаю, тоді і європейські дослідники змінили б тон своїх передбачень з приводу майбутнього Європи...