Прем`єр-державний банк-корупція-арешт

Поки Україну обирали в непостійні члени Радбезу ООН, а в самій Україні робили сенсаційні кадрові призначення на митниці, дуже симптоматична подія відбулась у Молдові. Там за один день зняли депутатську недоторканість та арештували за підозрою в корупції колишнього прем’єра Влада Філата. Тепер його загрожує до 15 років в’язниці.

Для розуміння важливості персони Філата: Молдовою давно керують де-факто два олігархи – Влад Плахотнюк і Влад Філат, якого, власне, арештували. Все, що відбувалось в молдовській політиці після відходу з авансцени комуністів – це постійні політичні і бізнесові розбірки між двома цими достойниками. Інколи в гру втручались рибини дрібнішого калібру (як, наприклад, так звані брати Цопа, намагаються очолити й направити у правильне русло нинішні протести в рамках своєї війни з Плахотнюком), але глобально всі головні інтриги крутились навколо Філата-Плахотнюка. Обидва мають по демократичній і наче проєвропейськи налаштованій партії, і обидва роками займались тим, що утрясали правлячі коаліції, а потім ділили сфери політичної (і відповідно бізнесової) відповідальності з розряду: «ти береш прокуратуру, я беру митницю». І от одного з них (явно не без допомоги іншого) арештували й драматично кинули в топку протестних настроїв, від яких трясе країну ще з початку року через вкрадений з бюджету республіки мільярд.

Філата «злив» одіозний молдовський бізнесмен Ілан Шор (відомий любителям російської попси як чоловік російської співачки Жасмін), який нешодавно став мером міста Орхей, а в часи виведення славнозвісного мільярда, був фактично адміністратором Banca de Economii – нашого аналогу «Ощадбанку». Згідно з його показами, він особисто перерахував або віддав готівкою Філату 250 мільйонів доларів. Зокрема й тоді, коли останній був прем’єром.

Могла б ще довго писати про діяння цих прекрасних «євроінтеграторів», в яких апетит до грошей виявився в рази більшим, аніж в усіх молдовських попередників. Це, мабуть, унікальний випадок в історії ЄС, коли євроінтеграція стала асоціюватись з корупцією. Однак, як завжди, про деякі уроки, корисні для України.

Влад Філат – не просто злий олігарх. Він був прем’єр-міністром Молдови, коли до неї прикріпили ярлик «історії успіху» Східного партнерства. Він був у чудових відносинах з Ангелою Меркель. Коли ні Яценюку, ні Порошенку ще й не снились відверті розмови на її запрошення в свій офіс, Філат вже сидів там і відповідав на одне з улюблених питань Меркель до тих, кому вона симпатизує: «Чим я можу вам допомогти?». Філат, за моєю інформацією, просив допомогти врегулювати Придністровський конфлікт, бо все інше він наче може вирішити сам. Гарний контакт у нього склався і з тодішнім держсекретарем Хілларі Клінтон. А один єврокомісар взагалі відмовлявся їхати на масштабні конференції про долю Європи без аналогічного запрошення для Філата, який має обов»язково там розказувати до молдовську «історію успіху». Прогресивний пострадянський політик, щось говорить по-англійськи, дуже хоче в Європу і у всьому погоджується з європейцями, сприймався на Заході як світло в кінці тунелю після повернення обріоненого совка в Україні.

Але є чомусь у мене великі підозри, що колишнього улюбленця ніхто в ЄС відстоювати не буде. Взагалі, саме в Брюсселі я ще добрих півроку тому вперше почула, що Філат має сидіти. Не тому, що судова система у Молдові досягла рівня, при якому комар носа не підточить. І не тому, що ця історія гарантовано не має нічого спільного з вибірковим правосуддям. І навіть не тому, що насправді з цього може початись реальна деолігархізація Молдови, хоча там це слово не стало фетишем.

Випадок з Філатом демонструє: ніхто за тебе не буде рвати горлянку, якщо докази твоєї корупції очевидні. Проєропейське спрямування і чудові відносини з Ангелою Меркель не купують імунітет. У тому, що сталось у Молдові із вкраденим мільярдом, є доля провини ЄС: занадто поблажливо ставився він до молдовських євроінтеграторів, захоплюючись їхнім вмінням говорити правильні речі англійською й показною готовністю рухатись до ЄС. Дуже варто не допустити такого з українськими євроінтеграторами: поблажливе ставлення треба обрубувати з усіх боків.

Звичний і зручний поділ на «проросійських» та «проєвропейських» політиків взагалі доживає своїх часів. Значно затребуванішим сьогодні є поділ на «прореформаторських» та «нереформаторських» політиків. А реформи в країні ти не можеш провести, якщо не здатен спочатку реформувати себе. Філат виявився не здатним і пішов по легкому, але слизькому маршруту: «прем’єр-державний банк-корупція-арешт».

Источник: Блоги УП