Капіталізація Майдану з користю для всіх

Капіталізація - це гарне слово. Воно означає можливість отримання вигоди (переважно, але не завжди, у грошовій формі) з будь-якого явища або процесу.

Продовжую дивуватися мистецтву президента Віктора Януковича капіталізувати значні соціальні події, і Евромайдан зокрема. Адже завдяки Майдану Янукович отримав, принаймні на перший квартал, деякі вигоди для України згідно з таємним угодою двох джентльменів. Але навіть таку угоду, яка базується в основному на обіцянці світлого братнього майбутнього, можна вважати для президента успішною тільки теоретично. Вона дає можливість країні дотягнути до виборів 2015 року і "готуватися" до укладення угоди з ЄС.

Теоретично, ще є можливість підписання угоди з ЄС безпосередньо перед виборами. Чому це можливо. Тому що негативний ефект від можливих санкцій Росії за цей крок має часовий лаг 3-4 місяці, причому вони (санкції) більше шкодять не Україні, а Росії. Не в останню чергу завдяки санкціям проти України в Росії злетіли ціни на споживчі товари і катастрофічно впали темпи зростання ВВП (і це при космічних цінах на нафту і газ)! Раджу тим, хто формує в Росії зовнішньоекономічну політику, перечитати книгу Нормана Енджела "Велика помилка", де він зазначив: "спроба когось підкорити націю силою невигідного економічного становища на користь завойовника веде до того, що завойовник стає жертвою тих же умов, з яких він хотів мати вигоду шляхом грабежу". Більше того, саме внаслідок недружньої поведінки Росії по відношенню до України останнім часом почав падати авторитет Путіна, особливо в Європі (віддамо належне його блискучому захисному ходу - звільненню активістів Грінпіс, Пусірайтс і Ходорковського). Тому я не впевнений, чи буде Путін ще раз наступати на українські граблі.

Чи вдалося ще якоїсь політичної (соціальної) силі або інституту влади крім президента капіталізувати Майдан?

Почнемо з парламентської опозиції. Спроби є, а явного результату ще немає. Опозиція Майдан не капіталізувала, вона намагалася ізолювати його від непарламентських партій, громадських організацій і нових лідерів. А сталося так, що Майдан капіталізував опозицію, зробив її більш жорсткою і реальною.

Далі йде парламент. Для нього капіталізація Майдану - це перетворення України на парламентсько-президентську республіку. Депутати, принаймні, починають розуміти, що це їм вигідно і дуже просто зробити. Але у більшості є природний страх і дисципліна. Коли переваги такого кроку відчує Віктор Янукович (якщо на сто відсотків він не буде впевнений у перемозі на чергових президентських виборах) - ми будемо жити за старою новою конституцією, тобто в парламентсько-президентській республіці.

Наступний інститут аналізу - громадянське суспільство. Завдяки Евромайдану ми самі і весь світ переконалися - в Україні є громадянське суспільство. Більш того, цей інститут є активним суб'єктом не тільки політики, але, сподіваюся, і української історії. Головна проблема як усього громадянського суспільства, так і феномену Майдану - відсутність потужних постійних громадянських структур.

І, нарешті, перейдемо до українців загалом, або до України. Що дав нам новий Евромайдан ?

1. Впевненість у тому, що ми - європейська нація, наш генетичний код веде Україну в Європу, яка нас почула і зрозуміла. Думаю, зрозумів нас і Володимир Путін, а з часом це зрозуміє і Росія.

2. Українці мають гідність і солідарність, і навіть можуть організуватися у відстоюванні своїх європейських ідеалів. Мало того - потужна п'ята колона, яка мала підтримку Росії, не зупинила, а тільки призупинила процес інтеграції з ЄС.

3. В Україні ще немає опозиційних політиків, гідних Майдану, що зрозуміло, адже у нас немає ідеологічних партій (не ідеї, а все ще власне его "вождя" стоїть на першому місці). Отже, Майдан створив попит на ідеологію, а також моральних та ідеологічних лідерів. Але він дав велику фору в президентських змаганнях парламентським опозиціонерам.

4. Головне. Майдан загострив соціально-політичну ситуацію в Україні і геополітичну в Європі та світі.

Він скинув маски з усіх гравців на полі боротьби за майбутнє України, якими є :

а ) народ України - я вже оцінив його гідності, але є багато і негативних рис - малоосвіченість, бідність (а тому - залежність), схильність до поразки, а лідерів - до зради;

б) Європа - перспективна, чесна, послідовна, доброзичлива, багата, але повільна і бюрократична;

в) Росія - прагматична, патріотична, є нафта і газ, але агресивна, конфліктна, неперспективна і бідна (корупція і архаїчний економічний устрій блокують її розвиток);

г ) влада в Україні - прагматична, організована, вміє добиватися результатів, але непатріотична, цинічна, несучасна, схильна до корупції, насильства і регресу;

д) опозиція в Україні - молода, прагматична, перспективна, але ще не вміє досягати результатів і схильна до корупції.

Перед тим, як дати поради владі та опозиції щодо збереження процесу євроінтеграції до виборів-2015, хочу дати свою відповідь на проблему насильства. Суспільство все ще чекає відповіді: хто був головним замовником силових розгонів Евромайдану (хто був координатором і виконавцем - всім відомо)? Я впевнений, що такого в Україні не знайдуть. Швидше за все, це був не українець. Ще видатний економіст XIX століття Джон Стюарт Мілль у праці "Роздуми про представницькому управлінні" писав, що "деспотизм людей, які зовсім не знають підвладного народу, скоріш за все, буде гіршим, ніж деспотизм тих, хто його знає... Чужинець рідко розуміє народ. Він не може скласти собі уявлення, як ті чи інші факти діють на розум і почуття підлеглого народу". Логіка чужинця є такою: якщо людей побити, то вони злякаються і надовго притихнуть, як це відбувається в його країні. В Україні все було не так.

Хочу знову повернутися, на мою думку, до головного питання, що стоїть перед українцями (українцями я називаю всіх громадян України, за винятком численної п'ятої колони), - як гідно дожити до виборів і не втратити європейський шанс?

Спочатку покажу, що ми втратили:

- 2-3 % економічного росту ВВП в 2014 році і 5-6% в 2015-му;

- $ 3-4 млрд. додаткових іноземних інвестицій в 2014 -му. і $ 10-15 млрд. в 2015 і наступних роках;

- $ 1 млрд. макроекономічної допомоги ЄС, $ 15 млрд. кредиту МВФ не на два, а на п'ять-сім років, і не під 5 %, а під 3,5 %; $ 4-5 млрд. кредитів від інших міжнародних фінансових організацій на 15-20 років ; багатомільярдні кредити від приватних банків і т.п.;

- Найбільший ринок у світі, найбільш передові стандарти, як продукції, так і життя!

Я навмисно не буду зупинятися на нематеріальних цінностях - вони очевидні. Краще скажу про те, що ми отримали разом з все ще завищеною ціною на газ, а також дорогими і "коротких" (а тому дуже небезпечними) кредитами:

- Прив'язку до відсталого, стагнуючого ринку з архаїчними стандартами продукції та якості життя;

- Загрозу для спочатку економічного, а з часом і політичного суверенітету;

- Припинення будь-яких економічних реформ і технічної модернізації.

Прогрес заборонений, нас і нашу відсталість просто законсервували! Банкрутство України заплановано і навіть організовано на 2015-2016 роки. Влада може це прискорити.

Отже, поради влади України.

Почну з Президента. Враховуючи той факт, що молодь, як сходу, так і заходу підтримує угоду з ЄС, з кожним роком загальна підтримка західного вектора буде рости на 3-4% просто за законами демографії. Тому підписання угоди з ЄС до президентських виборів 2015 року дасть шанс президенту Віктору Януковичу бути переобраним. Непідписання угоди до виборів, але продовження співпраці з ЄС з метою укладення цієї угоди відразу після виборів цей шанс зменшує, але все ще залишає. При розриві відносин з ЄС цей шанс обнуляється!

Двадцятирічна історія торгово-економічних відносин з Росією свідчить, що за всіма довгостроковими угодами про кооперацію, спільне виробництво, співпрацю і т.д. ховається реальна мета - захоплення стратегічних або найбільш прибуткових підприємств і навіть секторів української економіки! Це так звана доктрина економічного імперіалізму, яка домінує в головах як влади, так і опозиції Росії. Ця доктрина насправді помилкова і давно спростована економічною теорією, вона добре описана Норманом Енджелом, що відзначив, що "одна нація виграє рівно стільки, скільки втрачає інша, і нації існують, грабуючи своїх сусідів більшою чи меншою мірою. Це політична економія у стилі Тамерлана...".

Тому завданням уряду до виборів є - підтримка нормальних торговельних відносин з Росією "зараз і сьогодні" без здачі стратегічних підприємств. Необхідно також продовжувати реальну підготовку до укладення угоди з ЄС, враховуючи можливість відновлення недружніх дій з боку Росії. Для цього необхідно розробити разом з ЄС, МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями план фінансової підтримки бюджету України і особливо тих підприємств, які можуть зазнати збитків від недружніх торгових дій або мають технічні проблеми для виходу на ринки ЄС. Важливо також ще більше диверсифікувати ринки газу, форсуючи його власний видобуток.

Що стосується опозиції, то вона повинна сприяти таким крокам чинного уряду, яким би він не був, і готуватися до виборів президента з урахуванням вимог Евромайдана. Давати рекомендації, як діяти Майдану, я не маю права - у нього своя іманентна логіка розвитку. Лише зазначу: українці вийшли на вулицю за ідею євроінтеграції, спроби змінити мету були і ще будуть, але, сподіваюся, українці вже не діти...

І останнє. Якщо ескалація насильства в суспільстві наростатиме, то для всіх зазначених сил буде вигідна дострокова відставка уряду чи навіть вибори президента, за умови повернення до парламентсько-президентської форми правління і введення інституту політичної амністії, а також імунітету для президента і прем'єр-міністра (звільнення від кримінальної відповідальності протягом 5 років після їх відставки). Ця норма повинна зупинити в Україні боротьбу за владу до смерті, зупинити встановлення абсолютизму і фінансовий колапс. На підтвердження цього висновку наведу геніальну максиму Нормана Енджела: "Не софізмом, а справжньою істиною є твердження, що при абсолютизмі легко отримати людське життя, але неможливо отримати гроші. І чим більше застосовується фізична сила, тим важче стає керувати грошовим обігом".

Скажу чесно: я сам не вірю, що всі мої поради президенту, уряду та опозиції будуть почуті, а тим більше реалізовані. Адже поради базуються на гіпотезі або постулаті, що всі перераховані гравці бажають процвітання Україні, її народу і, звичайно ж, собі! На жаль, реальність (факти) і новітні економічні теорії спростовують цю гіпотезу! Я маю на увазі теорію "рент і природного стану" Д.Норта, Дж.Уолліса і Б.Вайнгаста. Ці автори, грунтуючись на досить глибокому емпіричному аналізі переважно країн Африки і Латинської Америки, прийшли до таких висновків:

Громадський порядок [отримання] "ренти" [в умовах] "обмеженого доступу" характеризується незначним економічним зростанням, малою кількістю організацій, системою соціальних відносин, що будуються за принципом сімейних та особистих привілеїв, неоднорідністю примусів до виконання законів і незахищеністю прав власності. Україна має саме такий порядок. Для порядку [в умовах] "відкритого доступу" характерні економічний розвиток, демократія, забезпечене і динамічне громадянське суспільство з численними організаціями та розгалуженою системою безособових соціальних відносин, включаючи верховенство закону і надійний захист прав власності. Саме заради такого політичного ладу зібрався Майдан, як тимчасовий, але потужний інститут громадянського суспільства.

Далі починається найцікавіше. Відповідно до цієї теорії, формування ренти (тобто вигоди для правлячих еліт) за умови обмеженого доступу є не тільки способом грабунку держави та її народу, а й способом контролю над насильством в державі. Саме завдяки доступу до ресурсів правляча партія або сім'я залучає до коаліції інші сили і таким чином забезпечує політичну і, по можливості, соціальну стабільність. Дуже важливо зрозуміти, що ця теорія гіпотетично допускає кооперацію (тіньову коаліцію) режиму з опозиційними партіями, силами та окремими депутатами! Так відбувається, "оскільки еліти знають, що насильство зменшить їх особисту ренту, вони отримують стимул не битися один з одним. Більш того, будь-яка еліта усвідомлює, що інша еліта керується тими ж смими стимулами. Таким чином політична система керує економічною системою, використовуючи її для створення ренти, яка своєю чергою зміцнює порядок політичний", - пише Д.Норт.

Йдемо далі. Відповідно до цієї теорії, альтернативою порядку обмеженого доступу є не конкурентна ринкова економіка і демократія (тобто ЄС), а насильство: "вихідним станом, з яким необхідно співвідносити політику збирання ренти, повинна бути не конкурентна ринкова економіка... а суспільство, яке потонуло у безпорядках і насильстві", - пише Норт з його співавторами.

Приклад України, як і африканських країн (підкреслюю, що саме на вивченні переважно країн Африки була верифікована ця теорія) ще не дає відповіді на питання, а що буде далі?

Спробую намалювати можливі варіанти розвитку подій, які допускає ця теорія (за відсутності занадто грубого втручання Росії у внутрішні справи України).

Правляча коаліція підсилює тіньову кооперацію (допуск до ренти державних ресурсів) з усією або частиною опозиційної "еліти" і йде на часткове тимчасове зменшення ренти для себе (розкрадання бюджету і т.п. ) на користь виборців. При таких діях напруга у суспільстві тимчасово слабшає, а влада переобирає старого або мирно допускає до влади нового президента чи прем'єр-міністра, за умови збереження системи обмеженого доступу.

Правляча еліта не йде на часткове зменшення своєї ренти на користь лідерів опозиції і народу. У такому випадку як до, так і після виборів президента країна буде перебувати при перманентних безпорядках, а насильство стане нормою.

Влада погодиться на мирну зміну системи "обмеженого доступу". При глобальній підтримки ЄС і МВФ Україна змінить соціально-економічний устрій і перейде до системи "відкритого доступу", як це зробили всі європейські країни.

Імовірність останнього сценарію мала, але тільки він забезпечить стійке економічне зростання. Перший і другий варіанти (а саме вони нас чекають) тільки відтягують рішення української драми.