Людство має гостро відчути в собі важливу сутність

Не знаю чому, але перед очима стоїть картина – міфологічний сивий Бог у білій туніці сидить на краєчку хмари і тримає в руках маятник, що розхитується з боку в бік. Господь уважно спостерігає за рухом маятника і ніщо не може його відволікти від цього процесу споглядання...

Якщо хочете правду – для мене це найголовніший і найвеличніший образ Божого світу, в якому ми живемо.

Не знаю, хто і коли привів у рух грандіозний механізм цього Маятника, але він коливається так, як і мільйони років тому, приводячи думаючих людей у неймовірний захват своєю філософською універсальністю.

Світ побудований саме на цій довершеній гармонії коливання та незмінності амплітуди, яка забезпечує абсолютно всім рівні права та можливості.

Але ось знаходиться той або ті, хто бажає притягнути до себе цей Маятник, утримати його божественну стрілу в своїх руках. І докладає для цього неймовірних зусиль. І на якусь мить це навіть вдається! Але невдовзі маятник виривається і з неймовірною енергією летить далі, посилюючи свою амплітуду та руйнуючи все на своєму шляху. А потім досягаючи зворотної точки, наносить разючий удар по тому, хто ще донедавна намагався його утримати!

Зазирнувши в історію, дивуєшся, як ніби то розумні люди нехтували цим абсолютним кармічним Законом Маятника, докладаючи неймовірних зусиль – ніби то заради блага своєї імперії, країни чи нації, порушуючи природний рух Маятника.

Відомий усім ще зі школи закон, що сила дії рівняється силі протидії, чомусь ігнорується, коли комусь хочеться мати найсучаснішу зброю, передовий флот чи потужну армію. І йому це вдається – але рівно на половину фази руху Маятника. Бо в протилежній точці амплітуди неодмінно з’являється той, хто урівноважує ці зусилля і зводить усе до ідеального протистояння.

Коли я бачу, яка величезна кількість міжнародних конфліктів існує на нашій планеті з тої причини, що якась етнічна група уявила себе сильнішою, розумнішою чи хитрішою від іншої і намагається заволодіти ресурсами чи землею іншої групи таких же точно людей, то мені байдуже, як вона це робить – кривавим розбоєм чи витонченою хитрістю. Вона порушує кармічний Закон Маятника. Так генеруються всі міжнаціональні чвари, погроми та криваві різанини. Звідси Туреччина та Болгарія, Вірменія і Азербайджан, Сербія і Боснія, США та Близький Схід, Росія та Кавказ, Україна та Росія.

Закон Маятника також неодмінно включає в себе причинно-наслідковий зв’язок, який говорить, що ніщо не виникає з нічого – у всього є причина та наслідок, час розкидання каміння та його збирання, фази, які іменуються початком і кінцем. Тому, якщо хтось вам говорить, ніби щось трапилося несподівано і зненацька, або хтось виглядає абсолютно невинним і ображеним кимось без видимої причини, знайте, що вами скоріше за все уміло маніпулюють, звужуючи інформаційне поле і приховуючи історичний контекст. Бо нічого не буває знічев’я. А все що є – міцно зв’язано причинно-наслідковими зв’язками, які просто не проглядаються одразу і в запропонованому вам масштабі. Можливо, варто подивитися, що було тоді, коли Маятник перебував в іншій фазі руху.

Мене пригнічує та смішить одночасно ситуація в нашій країні, коли протилежні за вектором політичні сили змагаються в неприязні, ненависті та несприйнятті одна одної. Витрачаючи неймовірні людські та фінансові ресурси на політичну анігіляцію, замість того, аби генерувати власні ідеї та поширювати їх у масах або шукати вектор для синергетичного поєднання своїх зусиль на благо України.

Мені сумно, коли позитивна людина зі світлим потенціалом втягується в боротьбу з «темними» силами і тоне в цій безглуздій боротьбі, залишивши своїх симпатиків у повному розчаруванні. Бо не можна вбити дракона, – самому не ставши драконом, тільки з протилежного полюсу!

І тут хтось неймовірно розумний і активний гнівно заперечить – ви пропагуєте якийсь пацифізм і зневір’я, налаштовуєте людей на байдужість і слабкість...

Зовсім не так! Ті, хто займався східними єдиноборствами, знають, що вміння ухилятися від ударів суперника, використовуючи його кінетичну енергію у своїх цілях, – це вияв найвищого рівня майстерності.

Ніколи про це не говорив, але здається прийшов час це сказати: вважаю, що найсвітліші та найрозумніші люди не там, де найвіддаленіші точки амплітуди Маятника, не там, де полюси, де палає ненависть і ллється кров, а там, де знаходиться точка максимальної рівноваги.

І не важливо – це віртуальна чи фізична точка, це рівновага внутрішніх людських сил організму чи точка консенсусу політичних сил, де мудрі та врівноважені люди шукають взаємоповаги та розуміння, а не запекло тягнуть дишло у свій бік, забуваючи про кармічний Закон Маятника.

Розумію, комусь хочеться швидкого результату, стратегічної переваги, блискавичної перемоги, беззаперечного тріумфу. Але швидкі перемоги часто обертаються на несподівані поразки. Натомість, деякі поразки дарують просвітлення та виводять на вірний шлях.

І врешті-решт неважливо, скільки доведеться йти цим шляхом – кілька днів чи кілька століть. Аби шлях був стратегічно вірним. Великі нації не мислять життям одного покоління – у них інші масштаби.

І в кінцевому підсумку невідомо, чия місія є важливішою – того, хто стає героєм на передовій, чи того, хто стоїть в точці рівноваги, залишаючись для чужих «ворогом», а для своїх – «зрадником».

Але для того, аби усвідомити важливість другого шляху – Шляху Рівноваги – людина, нація, спільнота та й все людство має стати іншим.

Воно має стати єдиним за своєю суттю! Не злившись при тому в комуністичному екстазі і не перетворившись на якесь неймовірне етнічне олів’є.

Людство має гостро відчути в собі важливу сутність.

Ту, яка у людства одна на всіх.

Ту, яка виповнює світ любов’ю та самопожертвою.

Ту, яка не вимірюється в жодному грошовому еквіваленті.

Ім’я цієї сутності – Душа.