Нормандський формат не розділить Порошенка і Дуду

Відмова Президента України підтримати участь Польщі в мирних переговорах є дипломатичним рішенням. В той час як Порошенко змушений враховувати настійливий спротив Німеччини і Франції в контексті участі Польщі та необхідність уникати будь-якого воєнного протистояння з Росією, Президент Польщі перш за все турбується формуванням коаліції держав-членів НАТО в Центральній і Східній Європі під егідою своєї країни.

Варшава – Розбіжність у позиції Президента України Петра Порошенка і Президента Польщі Анджея Дуди в контексті участі Польщі у мирних переговорах між Україною та Росією була надмірно перебільшеною окремими польськими ЗМІ. В той же час, пропозиція участі Польщі у мирних переговорах спільно з Німеччиною та Францією відображають нову еру польсько-українських взаємовідносин.

За зазначили міжнародні медіа-агентства, під час прес-конференції після термінової зустрічі з Федеральним канцлером ФРН Ангелою Меркель і Президентом Франції Франсуа Олландом 24 серпня, Президент Порошенко заявив, що Нормандський формат – де беруть участь лише Україна, Росія, Німеччина і Франція – є найкращим вибором для України з метою досягнення угоди про мир з Росією та одночасної імплементації Мінських угод.

Цією заявою Президент Порошенко фактично відмовився від пропозиції участі Польщі в мирних переговорах, зробленої публічно Президентом Польщі Дудою за день до цього, як реакція на висловлене прохання з сторони Президента Порошенка під час телефонної розмови, яка відбулася раніше.

Зокрема, Президент Дуда погодився, що Нормандський формат не відзначився ефективністю у досягненні мирного вирішення російсько-українського конфлікту. Більше того, разом з участю Польщі у мирних переговорах, Дуда закликав відновити Женевський формат, в якому мають приймати участь США і представники ЄС спільно з учасниками Нормандського формату.

Хоча заступник керівника Адміністрації Президента України Костянтин Єлисеєв заявив про наміри запросити Польщу на мирні переговори у вересні, поведінка Порошенка була розцінена (окремими польськими ЗМІ прим. пер.) як провал дипломатичної ініціативи Дуди і криза традиційно близьких взаємовідносин між Україною та Польщею..

В дійсності заяву Порошенка потрібно розглядати скоріше як дипломатичне рішення, а не відмову, продиктовану низкою обставин. Перш за все, Порошенко змушений враховувати негативну позицію Володимира Путіна в контексті участі Польщі у мирних переговорах.

Попри анексію Криму Росією, воєнну агресію проти України і загрозу подальшої ескалації збройного протистояння з українською армією на Донбасі, Порошенко завжди намагався вести відкритий діалог з Путіним з метою уникнення більш масштабного воєнного вторгнення Росії в Україну .

Більше того, Порошенко змушений зберігати добрі відносини з Меркель і Олландом, які заявили, що вони проти розширення Нормандського формату за рахунок Польщі, з метою збереження підтримки цих двох представників ЄС в мирних переговорах.

Зрештою, діяльність польського уряду прем’єр-міністра Єви Копач характеризувалася дистанціюванням Польщі від України при суттєвій передачі дипломатичної ініціативи Німеччині. Тому Україна перестала розглядати прем’єр-міністра Єву Копач та колишнього Президента Польщі Броніслава Коморовського як основних партнерів Києва в ЄС і НАТО.

З своєї сторони, Президент Дуда ймовірно продовжить підтримувати Україну. Фактично, відповідно до широко цитованої концепції авторів паризької «Культури», підтримка України є традиційною політикою всіх польських президентів і прем’єр-міністрів, яка мала і буде мати місце з метою забезпечення національної безпеки Польщі та збереження незалежності від будь-яких загроз з сторони Росії.

Однак Дуда представив себе перш за все як прихильник створення під егідою Польщі коаліції держав Центральної і Східної Європи з метою посилення присутності НАТО на східною фланзі Атлантичного союзу і через реалізацію вказаної ініціативи забезпечення національної безпеки членів НАТО, які серйозно стурбовані воєнною агресією Росії проти України і Грузії.

Фактично, Дуда намагається відродити ідею Міжмор’я, стратегічну концепцію лідера Польщі міжвоєнного періоду Йозефа Пілсудського та колишнього Президента Польщі Леха Качинського. Міжмор’я – це оборонна коаліція держав під егідою Польщі, які знаходяться між Балтійським, Чорним і Адріатичним морями, що за оцінками Пілсудського і Качинського мала б захищати Польщу від імперіалістичної агресії колишнього СРСР і путінської Росії.

Путінська кампанія з розділення Польщі і України

Зацікавленість в участі Польщі у мирних переговорах між Україною і Росією для Дуди є не тільки способом слідуванням традиційній концепції «Культури», а й можливістю для посилити позицію Польщі на міжнародній політичній арені як провідної країни в Центральній і Східній Європі.

Отже, протиріччя між Порошенком і Дудою є тимчасовою розбіжністю поглядів і жодним чином не пов’язане із дипломатичною кризою між Польщею і Україною.

В дійсності важливо врахувати, що обидва президенти – Порошенко і Дуда – закликали до дій з більшою відповідальністю, яка в свою чергу вимагає терпіння, стратегії і дипломатії – і перш за все лідерських якостей, наявність яких демонструють як Порошенко так і Дуда.

В той же час польсько-українські взаємовідносини без сумніву продовжать розвиватися, виходячи із геополітичної ситуації сьогодення. Безперечно, воєнна агресія Росії в Грузії, Криму і Донбасі, а також ймовірно в Придністров’ї змусили Порошенка робити все можливе для збереження нейтральної позиції Німеччини і Франції, а не перетворення її у проросійську, як цього намагаються досягнути багато сил в обох країнах.

З іншої сторони, перед фактами російських провокацій в Балтійському морі, постійна присутність НАТО на східному фланзі Альянсу має стати пріоритетним завданням Дуди і його партнерів, а вже після цього лобіювання участі Польщі у мирних переговорах та інтеграції України в Європу.

Источник: geostrategy.org.ua