Про останнього романтика реформ в Україні

Сьогодні виповнилося б 79 років світлій людині, енергійному політику, патріоту України В’ячеславу Максимовичу Чорноволу...

Мені пригадується, як день народження святкували з у «Східцях». От тільки не пригадаю, чи то 95-й, чи то 96-й, а може й раніше...

Іменинник жодної хвилини не сидів за столиком, бігав, зустрічав, говорив, представляв, надавав слово... Здавалося, він більше тамада, «застрельщик» заходу, ніж винуватець урочистостей... Говорив з кожним гостем, з кожним запрошеним журналістом...

У короткій розмові (хвилин 5 максимум) перекинулися думками щодо співвідношень ліберальної та соціальної складових у реформах. Дивно звучить зараз... Тоді також всі політики прагнули реформ... Сміялися, бо тоді напередодні я надрукував великий аналітичний матеріал щодо дискусій лібералів, націонал-демократії та соціал-демократатії. Я назвав Чорновола більшим лібералом, ніж він сам себе вважав, прихильником націонал-демократії. Його це насмішило, а посміхався він дуже відверто, гучно... Як взагалі все робив - відверто і гучно... Як чесно і відверто думав про майбутнє України - мені здається, таким, як зараз, він його не уявляв...

Зараз це ще дивніше звучить, такі категорії - ліберали, демократи... Нагадаю, то була приватна розмова...

Взагалі, я ніколи не чув від Чорновола тем про «схеми», «гроші», «потоки», а завжди чув про демократію, свободу, про найкраще життя співвітчизників... Він був «ходячою ідеєю», романтиком реформ. Він справжнім був...

Потім ми зустрічалися лише у парламенті чи на прес-конференціях... А ще згодом Чорновола чекали партійні випробування, розколи за розколами, він уже був знервованим, було не до приватних розмов... А наприкінці березня 99-го його не стало...

Ту посмішку у «Сходах» пам'ятаю...

І людину цю буду пам’ятати, бо таких чистих, відвертих, переконаних політиків у нас давно-давно рахують на пальцях однієї руки.

На жаль...