рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Легендарний масштаб. На прощання з дисидентом Буковським

    • Дмитро Понамарчук
      Президент Фонду вільних журналістів імені Вячеслава Чорновола
       
    • Розсилка
    <span>Світлина з книги &laquo;Хроніка таборових буднів&raquo; / В. М. Чорновіл, Б. Пенсон. &ndash; Київ : Такі справи, 1991, стор. 114.&nbsp;</span><span>У дворі Спілки письменників на Банковій, 2</span> - Легендарний масштаб. На прощання з дисидентом Буковським
    Світлина з книги «Хроніка таборових буднів» / В. М. Чорновіл, Б. Пенсон. – Київ : Такі справи, 1991, стор. 114. У дворі Спілки письменників на Банковій, 2

    Владімір Буковський, як і Вячеслав Чорновіл, для мене не вмер; годинник завмер на цифрах 76

    Коли генерал Піночет обміняв 1976 року ватага комуністів Чилі Корвалана на антикомуніста Владіміра Буковського, мої юнацькі симпатії полонив «кривавий» лідер чилійської хунти. Я не знав Буковського, але через совіцьку пропаганду чуяв, кого ненавидить КПСС, а кого аж понад зорі вихваляє – тих же Альєнде та Корвалана.

    З плином часу допетрив, що генерал Пінту врятував Америку від червоної чуми, тобто уберіг у той же спосіб, до якого вдавалися терорист Че Гевара та комуніст Кастро, розповсюджуючи заразу Америкою та Африкою, адже вогонь вогнем долається.

    Перша зустріч

    З 1976-го мріяв побачити Буковського, якого західні радіоголоси називали «дисидентом легендарного масштабу».

    Совіцькому школярикові, якого не прийняли навіть до піонерів, товариш Буковський уявлявся таким собі Ґарібальді, Костюшком, Ґанді, Кінґом.

    ...І ось зустріч з Буковським восени 1991 року у київському Будинку письменників. Юнацькі мрії здійснились: я навіть вів пресконференцію почтивого гостя; до того ж під портретом Тараса Шевченка та жовто-блакитним прапором.

    Всесвітній поборник тоталітаризму Владімір Буковський приїхав привселюдно вболівати за Вячеслава Чорновола у змазі на президентських перегонах.

    Слова Буковського (у наступному абзаці) – маківка морального Евересту, на який можна скараскуватись усе життя, а можна, ледь уздрівши, гепнутися долілиць. (Знаю одного альпініста, Юрія Костенка, який зірвався зі скелі й зараз безславно загоряє біля морального підніжжя Вячеслава Чорновола разом із зайцями, мовчанами, бойками, кириленками тощо…)


    Дмитро Понамарчук та Володимир Буковський
    Дмитро Понамарчук та Володимир Буковський

    Тож, слово забирає Владімір Буковський: «Ми всі, всі дисиденти говорили, що політика повинна бути моральною. І ми виникли не як політичний рух. Ми були рух моральний. Наш основний імпульс був не переробити [Московію], а просто не бути учасником злочину. Чи не стати частиною режиму. Це був найпотужніший мотив. А оскільки СССР не терпів такого иншомислення, то почалася війна з нами».

    Ось і розгадка, чому такий битий жак, як секретар ЦК КПУ Кравчук, став президентом посткомуністичної країни й чому не обраний був Вячеслав Чорновіл Президентом молодої Української держави.

    Варшава

    1998 року випадково побачив Буковського після презентації його фоліянта на Варшавському книжковому ярмарку. Він сидів після бучної представи самотньо в барі, курив, пив, байдуже зиркаючи на танцівниць.

    З другом Ільком Кучеревим, директором Фонду «Демократичні ініціятиви», підійшли до столика Буковського: Ілько перфектно спілкується англійською, а московською – я навіть не уявляв роззявляти рота, починаючи говорити з Великою людиною.

    Ілько звернувся з вітанням, Буковський пустим поглядом дав зрозуміти, що ми для його самотньої компанії геть зайві.

    «…Треба закарбувати собі на носі: як раніше ви їх "пошлете", то у більшій безпеці ви будете... І ви собі завдаєте велику біду тим, що не посилаєте їх одразу на три букви».

    Так говорив про КҐБ жертва його терору. Щоправда, Буковський нас, нічних прилипал, не послав, хоча ми у темрявому барі посеред Варшави мали підозріливий вигляд.

    Проліт над Лондоном

    Два роки тому я надіслав пропозицію Буковському написати статтю до збірника на 70-річчя Вячеслава Чорновола. Мені відповіли замість Буковського, мов, він уникає зв’язків із постСССР через загрозу своєму життю.

    У мене вже знайшовся був спонсор, який платив, щоб я злітав до Лондона – записати Буковського на диктофон для книги. Але адресу мені ніхто не давав...

    І коротко, хто такий для нас містер Bukovsky?

    1977 року Буковський підписав деклярацію про відновлення Української державности – винятковий крок для підданих Росімперії-СССР.

    Посткомунізм – тяжка хвороба. Лише сам Буковський мав 12 років політичного ув'язнення у СССР. Проте Людину-З-Криці монстр КПСС-КҐБ не зламав, навпаки міцніше загартував.

    Вячеслав Чорновіл каже, що потрібно три покоління, щоби Україна стала справді демократичною та яка здатна буде захистити себе сама…

    Джерело: блог Дмитра Понамарчука

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Юрій Бутусов
    Юрій Бутусов

    Журналіст, громадський діяч

    Богдан Петренко
    Богдан Петренко

    Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Ігор Ейдман
    Ігор Ейдман

    Соціолог

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ