В Єрусалимі зупинилося серце знавця української душі Михайла Хейфеца

– Чому ви порівняли Вячеслава Чорновола з Ґанді, Нкрумою, Кеніятою? – питаю я Михайла Хейфеца у грудні 2017 року, коли приїхав до Єрусалима, щоби вручити запрошення на святкування 80-ліття Вячеслава Чорновола в Українському домі.
– Про борців з кольоніялізмом говорить увесь світ, вони перемагають імперіялізм – здобувають волю для народів, – каже мудрий Хейфец.

Щоб яскраво представити світові, хто такий Вячеслав Чорновіл у совіцькій імперії, лєнінґрадський історик Михайло Хейфец ставить українця до лави вождів національно-визвольних рухів.
Великий син Індії Ґанді здобуває Незалежність 1947 року, перший президент Гани Нкрума – 1957-го, перший президент Кенії Кеніята – 1963-го.

Співтабірник по Мордовії Михайло Хейфец 1981 року, після виїзду із СССР до Ізраїлю, пише ці імена у книжці «Українські силюети». За десять років історик пророкує Вячеславові Чорноволу перше президентство у Незалежній Україні…

«У 1991 році я говорив, коли відвідував Київ: Славку, розумієш, мало повалити погану владу, треба вміти організувати хорошу. Управління державою – така ж робота, як будь-яка инша. Її треба вміти і знати, як робити, які б не були твої добрі погляди. Є свої механізми, які треба знати. Він каже: це розумію, я коли призначав наших людей на посади в області, весь час говорив: учіться-вчіться управляти державою. Бо нові люди не знають техніки управління державою. Їм доводиться весь час учитись. А багато хто не здатний. Вони – чесні люди, вони хочуть свободи для своєї країни, але вони не вміють будувати державу. Він хотів боротись із цим недоліком. Я збагнув, нівроку, хлопець розуміє», – сказав мені Михайло Хейфец 22 грудня 2017 року в Єрусалимі.

А ось іще Михайло Хейфец з нарису «Вячеслав Чорновіл – зеківський генерал» (Українські силюети. Нью-Йорк: Сучасність, 1983):

«Від природи в Чорновола той самий «Тарасів комплекс», що й у Стуса – самовіддана, нерозважна сміливість. Але психологічно від Стуса він відрізнявся от чим: миттю схоплював, без розжовування і вдовбування, кожне розумне рішення й умів (якщо не встиг іще оголосити вголос!) на льоту міняти перед тим рішення. Висловлюючись мовою шахів, він любив тільки романтичний бік гри в політику, але від природи мав здібність і обраховувати варіянти і вмів опанувати свою творчу фантазію, якщо цього вимагали спортивні інтереси команди, в якій він грав.
– Хлопці, я висловлюю вам свої вибачення... Я нікого не хотів образити своєю особистою акцією...»

МИХАЙЛО ХЕЙФЕЦ (MICHAEL HEIFETZ) народився 18 січня 1934 року в Лєнінґраді.

1955 року закінчив літературний факультет Лєнінґрадського педагогічного інституту імені Герцена. Писав історичні романи, літературно-критичні статті, сценарії документальних фільмів.
13 вересня 1974 року засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду на чотири роки позбавлення волі в кольонії суворого режиму і два роки заслання.
Термін відбував у мордовських таборах.
З Вячеславом Чорноволом та иншими українськими в'язнями голодував за статус політв'язня.
У березні 1980 року емігрував до Ізраїлю.
У збірнику нарисів «Українські силюети» дає галерею портретів співтабірників.

«Причому він був надзвичайно популярний і авторитетний серед усих, а не лише серед українців. Тому що він завжди був найрішучіший чоловік», – згадує Михайло Хейфец Вячеслава Чорновола в грудні 2017 року.

Михайло Хейфец не любить, коли його називають дисидентом, і не збирається просити за свою реябілітацію будь-який режим на Московії, бо вважає, що боровся з комунізмом, а тоталітаризм за своїми законами карав.

25 листопада 2019 року вістка з Єрусалима має чорний колір: серце Хейфеца зупинилося.
Проте напрямок душі залишається непохитним… як у людей одного напрямку душі.